8 КЛАС. «Я ВІД ЗЕМЛІ — І В ЗЕМЛЮ ВІРЮ». «МІЙ ПРАЩУРЕ ІЗ ГЛИБИНИ ВІКІВ…»

Вірш Василя Буденного «я від землі — і в землю вірю…» Продовжує тематичний цикл поезій «Моя ти земле…». Патріотичні почуття ліричного героя розкриваються в його ставленні до рідної землі, її природи, людей, української мови, народних традицій, історії України. Автор не обминає проблем суспільно-політичних, пов’язаних із процесом державотворення в Україні, не стоїть осторонь доленосних подій. Його Муза оперативно реагує на всі атмосферні перепади політичної погоди. У нього є своя Правда, вибаглива, високоморальна, породжена вірою у вищу справедливість, у непорушність духовних оберегів своїх предків. Він не терпить лицемірства, подвійних стандартів. Вищим мірилом людяності для нього є гуманізм у всіх його проявах. Гуманізм самого поета закорінений у рідну землю, образ якої є прозорим символом національного духу, виплеканого тисячолітньою історією українського народу.

Декларативно звучать рядки першої строфи (катрену), кожний із них може стати гаслом, бо афористичність їх очевидна. У них закладено пафос, який тут є цілком природнім, бо йдеться про любов до Батьківщини. У наступній строфі тема послідовно розвивається в рядках не менш декларативних. Але в читача не виникає підозри в нещирості, у надмірному пафосі. Ми віримо, що автор керується благородними почуттями й висловлює їх відповідно до законів жанру громадянської лірики.

Третя строфа є своєрідною клятвою на вірність Батьківщині, яка звучить сильно й переконливо в афористичній формі, вдало використаній поетом. Завершується поезія упевненістю ліричного героя, що творити митець може тільки на рідній землі, з глибин якої душа черпає наснагу.

Афористичність мови вірша — прояв неабиякої майстерності поета. Він уміє будувати короткий, оригінальний, влучний вислів,


У рамки якого закладає глибоку думку. Перевага крилатих слів (так часто називають афоризми) у тому, що вони надовго западають у підсвідомість читача і слугують будівельним матеріалом для оформлення вже його власних думок.

Чотиристопний ямб, перехресний спосіб римування, синтаксичні засоби увиразнення мовлення, стилістичні (фігура-еліпсис, інверсія, анафора), тропи, з-поміж яких вирізняється своєю довершеністю «корінням в рідну землю вріс, До бід її навік прикутий білявим займищем беріз» — характерний набір художніх прийомів і засобів, яким автор послуговується у своїй творчості.

Я від землі —

І в землю вірю. Я до землі горнусь —

Бо свій. В моїй землі — моя надія. Моїй землі — і подих мій.

Моя земля — Вкраїнська наша. Її любить — не досить слів. Колиска дітям від батьків — Найзаповітніша, найкраща.

Й моєї віри не схитнути — Корінням в рідну землю вріс, До бід її навік прикутий Білявим займищем беріз.

Душі моєї ненаситець Черпає сік з її глибин, Й моєму слову колоситись, Допоки в надрах буде він.

Цикл патріотичних віршів містить невеличку поезію «Мій пращуре із глибини віків…», яку не можна не згадати, бо в ній Василь Буденний досліджує своє «коріння», яке дає йому життєву і творчу наснагу. Цей вірш є своєрідним продовженням попереднього, бо розкриває таємницю отих чарівних «соків», якими живиться душа поета.

Автор талановито, в афористичній формі передає історію свого народу, його неоцінимий досвід, його найкращі риси (працелюбність, миролюбивість, відвагу й мужність, доброчинність, гуманність, волелюбність, патріотизм). З гордістю ліричний герой, який є втіленням авторського «Я», зтверджує невмирущість українського народу («Немає сили, щоб наш рід убити — Не вбити єдність неба й колоска»). Тут небо є символом нездоланного народного духу, колосок — життя, творчої праці на рідній землі. Ця символіка


Кольорів співпадає з символікою кольорів державного прапора України.

Вірш складається з однієї шістнадцятирядкової строфи, виписаної п’ятистопним ямбом. Починається зверненням (риторична фігура) ліричного героя до свого пращура, образ якого є уособленням народу (синекдоха), який і вирощував хліб, і воював, захищав свою землю («стояв на смерть за край свій і за волю»). Зерна (добра і любові, мрій про волю, незалежність), посіяні пращуром, але не зібрані, сьогодні вже дають сходи («З отих зернин зазеленіло жито»). Так алегорично в образах хлібороба-пращура, поля, яке він засівав житом, автор показує пройдений нашим народом шлях, говорить про незримі, але міцні узи, які єднають нас з минувшиною. Завдяки цьому ми вижили як народ і сьогодні будуємо свою державу Україну, вільну й незалежну.

Мій пращуре із глибини віків,

Мій хлібодаре, воїне, прабатьку,

На прапорі твоєму вже спочатку

До неба прихилялись колоски.

Ти жив завжди з надією на мир,

Творив добро, утверджував людину,

Та зазіхав на тебе безупинно

Неситий, завидющий вражий зір.

Заради майбуття своїх синів

Стояв на смерть за край свій і за волю,

Зерно слізьми котилося по полю

Із жита, що зібрати не зумів.

Без тебе вже, як скреснула ріка,

З отих зернин зазеленіло жито.

Немає сили, щоб наш рід убити —

Не вбити єдність неба й колоска.

Запитання і завдання

1. Прочитайте поезії. Що єднає ці твори? До якої тематичного циклу їх можна віднести?

2. Визначте головну думку поезії «Я від землі…»

3. Знайдіть афоризми, які найбільше запам’яталися, поясніть роль цих лексичних засобів у творі.

4. Які стилістичні фігури використовує автор для увиразнення поетичного мовлення?

5. Знайдіть у третій строфі метафору й поясніть її значення.

6. Які почуття викликає у вас цей твір?

7. Який художній прийом використовує автор для розкриття історичного шляху свого народу в поезії «Мій пращуре із глибини віків…»?


8. Як ви розумієте останні два рядки вірша?

9. Схарактеризуйте образ нашого предка.

10. Які заповітні мрії пращурів сьогодні здійснилися?

11. Як поезії «Я від землі…» та «Мій пращуре із глибини віків…» характеризують автора?

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » 8 КЛАС. «Я ВІД ЗЕМЛІ — І В ЗЕМЛЮ ВІРЮ». «МІЙ ПРАЩУРЕ ІЗ ГЛИБИНИ ВІКІВ…». И в закладках появилось готовое сочинение.

8 КЛАС. «Я ВІД ЗЕМЛІ — І В ЗЕМЛЮ ВІРЮ». «МІЙ ПРАЩУРЕ ІЗ ГЛИБИНИ ВІКІВ…».