9 клас. «на цій землі все світиться тобою…» вірші про кохання: «цілував черешню…» (з книги «листя» — 1969 р.); «на білому лузі», «таємниця» (із книги «творці добра» — 1977 р.)

Інтимна лірика Станіслава Реп’яха не так широко представлена у його творчому доробку. Твори про кохання пронизані напрочуд ніжним, трепетним почуттям, про яке природна скромність автора не дає говорити багато, аби уникнути банальностей, не одягти випадково це почуття в пустопорожні словесні шати і, не дай боже, не перейти на штампи. Тому, мабуть, від цих поезій віє свіжістю, первозданністю. До того ж, вірші про кохання відрізняються й виразною, вишуканою, добірною лексикою. Більшою мірою — це мініатюри, які фіксують стан душі закоханого, за характером — романтика, здатного запалюватися від дівочої вроди, чистоти, цноти, душевної краси. Як і будь-яка людина, ліричний герой С. Реп’яха в коханні переживає і радість, і щастя, і тугу, і горе, і розчарування… Побачення закоханих традиційно відбувається на лоні чарівної української природи, як у пое-


Зії «Вечірнє», коли «З білого місяця Скапують звуки, Янтарні, чисті…», або, коли «Сміється сніг так юно-юно, Лоза розбризкує рум’янь…» («На білому лузі»), чи «Мерехтливі багряні мережива Зелен-вечір задумливо тче…» («Таємниця»). І вже для опису нюансів почуттів, станів ліричного героя автор не жалкує фарб, на які так багата його творча палітра. Тут і улюблені метафори Реп’яха, цілком доречні гіперболи, і безліч інших художніх прийомів. І знову він експериментує з формою, звертається до пісенного жанру…

Цілував черешню

Вітер легкокрилий,

Цілував — голубив

Кучерявий, милий.

Заплітав їй косу,

Обіймав чудову,

А лишив на спомин

Про любов розмову.

А лишив на спомин

Пелюстки оббиті —

Не одна черешня

У широкім світі!

Хилиться красуня

Журно, сумовито…

Нащо їй так рано

Пелюстки оббито?

НА БІЛОМУ ЛУЗІ Сміється сніг так юно — юно, Лоза розбризкує рум’янь, І сонце радісне стострунно Нам не віщує розставань.

Твій синій погляд ллється тихо. Не треба слів. Не треба слів… Після бучного танцю віхол Пливем ми в музиці снігів.

0 ви, кохання звабні чари!..

Усе проміниться довкруг.

В очах — блакитно, ані хмари.

В очах — первісно — чистий луг.

1 лиш серця, серця стукочуть,

І почуттям немає дна…

Мовчать вуста — говорять очі…

І сніг, і срібна далина…


ТАЄМНИЦЯ Мерехтливі багряні мережива Зелен-вечір задумливо тче… Я спинився, до болю збентежений Синім сяйвом твоїх очей.

Із-під брівок-хмарин воно бризкає, Наче краплі на спраглу ріллю, Порівняв би тебе з берізкою, Та банальностей не терплю.

Вся, як плесо ранкове незаймана. Хто тебе в моє серце приніс?.. Не сережки, а сонячні зайчики Під колоссям духмяних кіс.

Чи ти справжня? Чи я тебе вимріяв? До сьогодні і сам не збагну… Непідвладні холодним вимірам Почуття, що дарують весну.

Запитання і завдання

1. Прочитайте вірш «Вечірнє». Розкажіть про свої враження від прочитаного.

2. Спробуйте визначити роль віршового розміру в розкритті теми поезії.

3. Яку іншу назву ви дали б твору?

4. Прочитайте поезію «Цілував черешню…». Яким настроєм пройнятий вірш?

5. Назвіть характерні ознаки пісенного жанру і доведіть, що саме до такого можна віднести цей твір.

6. Який основний художній прийом покладено в основу вірша?

7. Чи можна визначити зміст поезії як алегоричний?

8. Прочитайте поезію «На білому лузі».

9. Чи можна назвати оригінальним її композиційне рішення?

10. Визначте роль синтаксичних конструкцій у цьому творі.

11. Яка таємниця розкривається в однойменному вірші С. Реп’яха?

12. Яким постає образ коханої у творі?

13. Як ви розумієте слова: «Непідвладні холодним вимірам почуття, що дарують весну»?

14. Напишіть твір-мініатюру «О ви, кохання звабні чари…»

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » 9 клас. «на цій землі все світиться тобою…» вірші про кохання: «цілував черешню…» (з книги «листя» — 1969 р.); «на білому лузі», «таємниця» (із книги «творці добра» — 1977 р.). И в закладках появилось готовое сочинение.

9 клас. «на цій землі все світиться тобою…» вірші про кохання: «цілував черешню…» (з книги «листя» — 1969 р.); «на білому лузі», «таємниця» (із книги «творці добра» — 1977 р.).