Адмони В. Г., Кримова Н. И. Норвезька література

Адмони В. Г., Кримова Н. И.: Норвезька література

Норвезька література

Коротка літературна енциклопедія

"Джерело: 17 v-euro-lit.)́ЖСКАЯ ЛИТЕРАТУ́РА — літ-ра норв. народу. Від найдавнішої Н. л. залишилося мало пам'ятників, але багато хто її риси можуть бути відновлені за даними древнеисл. літ-ри, створеної переселенцями з Норвегії, що розвили тої традиції усного нар. творчості, до-рие вони принесли із собою в Ісландію. Це стосується насамперед іде коріннями в глибини первіснообщинного ладу еддич. поезії мифологич. і героич. змісту, але частково й прозаїчних саг. Сам розвиток древнеисл. літ-ри відбувалося в тісній взаємодії з Норвегією. Найвизначніші исл. скальди й історіографи подовгу жили в Норвегії при королівському дворі (напр., Снорри Стурлусон, 1178—1241). Найдавнішими скальдами, зачинателями своєрідної скальдической поезії були норвежци (Браги Боддасон і ін.). Норвежци створювали скальдич. произв. і в більше пізніше час ("Пісня про Харальде" Торбьерна Хорнклови, "Пісня про Хаконе" ейвинда Финсона й ін.). Збережені пам'ятники чисто норв. походження пов'язані із що розвивається феод. ладом і християнством. Найбільш значні з них ставляться до 13 в.: поема "Сонне бачення", що описує загробний мир, і дидактич. діалог "Королівське зерцало". На норв. яз. створюються й місцеві укладення законів, религ. і историч. літ-ра.

"Джерело: 17 v-euro-lit.)—1523) у дат. колонію. Літ. мовою в Норвегії стає дат. яз. Перша друкарня виникає лише в 17 в. В 14—16 вв. істотні зрушення відбуваються тільки у фольклорі; найважливішим новим жанром, що широко поширився в Норвегії, була нар. балада. Вона створюється частково як переклад і переробка балади ін. народів, але ряд произв. цього жанру носить чисто норв. характер (іноді до нар. пісень відносять і "Сонне бачення). Перші записи нар. балад були зроблені ще в 14—15 вв. (перший сб. вийшов лише в 19 в.). У той же період розвивалася й нар. казка, що володіє яскравими нац. рисами. Перший сб. норв. казок був виданий також в 19 в. Начатки нової Н. л. з'являються в 16 в. Вони носять историч. або географич. характер і насичені патриотич. духом; така кн. "Про норвезьку державу" (1567) А. Педерсена Бейера. Художньо значимі произв. виникають лише в 17 в. Виділяється барвистий опис норв. Півночі, життя селян і рибалок у поемі П. Дасса (1647—1707) "Глас Нурланна" (1678—92). Преїм. религ. зміст властиво поезії Д. енгельбретсдаттер (1635—1716).

"Джерело: 17 v-euro-lit.)"Норвезького суспільства", до-рої ставило своєю метою відродження нац. Н. л. У тому ж році Ю. Н. Брун (1745—1816) створив першу норв. историч. трагедію "ейнар Тамбешельвер". Але ще до того із произв. у рационалистич. дусі виступив К. Туллин (1728—65). Письменники-Норвежци відігравали більшу роль і в розвитку дат. літ-ри, особливо найбільший представник сканд. Освіти Л. Хольберг (1684—1754). У його комедіях дається яскрава й правдива картина життя датського суспільства. Норв. джерела творчості Хольберга позначилися не тільки в його трактатах, посв. Норвегії, але й в особливому характері його демократич. і реалистич. тенденцій. Тут уперше в сфері літ-ри виявилися ті риси норв. соціальної дійсності, до-рие, як відзначив Ф. енгельс у зв'язку із творчістю Г. Ибсена, формували нац. тип "теперішньої людини": "норвезький селянин ніколи не був кріпаком, і це надає всьому розвитку... зовсім інше тло" (Маркс К. і енгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 22, с. 88).

"Джерело: 17 v-euro-lit.)"Зорина" (1772) написав Ю. Н. Брун. Ю. Г. Вессель (1742—85) виступив з гострої реалистич. пародією на неї: "Любов без панчіх" (1772). У лірику особливо сильна нац. - патриотич. лінія (К. Фастинг, 1746—91; К. Фриман, 1746—1829; Ю. Вибе, 1748—82, і ін.). Епоха відділення Норвегії від Данії й початку насильств. унії зі Швецією (1814) знайшла спочатку вираження тільки в публіцистиці й лірику, що продовжував традиції кінця 18 в. і що носила преім. декларативно-риторич. характер. Лише в 30-е рр. виникають якісно нові явища, що відбили боротьбу, що підсилюється патриотич. сил Норвегії. Центр. фігурою цього часу є Х. А. Вергеланн (1808—45) — глава радикально-освободит. напрямку серед норв. молоді, творець нових форм лірики, що сполучив соціально-філософську й інтимну тематику. Творчість Вергеланна (поема "Світобудова, людина й месія", 1830; сб. "Вірші, другий цикл", 1833) займає особливе місце в романтич. поезії 1-й підлога. 19 в. Значна його роль у розвитку норв. лит. мови

"Джерело: 17 v-euro-lit.)—73). В 40-е рр. він очолив лит. рух, стремившееся до посилення нац. початку в культурі країни шляхом звертання до фольклору й до зображення крест. життя й найменування, що одержало, "нац. романтика". Хоча в цій романтиці, широко представленої також у музиці й живописі, були сильні елементи зовнішньої стилізації, і життя селянства з'являлася в досить ідеалізованому виді, все-таки її роль у справі відродження традицій норв. нар. культури, збирання нар. пісень, сказань і т.д. була надзвичайно велика. У роки обществ. підйому, особливо наприкінці 40-х рр., патріарх. - консервативна демократичність "нац. романтики" сполучається навіть за участю в нац. - освободит. русі, але незабаром після придушення робочого руху "транитов" (під керівництвом М. Тране), що носив утопич. характер, знову підсилюється її внешнестилизаторский характер. Наприкінці 50-х і в 60-х рр. становлення більше правдивої й суворої літ-ри, що малює національне минуле й крест. життя, відбувається в процесі боротьби проти канонів "нац. романтики", хоча з використанням багатьох її завоювань

"Джерело: 17 v-euro-lit.)"нац. романтикою" зв'язані все значит. норв. письменники 1-й підлога. 19 в. Більшу роль у підготовці цього руху зіграв Х. А. Бьеррегор (1792—1842), автор лирич. п'єси із крест. життя "Гірська казка" (1824) і патриотич. стихотв. "Сини Норвегії" (1820). У меншій мері риси "нац. романтики" помітні в М. К. Хансена, творця норв. роману, частково на теми нац. історії. У найбільш повному виді риси "нац. романтики" представлені в поета й драматурга А. Мунка (1811—84). Велике значення мали початі П. К. Асбьернсеном (1812—85) і Й. е. Му (1813—1882) видання нар. казок і випущений М. Б. Ланстадом (1802—80) сб. норв. нар. балад

"Джерело: 17 v-euro-lit.)"нац. романтики" мало місце ще в період її розквіту, під час соціальних потрясінь 1848—51. Група молодих письменників (П. Боттен-Хансен, 1824—69; О. Винье, 1818—70; Г. Ибсен, 1828—1906) у гострих, гротескних сатирах (особливо в пародійній п'єсці Г. Ибсена "Норма, або Любов політика) осміяла як половинчастість норв. ліберального й крест. руху, так і пишномовність і фразерство "нац. романтики". Однак потім у творчості Винье й особливо Ибсена "нац. романтика" тимчасово починає переважати. З 2-й підлога. 50-х рр. боротьбу проти "нац. романтики" з позитивист. позицій, під гаслами об'єктивізму й історизму, починають вести е. Ю. Сарс (1835—1917), П. Боттен-Хансен і др., що входили в кружок "учених голландців". Особливо важливим було розмежування з "нац. романтикою" і перехід до більше реалистич. позов-ву найбільших письменників — Ибсена й Б. М. Бьернсона (1832—1910). Розвиток їхньої творчості спочатку відбувається в рамках "нац. романтики"; свої сюжети вони черпали зі сканд. минулого й крест. життя. Але якщо раніше для "нац. романтики" була характерна орієнтація на манеру нар. пісні й казки, то в п'єсах "Воїни в Хельгеланне" Ибсена, у драмі "Між битвами" (1858) і повести "Сюнневе Сульбаккен" (1857) Бьернсона відроджується більше суворий і стриманий стиль древніх саг. Саме зображення сканд. старовини й совр. крест. побуту стає менш ідеалізованим, заглиблюється психологич. окреслення персонажів

"Джерело: 17 v-euro-lit.)"нац. романтикою". Ибсен створює народно-историч. трагедію "Боротьба за престол" (1864) і стихотв. драми-поеми великого масштабу: "Бранд" (1866) і "Пер Гюнт" (1867), у до-рих обкреслена широка картина миру й дана гнівна критика злиденності совр. життя, половинчастість типич. людини бурж. суспільства. "Бранд" і "Пер Гюнт" — своєрідні произв. філософської поезії, що сполучать романтико-символистич. і реалистич. риси. Психологич. поглибленістю відрізняється й драматич. трилогія Бьернсона "Сигурд злий" (1862). Безпосереднє зображення совр. життя в негиперболич., "людських" масштабах і з переходом від поезії до прози має місце в Бьернсона в комедії "Молоді" (1865), а в Ибсена — в "Сполучнику молоді" (1869). Саме тут намечается перехід до критич. реалізму, до-рий стає пануючої в Н. л. із сірий. 70-х до нач. 90-х гг.

Страницы: 1 2 3 4

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Адмони В. Г., Кримова Н. И. Норвезька література. И в закладках появилось готовое сочинение.

Адмони В. Г., Кримова Н. И. Норвезька література.