Адмони В. Г., Кримова Н. И. Норвезька література

"Джерело: наявності міцних демократич. традицій. Значить. роль зіграли заклики дат. критика Г. Брандеса, що виступили на рубежі 70-х рр. з вимогою відновлення сканд. літ-р і подолання їх романтич. традицій, а також вплив рос. і франц. лит-ри. Початок критич. реалізму в Норвегії поклали п'єси Бьернсона "Редактор" і "Банкрутство" (обидві 1875), що гостро поставили проблеми совр. життя. Однак пороки суспільства сприймалися Бьернсоном як хворобливі відхилення від здорової соціальної й моральної норми, до-раю, в остаточному підсумку, у цих п'єсах перемагає. До такої концепції совр. дійсності близький багато в чому в "Стовпах суспільства" і Ибсен. Але вже ця драма, у цілому, незрівнянно різкіше, ніж названі п'єси Бьернсона. А в наступних драмах Ибсена, починаючи з "Лялькового будинку" (1879), показане глибоке неблагополуччя всього укладу совр. життя, неможливість щасливого дозволу її внутр. конфліктів. Ибсен досягає цього, широко застосовуючи у своїх драмах аналитич. побудова, тобто відправляючись від безпосередньо даної на сцені картини життя до її джерел і внутр. суті. Він перетворює свої п'єси в напружені, монолітні єдності з підкресленою значимістю кожної деталі й з висуванням на передній план внутрішнього, ідейного змісту конфліктів. Більше радикальна критика совр. дійсності дана й у недо-рих п'єсах Бьернсона, особливо в "Королі" (1877), узагальненість цієї п'єси досягається символістикою й гротескністю ряду персонажів і сцен. Більшим драматизмом і психологич. глибиною відрізняється його п'єса "Понад наші сили" (1 ч., 1883).

"Джерело: 17 v-euro-lit.)—95) "Дочки амтманна" (1854—55). Великий успіх мав перший роман Ю. Чи (1833—1908) "Завбачливий" (1870), сильний своїм психологич. малюнком і тонкими замальовками життя норв. Півночі. Переконливість психологич. характеристики й точність в описі різних сфер життя "охороняється в Чи романах 80-х рр., богатих социально-критич. мотивами ("Довічно засуджений", 1883; "Сім'я з Гилье", 1883; "Мальстрем", 1884; "Дочки командора", 1886; "Майса Йонс", 1888, і ін.); вони перейняті соціальним жалем, Що Чи зв'язує із Ч. Диккенсом.

"... За останні 20 років, — писав Ф. енгельс в 1890, — Норвегія пережила такий підйом в області літератури, яким не може похвалитися за цей період жодна "грана, крім Росії" (Маркс К. і енгельс Ф., Соч., 2 изд., т. 37, с. 351).

"Джерело: 17 v-euro-lit.)—1906). Його романи, написані стисло, зі строгим відбором деталей і стриманою емоційністю, у цілому становлять епопею розвитку типич. норв. міста від більше патриарх. часів ("Шкіпер Ворше", 1882; "Гарман і Ворше", 1880) до широкого розвитку капиталистич. відносин. Особлива увага обертає Хьелланн на здрібніння особистості в зображувану епоху: трилогія романів про Абрахаме Левдале "Отрута" (1883), "Фортуна" (1884), "Свято Іванова дня" (1887). В останньому романі Хьелланну вдається навіть передбачити недо-рие риси імперіалізму, що насувається, з його демагогією й насильством. Радикалізм і вільнодумство Хьелланна викликали невдоволення не тільки серед прямих реакціонерів, але й у помірних колах партії "Венстре", що виступала з гаслами реформ. По різкості своєї позиції близький до Хьелланну К. ельстер Старшого (1841—81), автор роману "Небезпечні люди" (1881).

"Джерело: 17 v-euro-lit.)—1905). З великою силою зображує долю крест. хлопця в місті А. Гарборг (1851—1924) у романі " Селяни-Студенти" (1883). Гостр і гротескної була драматургія Г. Хейберга (1857—1929). У поезії виділяється творчість П. Сивле (1857—1904), соціально насичене й патріотичне

"Джерело: із загостреним інтересом до миру декласованих і із крайнім індивідуалізмом, характерний для т.зв. "руху богеми" (Х. Йегер, 1854—1910; Й. Д. И. Хансен, 1854—95, і ін.). Це рух, що виступив з різкою критикою норв. критич. реалізму, незабаром розпалося, не залишивши помітних слідів, але до кінця 80-х — нач. 90-х рр. у Норвегії виникають інші лит. явища, що протиставляють себе критич. реалізму, а у творчості найбільших письменників цього напрямку відбуваються существ. зрушення. Все це було вираженням того перелому, до-рий відбувався під впливом епохи, що насувається, імперіалізму. Хьелланн як художник взагалі замовкає. У проблематиці Ибсена й Чи при повнім збереженні гуманистич. змісту на передній план висувається глибинне життя человеч. душі, особлива наявність у ній темних, ірраціональних сил — "тролів". Перенос дії у внутр. мир людини й перехід до моральної проблематики намечается в Ибсена ще в "Дикій качці" (1884) і в "Росмерсхольме" (1886), але ці риси підсилюються починаючи з "Будівельника Сольнеса" (1892). Серед произв. Бьернсона цього періоду особливе значення має 2-я ч. п'єси "Понад наші сили" (1895).

"Джерело: сила. Видатним представником нового покоління письменників був К. Гамсун (1859—1952), що сполучив майстерність психолога з виразністю в описі природи й зовнішніх форм життя, ліризм — зі строгістю у відборі деталей. З перших його соч. виділяються романи "Голод" (1890), "Містерії" (1892), "Пан" (1894), "Вікторія" (1898). Природу й внутр. мир людини Гамсун протиставляє не тільки таким проявам капиталистич. дійсності, як зубожіння більшості, розпад зв'язків між людьми, индустриализм і урбанізм, але також всім формам демократич. розвитку суспільства. Политич. реакційність позиції Гамсуна особливо яскраво виявилася в його драматургії ("У врат царства", 1895, і ін.). Надалі Гамсун всі частіше звертається до життя норв. Півночі, малюючи патриарх. форми человеч. існування як ідеальні (особливо в монумент. романі "Соки землі", 1917). В 30-е рр. відбувається зближення Гамсуна з фашизмом, за що пізніше він зазнав різкого осуду громадськості. Совр. норв. критика визнає величезне дарування письменника й розглядає його творчість як одну з вершин Н. л.

"Джерело: 17 v-euro-lit.)—1900), В. Краг (1871—1933). Подібні риси представлені й у романах Т. Крага (1868—1913). Однак уже наприкінці 90-х рр. і в нач. 1900-х рр. підсилюється реалистич. лінія, хоча й не сягаючі глибини й сили літ-ри 80-х гг. Розвивається "обласна" літ-ра й лит-ра психологич. реалізму. Обидві ці лінії з'єднуються у творчості У. Дууна (1876—1939), серед соч. до-рого особливе місце займає 6-млосна епопея — сімейна хроніка "Жителі Ювика" (1918—23). Складним сплавом різнорідних рис відрізняється творчість Ю. Бойера (1872—1959), що сполучить епич. широту з великою емоційністю, социально-критич. спрямованість із глибокою щиросердечною інтроспекцією й неясними, полумистич. сподіваннями

А. Г. Адмони.

"Джерело: соціальне питання. Л. Хьелланн і Б. Бьернсон відкрито підтримали страйк робітників 1889. З розвитком пром-сти в лит-ру вступає в якості її нового героя робітник. Уперше він з'являється в Ю. Фалькбергета (1879—1967), чия творчість, що формувалася під впливом М. Горького, присвячено життю й боротьбі гірників: романи "Чорні гори" (1907), "Жертва вогню" (1917), "Кристианус Секстус" (1927—35), тетралогія "Нічний хліб" (1940—59) — відгук на події сучасності. К. Упдаль (1878—1961) писав про сезонних робітників-будівельниках, про розвиток робочого руху: "Танець серед тіней" (1911—24); О. Бротен (1881—1939)

"Джерело: 17 v-euro-lit.)"Біля заводу" з життя робітників і продовжував цю тему в романах і п'єсах. Велике місце в Н. л. займають произв. С. Морена (1871—1938) з життя лісорубів, рибалок і с. - х. робітників ("Чорна ріка", 1907, і ін.), а також серія романів С. Т. Болстада (р. 1884): "Епоха", "Ми з лісів", "Нове покоління".

У нач. 20 в. виступає група робітників-письменників — М. Брот, автор роману "Із глибини" (1908), Ю. естбю, що писав поетич. і філософські есе, Т. Ауердаль (вірші "До дії", "Сигнал до штурму", "Від Марата до Ульянова" і ін.). 1-я світова війна, загальна криза капіталізму народжують пессимистич. настрою в лит-рі. Це відчувається в произв. С. Унсет (1882—1951), Н. Ролль-Анкер (1873—1946), обуреної примиренством церкви стосовно військового психозу, С. Хулячи (1890—1963), автора роману "Плеяди" — про місто, перетвореному війною в руїни, і про будівництво гігантського крематорію, що залучає безліч туристів. У роки між двома війнами (1918—39) у Норвегії існують усілякі лит. плину. Недо-Рие письменники віддають данину фрейдизму, у т.ч. А. Саннемосе (1899—1965), до-рий дебютував у Данії, але з 1929 жил у Норвегії й писав на норв. яз., автор психоаналитич. романів: "Утікач перетинає свої сліди" (1933), "Перевертень" (1958) і ін. Розцвітає творчість Г. Вильденвея (1886—1959) — лірика, що воспевали у віршах радості життя й любові (сб. "Падаючі зірки", 1926, і ін.). У ці ж роки створене краще произв. С. Унсет, що принесло їй світову славу: "Христина, дочка Лавранса" (1920—22), де на тлі норв. середньовіччя розгортається боротьба жінки за свої человеч. права. Т. Весос (р. 1897) створює епос про селян Телемарка: романи "Більша гра" (1934) і "Жінці потрібний будинок" (1935).

Страницы: 1 2 3 4

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Адмони В. Г., Кримова Н. И. Норвезька література. И в закладках появилось готовое сочинение.

Адмони В. Г., Кримова Н. И. Норвезька література.