Алташина В. Д. Пригоди назв, Або роман-мемуари в царювання Людовика XV

Алташина В. Д. Пригоди назв, Або роман-мемуари в царювання Людовика XV

В. Д. Алташина

РГПУ ім. А. И. Герцена, Санкт-Петербург

"Пригоди назв,

Або роман-мемуари в царювання Людовика XV"

XXXV Міжнародна філологічна конференція, 2006 г.

Філологічний факультет Санкт-Петербурзького державного університету

co"Джерело: Література Освіти) роман у ХVIII столітті

"Джерело: Література Освіти)&"мимикрировать" під реальність, що відбивають і назви добутків, написаних від 1-го особи для додання більшої вірогідності

Спочатку автори використовують у назвах уже устояні стереотипи мемуарної літератури: "Мемуари Г. Г. Д. Р., що містять все те, що відбулося самого незвичайного при міністерстві кардиналів Ришелье й Мазарини, а також багато чудових подій царювання Людовика Великого" (1687), "Мемуари д’Артаньяна, що містять безліч приватних і секретних відомостей про події, які відбулися в царювання Людовика Великого" (1700) Куртиля де Сандра або "Мемуари про життя графа де Грамона, що містять, зокрема, любовну історію англійського двору в царювання Карла П" (1713) Гамильтона на підставі назви можна поставити в один ряд зі справжніми "Мемуарами кардинала де Реца, що містять все те, що відбулося чудового у Франції в перші роки царювання Людовика ХIV" (1712). Подібні "двухчастние" назви досить характерні для мемуарної літератури кінця ХVII &"Мемуари д’Артаньяна" є перехідним добутком від псевдомемуаров до роману: герой його &"вигадані конфігурації" (термінологія П. Рикера). Факт приховання справжнього ім'я в "Мемуарах ГГДР" дає авторові більше можливостей для вимислу, і історія, займаючи важливе місце в оповіданні, дається лише в тій мері, у який герой приймає в ній участь. Хоча автор дає своєму твору традиційна назва мемуарів, зовсім ясно, що воно побудовано як творчість життя, а не спогад оней.

"Джерело: Література Освіти) у заголовку &"Джерело: Література Освіти) уваги й додання вірогідності добутку, тлом якого є історичні події, уміло уплетені в канву добутки

Імена героїв усе далі будуть іти від реальності: прізвища Комминж, Мелькур, Фоблас1, будучи найчистішим вимислом, проте, заявляють конкретна особа, що викликано, однак, різними причинами: якщо пані де Тансен видає свій добуток за справжні мемуари, а Кребийон намагається довести, що й роман може правдиво зображувати "картину людського життя", те Луве де Кувре відкрито іронізує над горезвісною вірогідністю

Назва роману Кребийона "Омани серця й розуму, або Мемуари пана де Мелькура" &"серце" і "розум", тобто мова йтиме про внутрішній світ людини, що, виявляється, не менш насичений, складний і суперечливий, чим хід історії. Тобто назва роману, з одного боку, цілком типово, але з інший &"Життя Маріанни, або Пригоди графині де***" (1731&"життєпис" і "пригоди", що, з одного боку, зненацька, з іншої, цілком характерно для добутку, що претендує на вірогідність. Однак цікаво, що жодна із частин назви не виправдується надалі: оповідання про Життя Маріанни зупиняється на шістнадцяти роках, а основні події, про які оповідає роман, охоплюють усього біля п'яти місяців, що явно недостатньо для "життя". Друга частина назви &"пригоди" &"Пригоди Маріанни, або Життя графині де***", адже очевидно, що пригоди &"Тереза &" (1748) роз'ясняється героїнею на самому початку: оповідання Терези буде постійно коливатися між "учинками" і "міркуваннями".

"Джерело: Література Освіти)

Винесення ж у назву добутку нашумілого в 1731 р. процесу батька Диррага й мадемуазель ерадис, швидше за все, переслідує одна мета &"Сповіді графа де***" (1741) указує лише на соціальний статус героя, що дійсно є типовим представником свого класу й часу. Герой роману &"сповіді". Бути може, відсутність ім'я складно й з тим, що оповідач і герой дуже близький авторові &"знатна або чимала людина", "командор", "настоятель" у З, "черниця" Дідро, "шевальє" Луве де Кувре. Це говорить про прагнення осягти людини у всьому його різноманітті, у його самих різних соціальних функціях, що характерно й для філософів цього часу: інтерес до особистості в її відносинах, характерний для століття Освіти, проявляється й у незмінній присутності вказівки на головного героя в назві, будь те Мелькур, Маріанна, граф де***, настоятель, грекиня або чимала людина. Таким чином, можна сказати, що для назв, як і для романів у цілому, характерний антропоцентризм

Багато назв складаються із двох частин, в одній з яких позначається головний герой, тобто частка, а друга частина поміщає його в широкий соціальний, філософський або історичний контекст, причому ця характерна риса справжніх мемуарів не зникає із часом, а лише переосмислюється. Як правило, мова йде про пізнання людиною власної природи й відносин з навколишніми: "Омани серця й розуму", "Англійський філософ", "Тереза &", "Моя історія й історія моєї коханки". Якщо в справжніх мемуарах мова йшла про зовнішній, про політика або війну, то в романі-мемуарах акцент ставиться на внутрішнє, котре виявляється не менш напруженим і небезпечним. До того ж у різних частинах назви є вказівки й на героя й на оповідача

Ж. Женет у своїй книзі "Пороги", відзначивши, що всі назви можна віднести до розряду тематичних, виділяє наступні типи: буквальні, метонимичние, символічні й іронічні. Цікаво, що, приводячи приклади, автор цитує лише два добутки ХVIII в., які попадають в один розряд, що підтверджує й більше широкий аналіз: в основному назви заявляють навіть не центральну тему, але головного героя, що служить експериментальним полем для дослідження людської природи. Причому серед назв є ті, які ставляться до так званим "пролепсам", у яких заздалегідь позначається фінал і вказується положення оповідача в момент написання мемуарів

Ми звернулися лише до одного різновиду роману &"порога" &"Мемуари графа де Комминжа" (1735); Кребийон. "Омани серця й розуму, або Мемуари пана де Мелькура" (1736); Луве де Кувре. "Любовні історії шевальє де Фобласа" (1787&

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Алташина В. Д. Пригоди назв, Або роман-мемуари в царювання Людовика XV. И в закладках появилось готовое сочинение.

Алташина В. Д. Пригоди назв, Або роман-мемуари в царювання Людовика XV.