Аналіз вірша «До А. П. Керн»

У любовній ліриці Пушкін створює нову мережу цінностей, яка спирається на життєву мудрість і гуманізм. Гуманізм проявляється

В його поважному ставленні до коханої, він визнає за нею право на вибір, навіть коли цей вибір не на його користь. Найхарактерніший приклад — поезія «Я вас любив». Його любов — це насамперед любов до обраниці, а не до самого себе, до свого почуття. Любов, за Пушкіним, це не аномалія (як часто зо бражували її романтики), це природний стан душі людини, і навіть коли це почуття не викликає взаємності, воно приносить радість, а не страждання.

Благородство пушкінських почуттів, які не підкоряються обставинам, невідступність поривань, безкорисливість кохання поета відкриваються у вірші «Я вас любив», написаного у 1829 році. Воно присвячено конкретній жінці, але з такою майстерністю передає загальнолюдські почуття, що давно вже стало взірцем світової лірики, близьким й зрозумілим кожному серцю, що кохає:

...Я вас любил безмолвно, безнадежно, То робостью, то ревностью томим, Я вас любил так искренне, так нежно, Как дай вам Бог любимой быть другим.

Здається, не було у світі поета, який не оспівував би кохання, але мало кому вдалося так передати музику кохання, самовідданність та благородство почуття. Поет кохав по-земному, і слова в нього були земними.

Верхом цього циклу є вірш «До А. П. Керн» («Я пам’ятаю чудову мить»). Не одноразово до цього вірша звертались музики, композитори. Більше 20 романсів написані на слова вірша.

«До А. П. Керн» написане в Михайловському. Пушкін уперше познайомився з Керн в Петербурзі в домі Оленіних, на початку 1819 року. Тоді поет був зачарований її привабливістю. Після цієї зустрічі пройшло шість років, і Пушкін знову побачив Керн влітку 1825 року, коли вона приїхала до своєї тітки до Тригорського.

Раптовий приїзд Анни Петрівни сколихнув в душі поета забуті почуття. Він знову був схвильований, відчув повноту життя, радість творчого натхнення, насолоду і хвилювання кохання.

Невдовзі він написав вірш «Я пам’ятаю чудову мить», який подарував у день від’їзду А. П. Керн. Зустріч з Керн — стимул для відображення того високого настрою душі, того захоплення, щастя, зворушливості, що відчував у цю «чудову мить» поет:

И сердце бьется в упоенье, И для него воскресли вновь И божество, и вдохновенье, И жизнь, и слезы, и любовь.

Як змінюється кохання в ліриці Пушкіна? У Лицеї кохання — це натхненне страждання. В період південного заслання любов починає звучати, як поєднання із стихією життя, природи, любов — це натхнення творчості. Вірші Пушкіна відкривають кохання як невід’ємну стихію серця людини.

«Я пам’ятаю чудову мить». Чому Пушкін кохання називає «чудовою миттю»? Незважаючи на тендітність («мимолетное виденье», «голос неж-ный») кохання, його не можна вбити ні сумом, ні «томленьями грусти безнадежной», ні «тревогой шумной суеты». Внутрішні і зовнішні обставини протистоять коханню, але не стирають його. Та все ж час витискає кохання, веде до забуття: «милі риси» стали «небесними».

Заслання, здається, вбило душу людини. Але любов воскресла знову і повела до почуттів, сильніших, ніж в минулому. Насолода повнотою життя приходить до поета. Мить виявляється сильнішою за роки, тендітна краса сильніша могутньо го пориву бурь.

І в цьому для Пушкіна чудо кохання, з яким разом «воскресли вновь и божество, в вдохновенье, и жизнь, и слезы и любовь».

Висновок. Кохання Пушкіна — земне почуття, воно опирається на життєву мудрість і гуманізм. Вірші поета передають загальнолюдські почуття, тому вони зрозумілі й близькі кожному, хто кохає.

Опорні слова і поняття: кохання як загальнолюдська цінність, інтимна лірика, благородство почуттів, кохання як «стихія серця».

До ***

Я мить чудову пам’ятаю, Коли мені з’явилась ти, Як осяйне видіння раю, Як чистий геній красоти.

В сумній холодній безнадії, В людській тривожній метушні Звучав твій голос, наче мрії, У снах з’явилась ти мені.

Йшли роки. Мрії чарівні Розвіяв вітер часу злий, І я забув твоє обличчя, Твій стан і голос ніжний твій.

У глушині важкій вигнання Минали дні мого життя Без божества і без кохання, Без сліз, натхнення, без чуття.

Та знов душею воскресаю, Моїм очам з’явилась ти, Як осяйне видіння раю, Як чистий геній красоти.

І серце б’ється знов огнисте, В моїй душі воскресли знов І божество, й натхнення чисте. Й життя, і сльози, і любов.

Переклад В. Сосюри

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Аналіз вірша «До А. П. Керн». И в закладках появилось готовое сочинение.

Аналіз вірша «До А. П. Керн».