Аналіз вірша Тютчева «Не те, що мнете ви, природа…»

Одне із самих чудових явищ російської поезії - вірші Ф. И. Тютчева про чарівну російську природу. Ні для кого з російських поетів, крім хіба його молодшого сучасника Фета, природа не була таким постійним джерелом вражень і роздумів, як для Тютчева.

Він був найтоншим майстром віршованих пейзажів. Але в його віршах, що оспівує картини і явища природи, немає бездушного милування. Природа викликає в поета міркувань про загадки світобудови, про віковічні питання людського буття. Вона рідко з'являється як просто тло, у віршах Тютчева вона одухотворена, мислить, почуває, говорить:

Не те, що мнете ви, природа:

Не зліпок, не бездушний лик-

У ній є душу, у ній є воля,

У ній є любов, у ній є мова...

Вірш «Не те, що мнете ви, природа» написано у формі звертання. У нього немає заголовка, що надає більше глибокий зміст. Поет виступає проти тих, хто недооцінює природу, говорить про людську глухоту, очерствении душі через віддалення людини від природи.

Вони не бачать і не чують,

Живуть у цьому світі, як потемки...

У рядках вірша видний поет особливого складу: філософського. Це значить, що в нього був не тільки дарунок пейзажиста, але й своя філософія природи. Усе в природі представляється Тютчеву живого, повним глибокого значення, все говорить із ним «зрозумілим серцю мовою».

Вірш починається зі слова «не», щоб повніше відгородити читача від невірного розуміння природи. «Душу», життя природи поет прагнуло зрозуміти й запам'ятати у всіх її проявах, у вірші ми бачимо ті образи, з яких природа складалася для самого Тютчева.

Вірш написаний чотиристопним ямбом, а перехресний спосіб римування гармоніює із чергуванням жіночих і чоловічих рим. Асонанс на «і», «а», і «про» надає віршу піднесений тон, достаток сонорних приголосних (алітерація) робить його більше мелодійним і музичним. Більш урочисто ж воно звучить завдяки вживанню застарілих слів («лик», «чрево», «древо») і наголосу («приклеїло») Особливе ж значеннєве навантаження створюється за допомогою анафори:

Ви зрите аркуш і колір на древі:

Иль їхній садівник приклеїв?

Иль зріє плід у рідному чреве

Игрою зовнішніх, далеких сил?..

Автор використовує такі виразні художні засоби, як уособлення («Солнци не дихають», « не радилася в бесіді дружній гроза»), метафори («весна не цвіла», «ніч німа була»), порівняння («живуть у цьому світі, як потемки»). Все це надає мовленню барвистість і виразність, сприяє найбільш повному розкриттю художнього образа. У вірші зустрічаються типові для тютчевской поезії складні речення, часто наприкінці їх ставляться знак оклику, що надає художньому мовленню потрібну авторську інтонацію.

У вірші «Не те, що мнете ви, природа» ми бачимо отточия. Ці рядки у свій час були вилучені цензурою, а в наслідок загублені.

І все-таки вірш не втратив свого змісту, головної ідеї - взаємин людини й природи. Через весь добуток автор проводить думку про те, що «глухі» люди не вміють почувати, а, отже, не вміють жити. І якщо для них вона безлика, то для Тютчева природа - «голос матері самої». Її образами він виражає свої таємні думки, почуття, сумніви, болючі питання.

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Аналіз вірша Тютчева «Не те, що мнете ви, природа…». И в закладках появилось готовое сочинение.

Аналіз вірша Тютчева «Не те, що мнете ви, природа…».