Аналіз вірша «У всьому хочу я дійти самої суті…» (1956). Художньо-філософська цілісність поглядів поета на життя та світ із загальнолюдських позицій

У своїх віршах Б. Пастернак роздумує про час, про життя і смерть, про природу мистецтва, про таїну його народження, про диво людського існування, про віру в життя, у майбутнє. Але, напевно, головне, що зберіг і розвинув Б. Пастернак у своїй творчості, — це художньо-філософська цілісність поглядів на життя та світ із загальнолюдських позицій.


5.1. Читання вірша.

7\ 7\ 7\

Во всем мне хочется дойти До самой сути. В работе, в поисках пути, В сердечной смуте.

До сущности протекших дней, До их причиньї, До оснований, до корней, До сердцевиньї.

Усе время схватьівая нить

Судеб, собьітий,

Жить, думать, чувствовать, любить,

Свершать открьітья.

О, если бьі я только мог Хотя отчасти, Я написал бьі восемь строк О свойствах страсти.

О беззаконьях, о грехах, Бегах, погонях, Нечаянностях впопьіхах, Локтях, ладонях.

Я вьівел бьі ее закон,

Ее начало,

И повторял ее имен

Инициальї.

Я б разбивал стихи, как сад. Усей дрожью жилок Цвели бьі липьі в них подряд, Гуськом, в затьілок.

В стихи б я внес дьіханье роз, Дьіханье мятьі, Луга, осоку, сенокос, Грозьі раскатьі.

Так некогда Шопен вложил Живое чудо

Фольварков, парков, рощ, могил В свои зтюдьі.

Достигнутого торжества Игра и мука — Натянутая тетива Тугого лука.


Спробуйте підсумувати, у чому суть філософії Б. Пастернака, яке його ставлення до життя? (Прагнення поета сягнути до серцевини та кореня речей надає бездонної філософської глибини віртуозно відтвореному в його ліриці буяню барв та звуків світ)

Продовжуючи розмову про творчість Пастернака, треба нагадати про те, що вмістилося в рамках поетового життя: дві революції (1905 та 1917), три війни (Перша світова, громадянська, Друга світова), роки сталінщини, хрущовська відлига.

У його лірику вривається тривога: «А в наши дни и воздух пахнет смертью: открыть окно — что жилы отворить». («Разрыв», 1918)

5.2. Учень читає уривок з «Охоронної грамоти».

«В начале тридцатых годов было такое движение среди писа-телей — стали ездить по колхозам, собирать материалы для книг о новой деревне. Я хотел быть со всеми и тоже отправился в такую поездку. То, что я там увидел, нельзя выразить никакими словами. это было такое нечеловеческое, невообразимое горе, такое страшное бедствие, что не укладывалось в границы сознания. Я заболел, целый год не мог спать».

Коли знову поет набув дару творчого мовлення, його стиль невпізнанно змінився. Змінилося світосприйняття. Змінився сам…

5.3. Роман «Доктор Живаго». Нобелівська премія.

Над романом «Доктор Живаго» митець працював упродовж 10-ти років. Дія в романі розгортається на тлі подій революції, громадянської війни, сталінізму, що тільки народжується.

У центрі книги — історія лікаря Юрія Живаго, для якого головне — духовна незалежність. Роман пронизаний непохитною вірою в краще майбутнє. Влада заборонила публікувати роман. «Доктор Живаго» вийшов у 1957 році в Італії. Починається нова хвиля цькування Пастернака. Його викликають у ЦК КПРС з вимогою зупинити видання роману.

23 жовтня 1958 року Б. Пастернак отримав телеграму з повідомленням про присудження йому Нобелівської премії за «продовження традицій великого епічного російського роману». Його запросили на урочисту церемонію вручення високої відзнаки до Стокгольма. Вражений поет надіслав до Шведської академії телеграму такого змісту: «Безмежно вдячний, зворушений, гордий, здивований, схвильований». Однак в урядових колах СРСР рішення Нобелівського комітету викликало обурення. Письменника виключають зі спілки радянських письменників. Від Нобе-


Лівської премії Б. Пастернак змушений був відмовитись. За чотири дні після першої телеграми на адресу Шведської академії надійшла друга, в якій поет пояснив: «Унаслідок того значення, що надається присудженій мені нагороді у суспільстві, до якого я належу, я повинен від неї відмовитися. Не вважайте образою мою добровільну відмову».

На жаль, принесена Пастернаком жертва була марною, його становище вона не поліпшила. Газети продовжували цькувати автора та його роман. Хрестоматійно відомою стала фраза з надрукованого в центральній газеті листа слюсаря N-ського заводу: «Я роману не читав, але, як на мене, ця книжка шкідлива!»

З 1946 року Пастернак 7 разів висувався на здобуття Нобелівської премії. Це був перший радянський поет, що отримав таку високу винагороду. І така реакція Батьківщини… Колеги-літератори жбурляли в поета зі світовим іменем прокляття на кшталт: «Плюю в морду Юді!»

5.4. Учень читає вірш «Нобелівська премія» (1959).

НОБЕЛЕВСКАЯ ПРЕМИЯ Я пропал, как зверь в загоне. Где-то люди, воля, свет, А за мною шум погони, Мне наружу ходу нет.

Темный лес и берег пруда, Ели сваленной бревно. Путь отрезан отовсюду, Будь что будет, все равно.

Что же сделал я за пакость, Я убийца и злодей? Я весь мир заставил плакать Над красой земли моей.

Но и так, почти у гроба, Верю я, придет пора — Силу подлости и злобы Одолеет дух добра.

Відомі письменники, як радянські, так і зарубіжні, друзі радили поету виїхати за межі Радянського Союзу, та Пастернак пише листа особисто Хрущову: «…Связан с Россией рождением, жизнью, работой. Выезд за пределы моей родины для меня рав-носилен смерти…».

Пастернак і його роман «Доктор Живаго» пережили страшні сорокові роки. Розправа над поетом відбулася набагато пізніше,


Коли до влади прийшов М. Хрущов. Усі тоді говорили про «відлигу», про свіжий вітер свободи, але Хрущов не змінив хід історії. Знову почалися переслідування інтелігенції. Одним із перших стане Борис Пастернак, за ним будуть цькувати Солженіцина і Твардовського, Бродського і Галича. Серед тоталітарних «філософів» утверджувалася думка: щоб знищити суспільство, треба передусім знищити інтелігенцію, бо тоді тих, хто залишиться, дуже швидко можна перетворити на рабів. З цього починав Гітлер, це розумів і Сталін… Узагалі, вся історія радянської держави — це історія знищення інтелектуального фонду нації. Наприклад, протягом XX ст. в Україні було знищено близько 200 письменників, у Росії — 250, у Грузії — близько 100, в Естонії — 50… За цими цифрами стоять сотні ненаписаних книг, загублених рукописів, які вже ніколи не повернуться.

«Травля добила его, — згадував А. Вознесенський. — Художники уходят без шапок, будто в храм, в гудящие угодья к берёзам и дубам…».

В 1990 році у зв’язку зі 100-річчям від дня народження нобелівський комітет вирішив відновити справедливість, визнавши вимушеною відмову Пастернака від Нобелівської премії і вручив диплом лауреата родині письменника.

Доля Пастернака — одна із дивовижніших в літературі. Та Пастернак був сильною людиною. Він вистояв. І тепер не поспішаючи уходить у Вічність.

Я думаю, тепер кожен із вас може обрати епіграф до нашого уроку. Зробіть це й поясніть свій вибір.

Учні мотивують свій вибір епіграфа. (Це однозначно слова А. Ахматової. Пояснюють, чому не приймають висловлювання Сєвєряніна про поета, тим самим підсумовуючи те, про що дізналися на уроці із життя й творчості Б. Пастернака.)

Перевірка «візитних карток» поета. Учитель, після того, як кілька учнів прочитають свої записи, пропонує ознайомитися з його варіантом картки.

У творчості Б. Пастернака ми знаходимо й відтворення життя у його реальних формах, і символічні знаки, і футуристичні пошуки, і романтичні мрії, й імпресіоністичні замальовки. Тому його творчість не можна розглядати в межах будь-якого одного методу або напряму. Вона сягає вершин світового мистецтва, відводячи автору почесне місце серед класиків XX ст.


Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Аналіз вірша «У всьому хочу я дійти самої суті…» (1956). Художньо-філософська цілісність поглядів поета на життя та світ із загальнолюдських позицій. И в закладках появилось готовое сочинение.

Аналіз вірша «У всьому хочу я дійти самої суті…» (1956). Художньо-філософська цілісність поглядів поета на життя та світ із загальнолюдських позицій.