Англійська драматургія (Театральна енциклопедія)

Англійська драматургія (Театральна енциклопедія)

АНГЛІЙСЬКА ДРАМАТУРГІЯ

Театральна енциклопедія

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття й пристрій їх перейшло в руки міських цехів. У середні століття одержали розвиток осн. жанри мистериальной драми на сюжети з Біблії й житій святих. На відміну від Франції, де відбулося відокремлення жанрів містерії й міраклю в Англії між цими двома різновидами розходження не було й всі п'єси на религ. сюжети позначалися обома термінами. Англ. містерії створювалися циклами, що поєднували невеликі п'єси на отд. сюжети з Біблії. Збереглося 4 цикли середньовічних міських містерій: Йоркский - 48 п'єс, Честерский - 25, Таунлийский - 32 і Ковентрийский - 42 (Таунлийский цикл названий на прізвище власників збереженої руко писи, інші три - за назвою міст, у яких вони виникли).

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "Ноев ковчег", "Жертвопринесення Исаака") і в "Другій пастушачій п'єсі" Таунлийского циклу

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття в яких діють абстрактні персонажі, що втілюють Чесноту, Порок і т.п. Найбільше виходить, зразок англ. мораліте - п'єса "Кожна людина". Інтерлюдії являли собою англ. форму середньовічного фарсу. Персонажами їх були селяни й городяни, представлені в повсякденній обстановці. Сюжети п'єс носили характер побутового анекдоту. Комізм інтерлюдій сполучався нерідко із соціальною сатирою на дворянство й на духівництво. Ці жанри порівн. - век. драми, особливо інтерлюдії, свідчили про звільнення від церковної тематики, у них переважали світські мотиви. Однак звільнення від впливу релігії й богослов'я наступило в А. буд. лише в епоху Відродження. З кінця 15 в. і особливо в нач. 16 в. Дж. Растелл, Дж. Хейвуд і ін. англ. гуманісти використовують жанри мораліте й інтерлюдій для пропаганди гуманистич. ідеології, сатирич. зображення відживаючих феод. порядків. Антикатолицькою спрямованістю перейнята п'єса "Король Джон" (ок. 1540) Дж. Бейла сочетавшая прийоми мораліте із сюжетом з історії Англії й положившая основу розвитку историч. жанру в А. буд. епохи Відродження

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття Із сірий. 16 в. з'являються перші "правильні" комедії - "Ральф Ройстер Дойстер" (ок. 1551) Н. Юдалла й "Голка кумоньки Гертон" (1556) неизв. автора. Обидві комедії, особливо перша, написані за зразком произв. Плавта, але з виходить, елементами англ. нар. фарсу. Потім з'являється перша "правильна" трагедія - "Горбодук" (1561) Т. Нортону й Т. Секвилла. Наслідувати трагедій Сенеки, автори створили драму на сюжет з історії древньої Британії, додавши йому злободенне политич. звучання, п'єса затверджувала ідею централізованої абсолютистської монархії. Із цього часу відбувається витиснення порівн. - век. драматич. жанрів в А. буд. і твердження жанрів трагедії й комедії. Однак із самого початку в А. буд. допускалося змішання "жахливого" і смішного, що відбито в назві п'єси Т. Престогону "Прежалісна трагедія, що містить багато приємного веселия, про життя Камбиза, пануючи перського" (1569). Незважаючи на те, що поет Ф. Сідней і ін. у своїх теоретич. працях намагалися направити А. буд. на шлях строгого дотримання правил трьох єдностей, драматурги, дотримуючись смаків нар. глядача, створювали добутку, у яких не дотримувалися ці правила. Черпаючи сюжети з історії, поезії й новелістики, вони писали п'єси з декількома паралельними сюжетними лініями, вставними клоунадами й т.п. Велике значення для розвитку гуманистич. А. буд. мало використання ідей і форм італ. драми епохи Відродження. Роль посередника між А. буд. і італ. гуманізмом виконав Дж. Гаскойн у комедії "Підмінені" (1566) на сюжет Ариосто й трагедії "Иокаста" (1566), переробленої з одноім. драми Л. Дольче.

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття з'являється плеяда драматургів, що створюють яскраві зразки поетич. драми, гуманистич. по своїй спрямованості, намечается диференціація гуманістичної драми. Один з напрямків, типовим представником якого був Дж. Лили ("ендимион", 1588, і ін.), орієнтувалося на придворну публіку, інше - на глядачів нар. театрів. У руслі цього напрямку були створені найбільш яскраві зразки драматургич. творчості. Розвиток А. буд. епохи Відродження пройшло кілька етапів. Від нападу англійців на исп. порти (1587) до кінця 90-х р. 16 в. А. буд. характеризувалася оптимистич. спрямованістю, була перейнята вірою в здійснення гуманистич. ідеалів. Звідси - сміливі духовні пориви в произв. К. Марло ("Тамерлан", 1587, "Фауст", 1589, і ін.), романтич. мотиви й гумор у Р. Гріна ("Чернець Бекон і чернець Бенги", "Векфильдский польовий сторож") і Дж. Пила ("Нянюшкини казки", ок. 1590), мелодраматичність у Т. Кида ("Іспанська трагедія". ок. 1585), сатира в Т. Неша ("Собачий острів", 1597, текст не зберігся). Вплив цієї плеяди позначається на початковому етапі творчості великого англ. драматурга Шекспіра ("Генріх VI", 1590-92, "Ричард III", 1593, "Два веронца", 1594, і ін.).

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "кривавої трагедії", драматич. хроніки, романтич. комедії. Осн. формою літературної мови А. буд. стає білий вірш, уведений уперше Марло й Кидом і римований вірш, що витиснув, що панував у драмі середніх століть. Произв. цього періоду перейняті ідеями гуманізму, затверджують права людини на користування всіма благами життя (Марло), заперечують феод. - станові обмеження, підкреслюють героїзм і достоїнство людей з народу (Грін). У них знаходять висвітлення политич. ідеї - підтримка абсолютизму як сили, що стримує феодалів, твердження патріотизму й принципу миру, порядку в державі. Центральної етич. проблемою п'єс стає питання про межі прав особистості. Якщо Марло зайняв украй индивидуалистич. позиції, то Грін і Шекспір (у ранній період творчості) виступали за гармонич. сполучення інтересів особистості й суспільства, що одержало розвиток в 1590-х рр. і було яскраво втілене в драматургії Шекспіра. Оптимізм і віра в соціальну гармонію домінували в гуманистич. драмі з кінця 15 в. до останніх десятиліть 16 в.

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття драматургії першого десятиліття 17 в., що з'явилося вищим пунктом у розвитку А. буд. епохи Відродження. Якщо останнє десятиліття 16 в. характеризувалося перевагою романтики, то початок 17 в. стало часом розквіту реалізму. До цьому 2-му етапу ставляться трагедії Шекспіра ("Гамлет", 1601, "Отелло", 1604, "Король Лір", 1605, "Макбет", 1606, і ін.), Дж. Чапмена, Дж. Уебстера, С. Тернера й гострі социально-обличит. комедії Б. Джонсона ("Вольпоне", 1606, "Варфоломеевская ярмарок", 1614). У нач. 17 в. відбувається різкий поділ драми по станових і класових ознаках. З'являється бурж. драма Т. Хейвуда, Т. Деккера, Дж. Марстона, придворно-аристократич. тенденції виражають у своїй творчості Ф. Вомонт і Дж. Флетчер. Їм зобов'язаний своїм розвитком жанр трагікомедії або романтич. драми, до якого ставляться й пізні п'єси Шекспіра

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття життєва правдивість, романтика благо рідних почуттів, здорова життєрадісність поступаються місцем поверхневому мелодраматизму, зовнішньому комізму, погоні за сенсаційністю сюжетів. Драматургія Ф. Мессинджера, Т. Мидлтона, Дж. Шерли Дж. Форда й ін. письменників 30-х рр., незважаючи на появу отд. великих произв., відзначена рисами деградації. Закриття театрів по указі пуританського парламенту (1642) поклало кінець цьому етапу розвитку А. д.

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття з її принципами трьох єдностей і ін. Найбільший представник драматургії серйозного жанру Дж. Драйден намагався знайти компроміс між традиціями трагедії епохи Відродження й трагедіями класицизму, створивши проміжний жанр "героїчної п'єси" "Завоювання Гранади", 1669-70, і ін.) але незабаром і він примкнув до классицистскому напрямку ("Усе для любові", 1678), представниками якого були також Т. Отуей і Н. Чи. У комедії Драйдена, У. Конгрива, У. Уичерли, Дж. Ван-Бру й Дж. Фаркера зображувалися вдачі цинічної аристократії, середовища без моральної оцінки вчинків героїв. П'єси ці не були позбавлені чорт реалізму, хоча й обмеженого сюжетними штампами, підпорядкуванням умовностям поетики класицизму

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "визнаною частиною панівних класів Англії" (К. Маркс і Ф. енгельс, Избр. соч., т. II, М., 1955, с. 96), її ідеологи почали боротьбу проти аристократич. драми, у результаті чого виникла бурж. просвітительська драматургія, що ставила метою суспільств, і моральне виховання глядача. Звідси - підкреслена повчальність і дидактизм просвітительської драми, що зберігалися протягом майже всього 18 в. 1-й етап розвитку освітить, драми характеризувався введенням нового змісту, нової моралі у вже існуючу драматургич. форму

Страницы: 1 2 3

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Англійська драматургія (Театральна енциклопедія). И в закладках появилось готовое сочинение.

Англійська драматургія (Театральна енциклопедія).