Античність як тип культури (збірник статей) Лосєв А. Ф. Антична філософія й общинно-родова формація

Античність як тип культури (збірник статей)

Лосєв А. Ф.: Антична філософія й общинно-родова формація. античність", являє собою щось певне й цільне. Але ця визначеність звичайно обмежується тільки територіальними або хронологічними даними й завжди буває дуже важко домогтися відповіді на питання, що ж таке античність

"Джерело: a)"антична класика". Але ця класика охоплює всього два сторіччя ( V I — I V вв. до н.е. ) , у той час як вся антична філософія займає не 200, а принаймні 1200 років. Останні античні філософи доживали своє століття ще в VI сторіччі н. е.

"Джерело: a) плин цілого тисячоріччя було тільки занепад античної філософії

"Джерело: a)— натурфілософія VI—V вв.— є тільки примітивом у порівнянні з наступним тисячоріччям, що Платон і Аристотель тільки заклали фундамент для наступного філософського розвитку й що суб'єктивізм останнього тисячоріччя створив небувалі форми найтоншого філософського розвитку, представлені до того ж величезною літературною спадщиною. Від всієї досократов - ской філософії не залишилося жодного цільного трактату, у той час як останні століття античності буяють безліччю різноманітних трактатів, що становлять у цілому кілька тисяч сторінок сучасного друкованого тексту

"Джерело: a) філософії й взагалі визнавалися наскрізь релігійними, наскрізь магічними й упадочними й тому часто не вдостоювалися уваги істориків. Остання за часом антична філософська школа, а саме неоплатонізм, майже не розроблялася аж до XX в. і була представлена до XX в. хіба тільки у вигляді окремих і дробових досліджень

Цю постійну тенденцію — зводити античну філософію тільки до періоду до Аристотеля включно — необхідно перебороти. Історик повинен ураховувати всю фактичну дійсність незалежно від своїх особистих смаків і інтересів і враховувати рішуче всі неї історичні періоди

Б) Є ще й інший забобон, боротися з яким теж досить важко. Про філософію часто думають, що це є якась така наука, що не має нічого загального з іншими науками. Думають, що філософію потрібно вивчати в її чистому виді, у відриві від інших наук і мистецтв, у відриві від суспільної й політичної обстановки, у відриві від техніки й побуту. Те, що філософія має свій власний предмет, це для нас ясно. Але чому ж цей самостійний предмет повинен вивчатися у відриві від усього історичного процесу й чому цей самостійний філософський предмет повинен зводитися на незалежну ні від чого логікові?

Інший раз історик культури розповідає про суспільно-політичні погляди того або іншого філософа, а потім викладає його філософську теорію; при цьому, яка зв'язок тим часом і іншим,— залишається невідомим. Часом викладається одна теоретична філософія, а яке було її суспільно-політичне значення,— про це не говориться ні слова. Геракліт інший раз трактується як представник античного рабовласництва. Але що рабовласницького в гераклитовском первоогне або в його логосі?

Платона часто повідомляють суспільно-політичним реакціонером. Але що реакційного в діалектику одного й іншого в діалозі "Парменид",— догадуйтеся самі

"Джерело: a) ніякого відношення до суспільно-політичного розвитку. Але погодитися з такою відповіддю ми не можемо

Таблиця множення дійсно не має ніякого відношення до тих речам і подіям, які виміряються цією таблицею множення. Але неможливо допустити, щоб ті або інші математичні методи з'являлися в історії без усякого зв'язку із загальним історичним розвитком. І сучасна наука вже давно вміє знайти пояснення приматові геометрії в найглибших основах античної культури; так і поява теорії нескінченно малих в XVII в. пов'язане з висуванням людського суб'єкта й з відповідними теоріями нескінченного прогресу,— це зараз починають розуміти вже багато хто. Тому необхідно твердо й рішуче формулювати своєрідність предмета філософії, з повною неможливістю зводити його на що-небудь інше, і прочнейшим образом зв'язувати філософію з усіма шарами історичного процесу й знаходити в ній своєрідне відбиття й всі інші досягнення даної культури

Без точного вв'язування філософії із загальним культурним розвитком неможлива наукова історія філософії. Адже філософія завжди є якогось роду життєва сила. А в такому відриві від всіх шарів культури, що ми часто спостерігаємо й у викладах і навіть у дослідженнях, філософія перетворюється в неспроможну й безжиттєву абстракцію

В) У працях багатьох дослідників відсутні опису надійних зв'язків античної філософії із суспільно - історичними формаціями. Марксистсько-ленінська методологія дає всі необхідні передумови для встановлення філософських і соціально-історичних зв'язків. На жаль, однак, виклад цього питання дуже часто зводиться в нас до цитування основоположників марксизму-ленінізму без рішучого й надійного використання їхніх думок. Власне кажучи, це все те ж питання про загальнокультурні зв'язки історії філософії, що ми зараз тільки що поставили

"Джерело: a) розвитку й, зокрема, про сторони соціально-економічних

Ми не будемо тут витрачати час на принципи, які й без нас давно встановлені. Те, що суспільно - економічна формація лежить або, вірніше, повинна лежати в основі всіх історико-культурних явищ,— це ясно, також і те, що типи культурного розвитку не сводими до їхньої суспільно-історичної основи,— це теж ясно. Але часто залишається зовсім нез'ясованим, яким же саме способом суспільно-економічна основа пов'язана з нескінченно різноманітними областями культурного розвитку. Але ж без дозволу цього питання валить і взагалі все наше подання про історію античної філософії вцелом.

Мало обмежуватися тільки простою вказівкою на цей суспільно-історичний зв'язок. Давно наступив момент формулювати й саму істоту цього зв'язку

"Джерело: a) характеристики античної філософії ми дійсно зможемо зрозуміти її історію як нерушиму цілісність. Адже досконалість людського пізнання полягає в чіткому розмежуванні речей, у чіткому поданні структури кожної окремої речі й у розумінні досліджуваної нами області речей як якогось роду единораздельной цілісності

"Джерело: a) рішення завдання про соціально-історичну сутність всієї історії античної філософії. Тільки тоді антична філософія, незважаючи на свою 1200-літню довжину, стане перед нами як цільний лик, як единораздельная, живаючи й цілісна історична структура

Почнемо з огляду соціально-історичних основ історії античної філософії

"Джерело: a) аналізованих переплетень

"ідея" (того ж кореня, що латинське video або російське "бачити) тільки й позначало "те, що видно", однаково — очами або розумом

"Джерело: a) від чого іншого й не залежав, раз нічого іншого не було. Космос залежав тільки від самого ж себе, був сам для себе основою, сам себе створював і сам собою керував, тим самим створював і все, що всередині нього, і вічно керував тим, чим він сам фактично був. Такий космос був для тих часів божеством і притім божеством остаточним і абсолютним. А ті окремі боги, про які говорила міфологія, були тільки принципами окремих сторін усе тої ж чуттєво-матеріальної і єдино можливої дійсності космосу

От чому античність ніколи не могла розстатися зі своїми богами й от чому міфологія завжди грала в ній величезну роль, настільки величезну й геніальну, що цих античних богів утворені люди не можуть забути протягом двох, а точніше сказати, трьох тисячоріч. Розуміння міфології, звичайно, часто мінялося. Вона трактувалася й художньо, і науково, і алегорично або символічно, і філософськи, і історично, і коллекционерски. Але забути про Аполлона, Афіну, Юпітері, Марсі, Діані, Вакхе не може культурне людство й до останнього часу. Але ж все це йде своїми коріннями в общинно-родову формацію

Г) Зрештою, необхідно відзначити ще й те, що настільки звичайне для філософії поділ ідеї й матерії цілком і повністю відпадає для античної міфології

Цей поділ буде трактуватися після переходу общинно-родової формації до інших щаблів соціально-історичного розвитку. Але сама міфологія, міфологія в чистому виді, міфологія буквальної й субстанціальна (а не переносна) зовсім позбавлена протилежності ідеї й матерії. Якщо вважати ідею речі її змістом або її призначенням, те, звичайно, ідея речі й сама річ будуть різні. Але справа в тому, що в період общинно-родової формації зовсім немає й не може бути логічного розходження між ідеєю речі й самою річчю. Річ, звичайно, і в ті часи визначається по походженню своєю ідеєю, а ідея своїм осмисленням речей теж породжує собою річ. Але вся справа в тім і полягає, що в часи цієї формації всякий рід так буквально й розуміється як саме рід і все порождающее так буквально й розуміється як таке, і т же саме треба сказати й про породжуваний. Тому загальне в ту епоху є батьки, тобто батько й мати; а породження так і трактується у вигляді синів і дочок, онуків, правнуків і взагалі потомства

От чому ми не будемо дивуватися, коли Платон називає ідею батьком, а матерію матір'ю й коли він виниклу із з'єднання ідеї й матерії річ називає сином ідеї й матерії. У своєму "Тимее" (41 а, 50 cd) він буквально так і трактує построяемий космос як сина божия, оскільки для оформленого космосу потрібна матерія, але також і форма цієї матерії, неї ідея

Страницы: 1 2 3

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Античність як тип культури (збірник статей) Лосєв А. Ф. Антична філософія й общинно-родова формація. И в закладках появилось готовое сочинение.

Античність як тип культури (збірник статей) Лосєв А. Ф. Антична філософія й общинно-родова формація.