Антипова Т. Космополітичне й національне в культурі на рубежі XVIII і XIX століть

Антипова Т. Космополітичне й національне в культурі на рубежі XVIII і XIX століть

"Джерело: Література Освіти) саме на кінець попередні й початок наступних сторіч. XXI століття, цілком ймовірно, також чреватий якимись змінами, а оскільки історичний досвід показує, що свідомі наміри людей, як правило, сильно відрізняються від досягнутого результату, варто обернутися назад, перш ніж подумати про те, що ми чекає спереду. Згадаємо, наприклад, що раціоналізму й секуляризації культури Нового часу поклав початок протестантизм, стремившийся до відродження християнства апостольських часів і до натхнення релігійним почуттям всіх областей людської діяльності. Можливо, Лютер відрікся від своєї реформи, якби уявив собі її наслідку, що позначилися вже в XVII столітті, але визвавшие також і перелом у світогляді на рубежі XVIII &"Джерело: Література Освіти) в 1790 році, наочно цей космополітизм показала. Спереду прямував ельзасский барон Анархасис Клоотс, за ним ішли китаєць, іспанець, англієць, австрієць, негр і на довершення всього &"Джерело: Література Освіти) екстаз, відчуття злиття з Богом, характерне для релігійної мистики, трансформується в пошуки чудесного в області так званого "природного", що саме по собі розвиває пасторальні образи, зв'язані не тільки із благословенною природою, ягничками й пастушками, але й Христом-Пастирем. Очевидно, що у рамках пантеїстичного світогляду "природне" заміняє саме іраціонально^-містичне. "Природне" наповнено таємницею, прилученням до "першооснови", що знаходять в "дикуні", культурі "нижчих класів", дитині. Звідси інтерес до народної поезії й внутрішнього миру маленького чоловічка, що тільки недавно прийшов "з вічності", звідси поява нових наук - етнографії, фольклористики й педагогіки

"Джерело: Література Освіти) Євфратом і Гангом. Дивно, що на рубежі XVIII - XIX століть подібне подання одержало наукове підтвердження, оскільки початок європейської цивілізації вчені порахували можливим виводити з Індії. Ми маємо на увазі дослідження Вільяма Джонса, що вивчало мови, культуру й літературу Древньої Індії, а також основоположника сучасної лінгвістики француза Антуана Саси, що заявило про споріднення європейських мов. Індію оголошується загальною європейською прабатьківщиною, країною, де варто шукати не тільки джерела всіх мов, але й початку літературних сюжетів. Фрідріх Шлегель віддав данину подібній до ідеї, написавши роботу "Про мову й мудрість індійців".

"Джерело: Література Освіти)"порятунку". Відповідно до християнської доктрини, до Христа не було можливості "порятунку" для людини через первородний гріх. Треба сказати, що вже епоха Відродження сильно цікавилася даною проблематикою, висунувши свою доктрину "порятунку філософів", відповідно до якої Христос вивів з Ада не тільки Адама й Еву, але й всіх доброчесних людей, що вмерли до приходу Христа, у першу чергу, звичайно, античних філософів. Епоха ж Освіти оперує категорією "порятунку" як однієї з найважливіших. У Франції з'являється навіть жанр опери "порятунку", що розцвів у творчості Гретри, Филидора, Монсиньи, Лесюера, Керубини, у таких операх доброчесного героя рятує шляхетний володар, що явно виконує функції Христа. У Німеччині слово "Rettu" стає прапором цілого літературного й філософського напрямку, представленого іменами Лессинга, Гердера, братів Шлегелей, а також учасників Гейдельбергского кружка Арнима й Брентано.

"Джерело: Література Освіти)"Християнство або Європа", написаної в 1799 році, марить про повернення католицького середньовіччя як самої універсальної, глобальної системи, коли-або існуючої в історії людства

"Джерело: Література Освіти) часу считавшейся єдино можливої (нагадаємо, що в поданні середньовічних мислителів римська імперія ніколи не вмирала, вона лише перемінила правителів). Однак глобальна система Новалиса відрізняється від офіційної доктрини католицизму досить істотно. У першу чергу, це універсалізм не тільки національний, але й соціальний - від універсальності вибраних (у плані прилучення до латинської мови й латинської культури) Новалис переходить до універсальності "демократичної".

"Джерело: Література Освіти)

Опера "порятунку", будучи перенесеної на російський ґрунт, протиставляється італійській опері-seria, що мала космополітичний характер і у своїх джерелах пов'язаної з римсько-античним і римсько-християнським миром. Цікаво, що на російському ґрунту стиль класицизму асоціюється не стільки із французьким класицизмом, скільки саме з італійською оперою-seria, що запозичить сюжети з античної міфології або християнської історії, і латинською мовою, що є основою італійської мови. Явно що ж претендує на французьких корінь опера "порятунку" пов'язана з новим стилем сентименталізму, орієнтована на російську тематику і є предтечей російської національної опери й росіянці національної драматургії. Згадаємо, що на рубежі століть, що цікавлять нас, саме драматургія визначала особу російської літератури. Ті ж процеси відбувалися й у німецькій культурі, де опера "порятунку" органічно трансформувалася в німецьку романтичну оперу

Відносно мови також можна помітити цікаві зміни на прикладі все тих же росіянці й німецької культур. Французька мова стає основою літературної мови, що формується національного. Нова російська й німецька граматики створюються на основі граматики французької мови, а французькі макаронізми однаково часто вживаються як російськими дворянами, так і німецькими баронами. Підкреслимо, що мова йде саме про національне самовизначення в язиковому плані, а не про космополітичні тенденції під прапором французьких ідей. Помітимо також, що й у росіянці, і німецької культурах виразний поворот від космополітизму до націоналізму помітний в 10-х роках XIX століття, що, можливо, пов'язане з історичними подіями й долею імперських планів Наполеона, але не цілком визначається останніми. Космополітизм явно сприяв появі націоналізму, а не просто перемінив його на історичній арені. Як це відбувалося, наочно демонструють процеси зміни російської мови

Відомо, що функцію латинської мови в слов'янському світі виконував старослов'янську мову або, як його називали на Русі, церковнослов'янський. Найбагатша література Паннонии, Сербії, Хорватії, Болгарії й Русі була створена саме на цій мові [1]. В XVII столітті паралель між латинською й старослов'янською мовою була замічена й усвідомлена теоретично. Однак, якщо в Західній Європі від латинської мови як мови культури давно відмовилися, у Росії старослов'янська мова продовжувала жити в рамках високого штилю классицистской літератури (не вважаючи, звичайно, церковного вживання). Паралельне існування двох мов, що не стикаються один з одним (уживання слов'янізмів і русизмів в одному добутку, тим більше в одному реченні, не допускалося), мало місце аж до Пушкіна, та й у часи Пушкіна велися суперечки між архаистами (Шишков) і новаторами (Карамзин), що відстоювали право на існування тої або іншої мови, але не припускали їхньої органічної взаємодії. Пушкіна був першим, хто став уживати слов'янізми в якості особливого художнього засобу в тих випадках, коли треба підкреслити екзотичний характер місця дії. Пушкіна використовує слов'янізми аж ніяк не тільки в добутках, пов'язаних з російською історичною тематикою, але й віршах на біблійні теми, маючи на увазі, скоріше, екзотику Сходу, а не релігійний зміст, і у випадках наслідування античним зразкам, наприклад в "Пам'ятнику", задуманому, як вільне перекладання думок Горация. Але поруч зі слов'янізмами Пушкін уживає також і галліцизми, запозичені із французької мови. Галліцизми потрібні Пушкіну для створення атмосфери романтичної ситуації, хоча часто галліцизми вживаються поряд з русизмами і як нейтральне тло. Таким чином, слов'янізми, галліцизми й русизми співвідносяться не з різними мовами, а з різними функціями усередині однієї мови. У пушкінський час подібні нововведення здавалися змішанням, що шокує, всіх можливих стилів, ми ж подібне змішання сприймаємо природно, тому що самі розмовляємо на цьому мові

Що ж ми маємо в підсумку? Старослов'янська мова в нашім випадку символізує універсальність (космополітизм) старого середньовічного релігійного типу, французька мова &"природним" мовою "нижчих класів", отже, при нашім розкладі, він є продуктом світської культури, що запозичить релігійні архетипи, і, у такий спосіб зв'язує між собою середньовічну й просвітительську парадигми. Творчість Пушкіна показує, як мова стає справді національним, убираючи, поглинаючи й асимілюючи два типи універсальності. Із часу Пушкіна російська культура стає національною культурою, але така можливість з'являється тільки у зв'язку з актуалізацією космополітизму в різних його проявах. Ідея самовизначення, пов'язана з ім'ям Лютера, реалізує себе в національному плані, коли універсальність "вибраних", злившись із "демократичною" універсальністю, що припускає самовизначення особистості, асимілюється низовою культурою, що виявляє в собі небачені раніше творчі сили

[1] Див. про це: Успенський Б. А. Коротка історія російської літературної мови (XI &

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Антипова Т. Космополітичне й національне в культурі на рубежі XVIII і XIX століть. И в закладках появилось готовое сочинение.

Антипова Т. Космополітичне й національне в культурі на рубежі XVIII і XIX століть.