Асонанс

Асонанс

(Від фр. assonance - співзвуччя)

У цього терміна, на жаль, два значення

Асонансом називають і одну з разновидно-стей рими, і повтори голосних звуків. Ассо-Нанс як рифменное явище буде розглянутий у статті про риму. А тут розмова піде про асонанс як про звуковий малюнок вірша

Подібно алітерації, асонанс служить стилістичним засобом, усили-вающим виразність емоційного мовлення. Однак естетическим еффек-тім асонанс перевершує алітерацію. І не те щоб алітерація була гірше асонансу. Просто асонанс попадається багато рідше алітерації, що обумовлено причиною об'єктивної. У нашій мові голосних звуків у не-скільки разів менше приголосних, у той час як їхня зустрічальність у мовленні лише на один п'яту уступає зустрічальності приголосних. Тому голосним зрівняй-тельно сутужніше виділитися зі звичного звукового тла у відчутні на слух повтори. Ефект асонансів можна зрівняти з ефектом дорогоцінних каменів:

ПРО, весна без кінця й без краю -
Без кінця й без краю мрія!
Блок
Півень заспівує, світає, пора!
У лісі під ногами гора срібла
Заболоцкий

Асонанси особливо часті в народній поезії й у білих авторських віршах, де вони своєрідно компенсують відсутність рими:

По лучках трава розстеляється.
Що за травушка, за муравушка!
Долілиць по матінці по Волзі,
По широкому роздоллю...

Цю народну стильову стихію геніально відтворив Лермонтов у мовленні старого солдата, безіменного героя Бородінської битви:

У наші вушка на верхівці,
Ледве ранок освітив пушки
И лісу сині верхівки -
Французи отут як отут.

Асонанси стягають слова в єдиний значеннєвий і емоційний вузол. От як, наприклад, проводить «музичну тему» сирен Н. Заболоцкий:

И перша співала сирена:
«До мене, пан Одиссей!
Я вас зцілю безсумнівно
Старанною любов'ю моєї!»
Друга багатство обіцяла:
«До мене, корабельник, до мене!»...
А третя обіцяла забвенье
И кубок здіймала провина:
«Випий - і знайдеш исцеленье
В объятьях чарівного сну!»

Якщо поет, дотримуючись художнього завдання, свідомо уникає ассонан-сов, те словесні образи відокремлюються отчетливее, сприймаються як гра-дация, що підсилює враження типового або, навпроти, оттеняющая суперечливість почуттів. Таємницями такого зачарування володів, наприклад, А. Блок:

У шинках, у провулках, у звоях...
Ніч, вулиця, ліхтар, аптека...

Або:

Знову в тебе... Принижено, зол і рад

Часом асонанси можуть викликати в нас ті або інші конкретні ассоциа-ции. У рядках С. Маршака:

А зайдеш у лісову далечінь і глухомань,
Мурашиним спиртом пахне суша -

Слух виділяє гучне « а-в»: ой, не заплутати б у лісовій глухомані. Або ассо-нанси у вірші Фета «Зозуля»:

Пишні гнуться верхівки,
Мліючи у весняному соку;
Десь удалині від опушки
Нібито чутно: ку-ку.

Як видно із прикладів, асонанси грають не самостійну, а подчи-ненную роль: вони залежать від характеру переживань, що виражаються поетом,

Твір прочитав: 14401

Оновлено ( 18.09.2014 14:14 )

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Асонанс. И в закладках появилось готовое сочинение.

Асонанс.