Асоян А. А. Доля «Божественної комедії» Данте в Росії Глава III «Il grand padre A. P. «

Асоян А. А.: Доля "Божественної комедії" Данте в Росії

Глава III "Il gra" IL GRA"Джерело: svr-lit.)­тил, міркуючи про російську поезію, що вона орієнтується на фігуру титанічного масштабу, на "російського Данте" - Олександра Пушкіна. Ці слова пролунали як луна давнього висловлення П. Я. Чаадаєва. Півтора століття назад він з воо­душевлением писав Пушкіну: "От ви, нарешті, і нацио­нальний поет; ви, нарешті, угадали своє покликання... Мені хочеться сказати собі: от, нарешті, з'явився наш Данте" (XIV, 16)1.

"Джерело: svr-lit.)­топортретов: "II gra"Джерело: svr-lit.) біографічним нарисом про Пушкіна**(** Litterarishe Bilder aus Russla"Джерело: svr-lit.)­тримати його улюблений професор, поліглот і знавець "Бо­жественной Комедії" А. И. Галич. Сменивший Галича П. Е. Георгіївський надавав особливого значення творчості Данте в становленні нової європейської літератури. "Щоб оцінити дії цих поетів, - писав Георгіївський про Пет­рарке й Данте, - потрібно тільки помітити, яке враження в розумах зробили вони у свій час"4.

Після Ліцею Пушкін виявився в широкому колі блискуче утворених людей Росії. Серед них було чимало увле­ченних італійською літературою й прекрасно знаюча італійська мова*(*Див. главу ""Божественна Комедія" у російських бібліотеках). Публікація праць Женгене й Сисмонди, успіх книги Жермени де Сталь "Коринна, або Італія", хвиля гарячої участі до Рисорджименто й початок проникнув­новения романтизму в Росію - усе сприяло популяр­ности Італії. "Література кожної країни відкриває тому, хто може осягти її, нову сферу ідей"5, - писала мадам де Сталь. Російські романтики своєю спрагою відкриттів і стре­мительним рухом до європейського досвіду підтверджували справедливість її суджень. "Зиждитель італійської сло­весности" швидко завойовував їхню уяву, і вірші "Бо­жественной Комедії" всі частіше попадали на сторінки аль­бомов, щоденників, поповнювали фонд крилатих виражень, збагачували поетичну фразеологію. У цю пору, здається, саму широку популярність придбали рядки з п'ятої пісні "Ада":

И мені вона: "Той страждет вищим борошном,

Хто радісні пам'ятає часи

У несчастии..." ( 121-123)

Ці вірші приберігали для епіграфа й світської бесіди, їх пам'ятали П. В'яземський і К. Рилєєв, Адам Міцкевич і Н. Тургенєв6"Джерело: svr-lit.)"Руслана й Людмили"* (*Цитата вписана мовою оригіналу.) і перекличу­лисій з епілогом до поеми, у якому Пушкін прощався з "порою любові, веселих снів", з безтурботною, безтурботною юністю

Переклику з дантовскими віршами виявляються й в елегії "Згасло денне світило", у поемі "Кавказький бранець", у вірші "Навіщо передчасну нудьгу..." і в чорновому начерку 1821 року, колорит і реалії якого нагадують "Пекло"7:

Удалині тих прірв глибоких,

Де в борошнах вічних і жорстоких

Де зліз у мороці ллються ріки,

Звідки вигнані навіки

Надія, мир, любов і сон,

Де море пекельне клекоче,

Де, грішника слухаючи стогін,

Жахливий сатана регоче ( II-I, 469).

"Джерело: svr-lit.)­ними мотивами "Божественної Комедії", мотивами з­гнанничества, покаяння, переоцінки свого морального, духовного досвіду, хоча в більшості вибраних випадків безглуздо шукати в пушкінських текстах очевидні ре­минисценции з дантовской поеми. Художньому мисленню Пушкіна була властива "націоналізація" запозиченого образа, при якій чуже вираження не тільки втрачало характер цитати, але й знаходило нові значеннєві якості, своєрідну інтонацію, неповто­римие емоційні відтінки. І слова Франчески, кото­рими починається її оповідання про трагічну любов до Паоло, друкуються у вірші "Навіщо передчасну ску­ку..." лише найтоншим психологічним малюнком, виник­шим у результаті глибоко особистого переосмислення мучи­тельного спогаду дантовской героїні:

И так вуж близький день страданья!

Один, у тиші порожніх полів,

Ти будеш кликати воспоминанья

Загублених тобою днів!

Тоді изгнаньем і могилою,

Нещасний, будеш ти готовий

Купити хоч слово діви милої,

Хоч легкий шум її кроків ( 11-1, 144).

"Джерело: svr-lit.)­роді існувала італійська колонія. Італійська мова, загальновживаний на торговельних шляхах Середземне й Чорного морів, значився серед обов'язкових дисциплін Ришельевского ліцею й вивчався в інших навчальних заві­дениях Одеси, а італійська музика й італійський театр належали до вишуканих розваг одеситів. Тут Пушкін зустрівся зі своїм далеким родичем М. П. Бутурлиним, що прибув із Флоренції, коротко зійшовся з майбутнім перекладачем "Шаленого Роланда" С. Е. Раїчем, що помишляли про переклад "Божественної До­медии"8.

"Джерело: svr-lit.) і, може бути, тут придбав два стародавніх томи французького перекладу "Комедії" Бальтазара Гранжье й другий тім збори з­чинений Данте, виданого в 1823 році в Італії. Профіль поета Пушкін малює на одній зі сторінок свого рукопису поруч із зображенням Робеспьера, Марата й Мирабо. Ця незвичайна іконотека, у якій середньовічний поет окази­вается поруч із діячами Великої французької революції, датована Абрамом ефросом початком 1824 року, але не­вільно нагадує, по асоціації, Робеспьера з жертвою якобінського терору Андре Шенье, а слідом за нею й іншої - Шенье з Данте, про пушкінську елегію "Андрій Шенье", написаної роком пізніше:

Меж тим, як здивований мир

На урну Байрона дивиться,

И хору європейських лір

Біля Данте тінь його слухає,

Кличе мене інша тінь,

Давно без пісень, без ридань

Із кривавої плахи в дні страждань

Зійшла в могильну покров... ( 11-1, 397).

Елегія, як відзначав Б. В. Томашевский, відтворює ліричний вигляд Шенье і є складною алегорією, у яку Пушкін вклав автобіографічний зміст, зобразивши свій висновок у Михайлівськім9. Але автобиог­рафический характер цих віршів набагато ширше, тому що вони звучать як відгук на вірші четвертої пісні "Ада" про приоб­щении Данте до вибраного кола античних поетів. Снис­кавший прижиттєву славу Байрон зображується удосто­енним тої високої честі, що була зроблена колись суворому тосканцу, а Шенье, чиї вірші вперше були зібрані й надруковані лише через двадцять п'ять років після його страти, зіставлений із британським бардом як не­заслужено забутою, обійденою долею. Цей мотив слави й пам'яті потомства не тільки зближає пушкінський жереб опального поета з долею Шенье, але й розводить із благо­датним долею Байрона й Данте. Через кілька років тінь великого флорентийца буде інакше хвилювати авторське честолюбство Пушкіна, але тепер вона навіває істинно елеги­ческие настрою

В Одесі навіть любовні захоплення створювали Пушкіну флорентійську ауру. Е. К. Воронцова, у яку він був закоханий, знала Флоренцію по недавньому весільному путі­ходу. Місто Данте був батьківщиною Амалии Ризнич. Пізніше поет присвятить її пам'яті елегію "Під небом блакитним своєї країни рідний...", і образ дантовской Франчески осінить пе­чальний вигляд пушкінської героїні. Її "бідна легковірна тінь", нагадуючи про "скорбну тінь" Франчески, немов засвідчить непорушну істину, що відкрилася пре­червоній грішниці Данте: "Любов спалює ніжні серця" ("Пекло", V, 100), але драматичне визнання поета про "недоз­тупной рисі" між ним і тої, котру він раніше любив

З таким важким напряженьем,

З такою нежною, томливою тугою,

З такою шаленістю й мученьем!

Розкриє іншу трагічну колізію непередбаченого людського почуття:

Де борошна, де любов? На жаль, у душі моєї

Для бідної легковірної тіні,

Для солодкої пам'яті неповернутих днів

Не знаходжу ні сліз, ні пісні ( II-I, 20).

"Джерело: svr-lit.)­бивания на півдні, і спогаду знову перенесуть його в місто на море, де образ Франчески витав не тільки над женщи­нами, що заволоділи його серцем, але й героїнею його стихот­ворного роману. Починаючи третій розділ "Євгенія Онєгіна", Пушкін записав збоку від першої строфи важливу, етапну дату своїх відносин із графинею Воронцовой10 і випередив основний текст питанням Данте до Франческе:

Але розкажи: меж подихів ніжних днів

Що було вам любовною наукою,

Раскрившей слуху таємний заклик страстей?*

(*У Пушкіна ці вірші записані мовою оригіналу (VI, 573)).

"Джерело: svr-lit.) Тетяни11"Джерело: svr-lit.)"утекла штуку", її образ стало розвиватися, підкоряючись внутрішній логіці, і автор отка­зался від вибраного епіграфа. Подібність Тетяни із Фран­ческой стало, безумовно, більше тонким і менш помітним. На нього вперше звернув увагу перекладач Пушкіна за­падногерманский дослідник Р. Кайль12. Він указав на значеннєву аналогію п'ятнадцятої строфи третього розділу роману з віршами п'ятої пісні "Ада". Дійсно, рядка

Тетяна, мила Тетяна!

З тобою тепер я сльози ллю (VI, 57)

Нагадують дантовское участь до жертви ніжної пристрасті:

........... Франческа, скарзі твоєї

Я зі слізьми внемлю, співчуваючи ( 116-117).

Але цим не вичерпуються паралелі між героїнею Пушкіна й Франческой. Питання, укладений у дантовских віршах, узятих для епіграфа, припускав відгук, а для найкоротшої відповіді був вибраний ще один епіграф до третього розділу:

Вона була дівчина, вона була закохана**.

(**У Пушкіна текст мовою оригіналу (VI, 51, 573)).

Страницы: 1 2 3 4

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Асоян А. А. Доля «Божественної комедії» Данте в Росії Глава III «Il grand padre A. P. «. И в закладках появилось готовое сочинение.

Асоян А. А. Доля «Божественної комедії» Данте в Росії Глава III «Il grand padre A. P. «.