Асоян А. А. Доля «Божественної комедії» Данте в Росії Глава IX. «У містичній купаючись імлі… «

Асоян А. А.: Доля "Божественної комедії" Данте в Росії

Глава IX. "У містичній купаючись імлі... " У МІСТИЧНОЇ КУПАЮЧИСЬ МГЛЕ..."

"Джерело: svr-lit.)"справжнього" символізму. Ассоциа­тивние зв'язку поезії Іванова з Данте, дантовские реминис­ценции в його віршах і прямі посилання на Данте в літератур­ але-естетических маніфестах, переклади "Нового Життя"6 і "Божественної Комедії", курс лекцій "Данте й Петрарка" у Бакинському університеті7"Джерело: svr-lit.)­тельствовало про непорушний духовний авторитет італійського поета в одного з вождів російського символізму. Відомо, що символісти шукали шляхи до великого проба­ству. "Щирий символізм, - писав Вяч. Іванов, - повинен примирити Поета й Чернь у великому всенародному пробу­стве"8. Ратуючи за всенародне мистецтво, Іванов у той же час заявляв: "... ми індивідуалісти в сфері естетической"9"Джерело: svr-lit.)­аркушем і притім творити "сверхличное" мистецтво - нераз­решимого протиріччя для Вяч. Іванова не було й не могло бути, тому що його шлях до "щирого" творчості пролягав через містику. Перейнята пафосом самошукання, вона була близька тієї, про яку дослідник середньовічної культури зауважував: "Духовна робота містика над собою складається саме в тім, що, заглиблюючись у збагнення в собі человечес­кого початку, він розвиває його в собі настільки, щоб осво­божденная від усього наносного, від усього, що, "входячи в наші почуття", засмічує душу випадкова й минущим; особистість, переставши бути індивідуальністю, перетворилася в чистий тип, в образ і подобу божества, щоб у ній i"Джерело: svr-lit.)­бода є змушена необхідність повернення й приобще­ния до рідної стихії, і "як щирий вірш предустановлен стихією мови, так поетичний образ визначений психу­їй народу"13"Джерело: svr-lit.)­ле вже закінчилося. Саме тому монументальне біс­смертие добутку такого мистецтва часто забезпечується поза прямим зв'язком залежності від генія їхніх безпосередніх творців, тому що, "коли заговорить музика соборної душі, не швидко завмирають її відзвуки в соборній душі поколінь, що змінилися,"14. Останнім добутком великого "всена­рідного" мистецтва Іванов уважав "Божественну До­медию"15.

У розвитку цієї ідеалістичної концепції Вяч. Іванова поряд із середньовічною містикою помітну роль зіграло платоновское вчення про пізнання, тісно пов'язане із вченням про душ. У філософії Платона душа безсмертна. Вона причетна вільному від часу й не залежному від изме­нений буттю. "Так якщо правда про всім сущому, - говорив Платон, - живе в нас у душі, а сама душа безсмертна, те чи не треба нам сміло пускатися в пошуки й пригадати те, що ми зараз не знаємо, тобто не пам'ятаємо?"16 Подібні сужде­ния лягли в основу принципових положень роботи Іванова "Поет і Чернь". У ній, як і в статті "Спис Афіни", розроблялася теорія, покликана відродити символізм. Іванов писав: "Що пізнання - спогад, як учить Платон, виправдується на поеті, оскільки він, будучи органом народної самосвідомості, є разом з тим і тим самим - орган народного спогаду. Через нього народ згадує свою древню душу й відновлює сплячі в ній століттями можливості"17.

"Джерело: svr-lit.)­ности й плодотворності цього шляху служила творчість Данте. Розповідаючи про мандрівку за межі чуттєво-предметного миру й про проникливе споглядання идеаль­них сутностей, він у дусі платоновского навчання затверджував правдоподібність своїх відкриттів:

Я в повторюй був, де світло їх восприят

Усього повній; але вів би мовлення дарма

Про бачення вернувшийся назад;

Потім, що, наближаючись до чаемому жагуче,

Наш розум до такій сходить глибині,

Що пам'ять вслід іти за ним не владна

Однак те, що про святу країну

Я міг зібрати, у душі оберігаючи,

Предметом пісні воспослужит мені

("Рай", I, 4-12).

"Джерело: svr-lit.)­ним для Іванова могло виявитися показання Данте, що "Божественна Комедія" - свідчення поета про своєму внут­реннем досвіді. З погляду символіста, це й надавало дантовскому оповіданню безсумнівну цінність і особливу зна­чимость, тому що споглядання справжнього художника "не просто аполлинийская сонна мрія, але віще аполлинийское сно­бачення"18"Джерело: svr-lit.)"Комедія" - з­воление самого апостола Петра ("Рай", XXVII, 66). "Пре­зійшовши піднесенням розуму людські можливості", що здавалося йому ймовірним "через єдину природу й спільність людського розуму з розумовою субстанцією"19, він розчув невиречені слова20 і тоді висловив "схожу на неправду істину" ("Пекло", XVI, 124).

"Джерело: svr-lit.)"священної поеми" у по­нимании таємного змісту внутрішнього досвіду, де людина "знаходить своє предвечное хвилювання й робиться стра­давальним знаряддям живучі в ньому бога"21, Вяч. Іванов з пафосом иерофанта* (*Жерця (гречок.) ) цитував заповіт Рихарда Вагне­ра:

Єдиний памятуй завіт:

Сновидцем бути породжений поет

У мить мрії сонної, у зрящий мить,

Дух істину свою осяг;

И все мистецтво струнких слів &"Джерело: svr-lit.)­ремінні ритми його поезії. Міркуючи про неї як про ин­туитивном пізнання й про символи, як засобах проникно­вения в таємницю, він писав: " Поезія-Доконане знання чоло­століття й знання миру через пізнання людини"39"Джерело: svr-lit.)­мулі навряд чи хто знайшов яку-небудь ущербність, якби її автор не мав на увазі "людини, узятого по вертикалі", тобто його, внеисторическое й внесоциальное зміст. На думку Іванова, така людина й був предметом "ознаменовательного" мистецтва середніх століть, зразок якого виявляла поема Данте40.

Однак її художній мир незмірно складніше "ознаменовательной" поезії. Продовжуючи розмову про формотворні устремління автора "Комедії", Бахтин, напри­мер, відзначав: "... у той же час що наповнюють (населяющие) цей вертикальний мир образи людей - глибоко історичні, прикмети часу, сліди епохи відбиті на кожному з них

Звідси виняткова напруженість усього Дантова миру. Її створює боротьба живого історичного часу з позачасовою потойбічною ідеальністю <... >, сама ця боротьба й глибока напруженість художній раз­рішення її робить твір Данте винятковим по силі вираження його епохи, точніше, рубежу двох епох"41.

Характеризуючи світосприймання художника-символіста, Іванов з особливим тщанием трактував тему про дотик душі до "темних корінь буття"42. У його розумінні це з­буття, що відбувається в глибинах містичної свідомості, особисте по здійсненню й сверхличное по змісту, повинне затвердити художника у виявленні щирого буття у відносному й витончити інтуїтивне пізнавання, тобто внутрішній зір, що, згадував Іванов, Данте називав spiriti del yiso - парфуми очей. У художньої прак­тику й теоретичних виступах поета думка про внутрен­нього зорі була однієї із самих сутнісних для програми нового мистецтва, пафос якого полягав в "одкровенні того, що художник бачить як реальність у кристалі нижчої реальності"43. Таким чином, концепція внутрішнього зре­ния сполучалася в провісника нової сучасної озна-меновательной поезії, що принимали мир як "обличчя стражденного Бога"44, з "принципом вірності речам":

"Джерело: svr-lit.) світло іншої...45

Це переконання сполучалося із середньовічним поняттям про зовнішню оболонку й внутрішню істину46 і наближалося до дантовскому розуміння многосмисленности мистецтва. Міркуючи про буквальне значення, без якого "було б не­можливо й нерозумно домагатися інших змістів", Данте затверджував, що "у кожній речі, що має внутрішн і зовнішнє, не можна проникнути до внутрішнього, якщо предва­рительно не торкнутися зовнішнього"47.

Захват другого зору приводив до усвідомлення поезії як символіки "щирих" реальностей. При цьому ставилося завдання розкрити природу слова як символу, де енергія вираження відчувається як тайнопис невиреченого й слу­жит, таким чином, загальнозрозумілим накресленням зовнішнього й ієратичної* (*Жрецької (гречок.)) записом (або ієрогліфом) внутрішнього досвіду 48. Спробу теоретичного рішення цієї проблеми поет почав у статті "Думки про символізм". Предметом міркувань став заключний вірш "Божественної Комедії":

L'amor che move il Sole e 1'altre stelle*

* Любов, що рухає Сонце й інші зірки (італ.).

Якщо, говорив автор статті, мій слухач тільки зерка­ло, тільки відзвук, тільки приемлющий, якщо промінь мого слова не обручає мого мовчання з його мовчанням веселкою таємного завіту; тоді я не символічний поет49. На його думку, символіст повинен уміти вивергнути з душі слухача сік­ровенную музику, у якій звучні ззовні мелодії віщого слова зливаються в одне восполнительное внутрішнє слово

Страницы: 1 2 3 4

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Асоян А. А. Доля «Божественної комедії» Данте в Росії Глава IX. «У містичній купаючись імлі… «. И в закладках появилось готовое сочинение.

Асоян А. А. Доля «Божественної комедії» Данте в Росії Глава IX. «У містичній купаючись імлі… «.