Асоян А. А. Доля «Божественної комедії» Данте в Росії Глава V. «… Опирапясь на свій ціпок бездомного вигнанця»

Асоян А. А.: Доля "Божественної комедії" Данте в Росії

Глава V. "... Опирапясь на свій ціпок бездомного вигнанця". ... ОПИРАЮЧИСЬ НА СВІЙ ЦІПОК БЕЗДОМНОГО ВИГНАНЦЯ"

"Джерело: svr-lit.)"темному змісту" "Комедії", її релігійно-містичним мотивам зовсім не властиво молодому Герценові. І почасти тому, що поглиблене знайомство з поемою збіглося в нього з тюремним ув'язненням, тугою, почуттям самітності й занепокоєнням за арештованого раніше Н. П. Огарьова. У Крутицких казармах по підручнику, купленому для арештованого квартальним, Герцен вивчився італійській мові, і з тих пор "Божест­венна Комедія" стала для нього, що називається, таємний­ний книгою. У вятской посиланню її вірші утішали й харчували його серце. "Це був період романтизму в моєму житті, - писав він пізніше, - містичний ідеалізм, повний поезії, любов - всепоглинаюче й всенапрямне почуття <... > Це був період Gemutlichkeit* (*3десь: ліризми (ньому.))"5"Джерело: svr-lit.)­дається й першими літературними досвідами, і його особистою перепискою. У листах Н. А. Захар'їній він часто отождест­вляет її з Беатриче, себе - з Данте. "Коли Данте губився у звичайному житті, - пише він їй з В'ятки, - йому був Вергілій і рядом нещасть повів його в Чистилище; от Огарьов і ти..." (XXI, 102). Ці подання знаходили гарячий відгук в екзальтованої Захар'їної. "Так, - від­вечала вона, - може бути, я схожа на Дантову Беатриче. Але на тебе, мій ангел, божуся моєю любов'ю, ніхто не може бути схожим, подібного ніколи Творець Вселеної не соз­давав..."6

"Джерело: svr-lit.)"Божественної До­медии". Під її впливом у Герцена народжувалося переконання, що любов до Наташе стане моральним початком його життя, відгородить від порочних спокус, облагородить страс­ти, що бушують у молодих грудей (див.: XXI, 68). Платонічне почуття здавалося Герценові того років вершиною любовних пері­живаний, і він щиро запевняв Захар'їну, що Тассо "собс­твенно був нещасний тому, що <... > не міг піднятися до любові безтілесн, ідеальної, котра була в одного Данте..." (XXI, 155).

"Божественна комедія" не тільки загострювала любовні сподівання Герцена, але й підказувала напівромантичну-напівмістичну фразеологію листів до коханої: "Я занепалий ангел, але всьому занепалому обіцяно искупленье; ти - шлях, через який я повинен піднятися" (XXI, 118); "... ти матеріальна, земна по тілу, перетворила в моїх очах в ангела нематеріального, святого" (XXI, 134).

"Джерело: svr-lit.)"Пері­читивали наші листи <... > навертається посмішка - пері­носишся в ті часи, заздриш їм і почуваєш, що ті­перь повнолітнє" (II, 193). Посмішку викликав стиль, засвоєний у пору дантовской школи любові. Згодом її вірування були потіснені прозою життя, але тоді, у дні палкої любові, настрої, що охопили Герцена, шукали виходу не в одних листах Захар'їної. Він повідомляв її: "Я почав і вже досить написав ще нову статтю, у ній я описую мій власний розвиток, щоб розкрити, як досвід привів мене до релігійного погляду. Між іншим, я представив там сон або краще явище, у якому сходить до мене діва, що веде в рай, як Беатриче Данта" (XXI, 78).

"Джерело: svr-lit.)­тав "відшукується рай, що, ідеалу" за втрачений (див.: VIII, 288), він не без впливу дантовской поеми захопився мисти­ческими настроями й шукав їм вираження в алегорії. Лише зживши містицизм, Герцен втратив інтерес до иноска­заниям і на початку 1838 року рішуче від них открестился:

"Що хочеш сказати, говори прямо..." (XXI, 282).

Тепер думка Герцена, як сказав би сам письменник, усе більше одействотворялась, і в його творчості почали разви­ваться реалістичні тенденції. Вони не спричинили охолодження Герцена до Данте, і зараз уже інші мотиви дантовской поезії займали уяву письменника. Розрив з минулою містикою чітко виявився в "Записках од­ного парубка". Журнальна редакція "Записок..." готувалася в переломний для автора момент. Сам Герцен характеризував цю пору як рішучий перехід від ро­ мантически-ідеалістичних захоплень до материалистичес­кого світогляду (див.: I, 513).

"Записки..." складаються із трьох частин. Остання названа "Роки мандрівок". Її основному тексту Герцен подав два епіграфи:

So bleibe de"Джерело: svr-lit.)­ставляет для нас особливий інтерес, - не усвідомивши зле­жественной завдання, що вирішував автор. Її характер пов'язаний з жанровою природою "Записок...", обумовленої різними дослідниками по-різному. Багато хто сходяться в думці, що повість автобиографична, і ототожнює історію ду­ховного розвитку "парубка" з біографією Герці­на7"Джерело: svr-lit.)"малиновской" частини "Записок..." "тільки основа, на якій раз­растаются побутописання й сатира" (цит. по: I, 512). Ідейний центр повести не в зображенні Маліновських вдач і не в біографічному описі, а в суперечці "парубка" із Трензинским8. "Джерело: svr-lit.)­жание "Записок...". Він розгорівся навколо тези про "розумну дійсність",

Наприкінці літа 1839 року Герцен на короткий час повернувся в Москву. Інтелектуальна еліта була зайнята обговоренням провідних ідей гегелівської філософії. У кружку Бєлінського панували "примирливі настрої: гегелівська теза "Що дійсно, те розумно, що розумно, те действи­тельно"9 розумілося як виправдання природного ходу з­битий. Ідея законосообразности історичного процесу, об'єктивної закономірності, що прокладає собі дорогу незалежно від бажання окремих осіб, владно за­вистачила Бєлінського10 і, здавалося, звільнила від "опіки над родом людським"11. "До чорта політикові, так здраствує наука!"12 - проголошував він. В "Московському спостерігачі", що Бєлінський почав редагувати з весни 1838 року, у першому ж номері "молодої редакції" з'явилася програм­мная стаття-передмова М. А. Бакунина до "Гімназичних мовлень" Гегеля. "Примирення з дійсністю у всіх відносинах і у всіх сферах життя, - затверджувалося в статті, - є велике завдання нашого часу, а Гегель і Ґете глави цього примирення, цього повернення зі смерті в життя"13. Для Бакунина і його однодумців Ґете був олимпий­цем, що спокійно споглядає "всеперемагаючий потік жиз­ні"14.

У таку-те пору Герцен і познайомився з Бєлінським, що проповідував "індійський спокій споглядання й ті­оретическое вивчення замість боротьби" (IX, 22). Між ними закипів бій. Жар суперечки не охолонув і після того, коли обоє. покинули Москву. "Бєлінський, - писав Герцен, - роздратований­ний і незадоволений, виїхав у Петербург і звідти дав по ннас останній лютий залп у статті, що так і назвав "Бородінською річницею" (IX, 22-23). За нею пішли "Нариси Бородінського бою" (спогаду про 1812 рік). Твір Ф. Глинки "Менцель, критик Ґете". У цих статтях "шалений Віссаріон" знову обрушився на Герці­на. Той не залишився в боргу. "Записки..." були відповіддю на "залпи" Бєлінського, хоча їхня основа вибудувана на ранніх автобіографічних досвідах автора

В "Нарисах Бородінського бою" Бєлінський писав:

"Кожний зі членів суспільства має свою історію життя, а суспільство має свою, і ще набагато последовательнейшую <... > Як єдина людина, вона переходить всі моменти раз­витія, почавши буття своє несвідомо й довременно, раптом пробуджується для свідомості, але для свідомості ще естествен­ного, безпосереднього; нарешті наступає для нього епоха виходу із природної безпосередності, воно заперечує споріднення крові й плоті в ім'я споріднення духу, щоб потім через дух знову визнати споріднення крові й плоті, але вже просвітління духом &" .15

Історія життя людини й суспільства обкреслене Бєлінським у світлі гегелівських подань про логіка саморозвитку ідеї. Їй і треба Герцен, зображуючи духовний розвиток "парубка". Трьом етапам становлення героя соот­ветствуют три частини повести: "Хлоп'яцтво", "Юність", "Роки мандрівок". В останньої перед нами вже не "молодий чоло­століття", а "просто людина" (I, 284), що, "подібно якому-небудь Ґете", прагне "внутрішній мир зробити незави­симим від зовнішнього" (1,303), інакше кажучи, проникнути­ся ідеєю згідності сущого й знайти олімпійське спо­койствие. Сутність етапів розвитку "парубка" висвітлена епіграфами. Першому розділу, де розповідається про епоху безпосереднього прийняття миру, коли "распускав­шаяся душа вимагала живий симпатії" (I, 270), предпосла­ни вірші Ґете, у яких життя славиться як "вищий дарунок, отриманий нами від бога й природи":

Страницы: 1 2 3

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Асоян А. А. Доля «Божественної комедії» Данте в Росії Глава V. «… Опирапясь на свій ціпок бездомного вигнанця». И в закладках появилось готовое сочинение.

Асоян А. А. Доля «Божественної комедії» Данте в Росії Глава V. «… Опирапясь на свій ціпок бездомного вигнанця».