Автор історій Аронас Ілля Ми мстили

Автор історій Аронас Ілля Ми мстили за загиблі родини... Над Укмярге зависла незвичайна літня жара, і здавалося, кожний коник надривався, щоб перекричати іншого. У тріскучій тиші завмер містечко росіяни вже пішли, а німці ще не прийшли. Але прийшли литовці. Вони виривали людей з будинку, а бабусі Эстер сказали: "Ти поки будеш жити, але чоловіка твого ти ніколи не побачиш, тому що він працював з росіянами"... Батькові моєму, Исааку Аронасу, в 1941 році повинне було здійснитися 16 років. З горища будинку вони побачили фашистських мотоциклістів і литовок, які з "осанною" зустрічали визволителів від росіян. Ніхто не залишився живий... Танкіст із вулиці Даукшос Я народився в 1947 у зруйнованому Вільнюсі. Закопчені будинки, руїни, люди, як тіні навіть в 1954, коли я пішов у перший клас. Гори цегл, змієподібні рейки, не вивітрений захід горілого й напису на стінах, що проступають через фарбу: на кожному будинку страшними готичними буквами «ахтунги». Так я йшов у школу. Не більше кілометра. Але вся війна перед очами. Як тільки займався ранок, на вулиці викочували безногі інваліди, викативались на підшипникових дошках, п'яні "братишки", які приставали до кожному й не відставали, поки брудними пальцями не схоплювали п'ять або десять копійок...