Балашов Н. И. Вільям Блейк

Балашов Н. И. Вільям Блейк

Вільям Блейк (1757 &"Вогника" С. Я. Маршак, — це надзвичайно своєрідний англійський поет — шукач істини, шалений бунтар

"Джерело: Література Освіти)­печивала самому Блейку можливість зводити кінці з кінцями, але він більше був зайнятий турботою про щастя всіх людей

Боротися Блейк міг насамперед як поет, але в нього не було засобів, щоб платити видавцям, і він сам гравірував малюнки до своїх книг

"Джерело: Література Освіти)­зани з релігією, під прапором якої перемогла революція XVII століття, і Блейк наділяв свої соціальні утопії в релігійні форми. Збентежений незрозумілими йому, але возмущавшими його бур­жуазними відносинами, Блейк звертався до вірувань минулого, до біблії, однак помисли поета були спрямовані кбудущему.

"Джерело: Література Освіти)"Піснях безвинності" (1789) безтурботної, який вона рисується наївній дитині. Потім, як би бажаючи виправити однобічність "Пісень безвинності", поет створив гіркі "Пісні досвіду" (1794).

"Джерело: Література Освіти)"тигри гніву мудріше, ніж шкапи наставляння", він оспівував титанічні сили руйнування, порож­даемие старим суспільством і несучою відплатою цьому суспільству

Блейк мислив у гігантських масштабах, і в його зображенні боротьба добра й зла заповнювала целую всесвіт. Поет писав "Про­роческие книги" — поеми, у яких він не побоявся створити щось начебто власної міфології. Таке завдання, посильна для кіл­лективного генія народу, не могла бути вирішена поетом. Придуманий­ние Блейком міфологічні персонажі залишилися багато в чому безжиттєвими. Не допомогло й те, що Блейк, що був не тільки по­цьому, але й художником, ілюстрував свої книги, втілюючи свої бачення у вигадливі образи. Важко уявити собі по­еми більше дивні, чим "Пророчі книги", що бідують у коментарях, що перевершують по обсязі самий текст

Серед "Пророчих книг" виділяються заколотні поеми "Одруження Неба й Ада" і "Вечносущее Євангеліє", у якому сам Христос зображений як строгий і відданий людям бунтар. І в інших "Пророчих книгах" Блейк виступає глибоким мислителем. Задумавши продовжити справа великого англійського поета XVII в. Мільтона й, інший раз досить наївно підправляючи його, Блейк ставить нові важливі проблеми. Бунтар у душі, він не може примиритися з думкою, що сатана був покараний за заколот проти бога. Поет наділяє духу зла рисами англійських політиків: сатана ненависний йому за те, що він прикидається братом страждаючих і до того захлинається святенництвом, що сам готово ввірувати у свою братню любов до людей, а на ділі тиранить і вбиває їх.

"Джерело: Література Освіти) він раз у раз забував свої мудрування й оспівував красу миру, пробудженого "весняних пісень солов'я"...

Своє "царство справедливості" Блейк збирався будувати не на небесах, а "в Англії — зеленій і веселій країні". Він клявся, що "меч не засне в його руці", поки цього не вдасться домогтися. Люблячи свій народ і вірячи, що англійці будуть передовими борцями за справедливість, Блейк пророкував, що "царство справедливості" пошириться на всі народи; і нації, як дружні сім'ї, розділять горі й радості один одного: Німеччина буде думати про потреби Франції й Італії; Англія — про потреби Америки (проти якої Англія недавно вела несправедливу колоніальну війну). Блейк був проти гноблення народів; він натхненно зображує, як "із золотого ложа, немов людина, розбуджена від глибокого сну, повстала Індія..."

Не оцінений і швидко забутий сучасниками, що піддавався в період занепаду буржуазної культури фантастичним кривотолкованиям як праотець символістів, заколотний поет поступово знаходить шлях до серця народів. Всесвітня Рада Миру призвав все прогресивне людство відзначити 200-летие від дня народження Вільяма Блейка.

С. Я. Маршак, що з такою повнотою розкрив радянському читачеві великого сучасника Блейка — Бернса, у публикуемих перекладах показує, що в Блейка була хватка сьогодення народного співака — жартівливої й уїдливої, поділяючої турботи простих людей і умеющего лунко посміятися разом сними.

С. Я. Маршак ( 1887-1964) до ювілею В. Блейка опублікував у журналі "Вогник" кілька епіграм і віршів. Ми вибрали тільки два, але вони особливо яскраво (на наш погляд) підтверджують думку Н. И. Балашова про те, що В. Блейк був "теперішнім народним співаком", що вміє "Лунко посміятися"…

ЛЕТУЧА РАДІСТЬ

Хто удержить радість силою.

Життя погубить легкокрилу

На лету цілуй її —

Ранок вічності твоє!

ПІСНЯ, ЩОСМІЄТЬСЯ,

У годину, коли листя шелестить, сміючись,

И сміється ключ, меж каменів зміячись,

И сміємося, далечінь розбурхавши, ми,

И зі сміхом шлють нам відповідь пагорби

И сміється жито й хмільний ячмінь,

И коник радий реготати весь день,

И вдалині звучить, немов гомін птахів,

" Ха-Ха-Ха! Ха-Ха!" — дзвінкий сміх дівиць

А в тіні галузей стіл накритий для всіх

И, сміючись, тріскотить меж зубів горіх,—

У цю годину прийди, не боячись гріха,

Посміятися всмак: " Хо-Хо-Хо! Ха-Ха!"

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Балашов Н. И. Вільям Блейк. И в закладках появилось готовое сочинение.

Балашов Н. И. Вільям Блейк.