Банах И. В. Структура оповідання в «Сентиментальній подорожі»

Банах И. В. Структура оповідання в "Сентиментальній подорожі"

"Життя й думки Тристрама Шенди,

джентльмена" і "Сентиментальна подорож

по Франції й Італії" Л. Стерна)

"Джерело: Література Освіти) роману Стерна в рамках зазначеної проблеми диктується наступними міркуваннями. По-перше, об'єднання цих добутків входило у творчу концепцію автора: героєм - оповідачем "Сентиментальної подорожі" виявляється пастор Йорик &"Життя й думок Тристрама Шенди, дженльмена", у подорож включається продовження розказаної в першому романі історії Марії, що зійшла з розуму від нещасної любові, уводяться звертання оповідача до Євгенія, відомому читачам по першому романі в якості "розсудливого" друга Йорика, і т.п. У результаті читач XVIII століття сприймало добутку Стерна як єдиний текст, чому сприяло й появу відразу після публікації обох добутків компендіуму "Краси Стерна", у який були включені багато хто "зворушливі" епізоди з обох добутків автора: історія Ле Февра, "бідної" Марії, ченця Лоренцо й др.

"Джерело: Література Освіти)"режисерський", що коментує характер нарратива в першому стерновском романі дозволяє ретроспективно багато чого пояснити в оповідальній структурі "Сентиментальної подорожі…". По-друге, VII тім “Життя й думок…” являє собою шляхові записки Тристрама, що, рятуючись від його Смерті, що наздоганяє, почав подорож по Франції. Тому цей тім тематично й структурно співвідносимо із другим стерновским добутком як ще один варіант сентиментального різновиду жанру. Підкреслена пародійна природа шляхових записок Тристрама дозволяє, з одного боку, відтворити те літературне тло, на якому формувався й здійснювався жанровий досвід Стерна, а з інший &"Джерело: Література Освіти) життя й розширенням соціально-політичних контактів з європейськими країнами в XVII столітті в англійській літературі зложилася традиція складання наукових і науково-популярних путівників. Література цього часу буяє численними виданнями подорожей: в 1642 році виходить у світло найвідоміший путівник Джеймса Хоуелла, що перетерпів з виходу у світло безліч видань; в 1705 році публікуються "Замітки про Італію" Дж. Аддисона; з 1724 р. неодноразово перевидається книга французького географа П. де ла Форсу "Нова подорож по Франції"; з 1724 по 1727 р. виходить тритомник Д. Дефо "Подорож по всьому острові Великобританії"; в 1766 р. публікуються "Листи з Італії" С. Шарпа. Надзвичайно популярним ( щовидержали сім видань за дванадцять років) стала "Подорож по Франції й Італії" Т. Смоллетта (1766). По кількості видань просвітительська подорож стає одним із провідних жанрів англійської літератури1"Джерело: Література Освіти)"…Ви прочитаєте саму надзвичайну подорож по Франції, яке коли-або зі створення миру було задумано або здійснене мандрівником або автором шляхових нарисів. &"2. Згадаємо, що назва книги (“A Se"Джерело: Література Освіти) полягає в екстенсивному освоєнні внеположного людині географічного простору. У своєму "Сентиментальній подорожі по Франції й Італії" Л. Стерн зазіхає на цю фундаментальну "світоглядну" установку жанру: його герой Йорик уживає подорож по Франції й Італії не з метою вивчення й опису географічних і історичних пам'ятників цих країн, але з метою "зробити пробу людської природи"4"Джерело: Література Освіти) подорожі. Саме в цьому суть полемічної репліки Йорика на адресу мандрівника Мундунгуса, у якому сучасники бачили Семюеля Шарпа, автора "Листів з Італії" (1766): "він проїхав з Рима в Неаполь &" (566). Мандрівникові ставиться в провину його зосередженість на описі зовнішнього миру й відсутність інтересу до "внутрішньої людини" і "інтимним зв'язкам між внутрішніми людьми"5.

"Джерело: Література Освіти)"строкате собранье" "plai" (обіграється багатозначність слова: "рівнинні" історії й "прості, безискусственние історії": "Я перетворив свою рівнину в місто) (448). В VII томі "Життя й думок Тристрама Шенди, джентльмена" Тристрам дає обґрунтування власному погляду на предмет зображення в подорожі. Речовий мир піддається руйнуванню: знамениті баштові годинники роботи Липия в Ліоні "розбудувалися й не ходять уже кілька років" (443), огляд єзуїтської бібліотеки неможливий через случившихся в єзуїтів кольок, а гробниці нещасних закоханих уже не існує. Вічним буттям володіє лише мир людських почуттів. Тому при описі міста перевага віддається оповіданню про нещасну любов Амандуса й Аманди, що "дає більше їжі мозку, ніж всі залишки й недоїдки античності, якими тільки можуть почастувати <…> мандрівники" (434). І якщо в першому романі інтерес Тристрама ще зрідка був спрямований на топографічні реалії "чужого" миру (уживає спроба дати опис Кале, мимохіть згадуються історичні особливості Санса, Фонтенбло, Авиньона), те в "Сентиментальній подорожі" єдина спроба Йорика оглянути визначні пам'ятки Версаля приречена на неуспіх, оскільки в останню мінуту герой зволіє зустрітися із графом де Б***, а просторові локуси, у яких розвертається дія подорожі, обмежаться сараєм, дезоближаном і готельною кімнатою (глава "Кале).

"Джерело: Література Освіти) пересунув у сферу художнього, "ілюзорного", підвищивши міру умовності тексту

"Джерело: Література Освіти)"Сентиментальній подорожі…" Стерн бере під сумнів оповідальну установку традиційної подорожі на об'єктивне відбиття дійсності, на ототожнення події реального життєвого факту й події художнього миру, затверджує їхню принципову різноякісність. Об'єктивізм просвітительських подорожей проявлявся в старанності й подробиці вимірів спостережуваних об'єктів, у посиланнях на документальні джерела, що підтверджують факт вірогідності що викладається (легенди, переказу, почерпнуті з історичних хронік, і ін.). Так, наприклад, "Нова подорож по Франції" Пигавиоля де ла Форсу, видане як скорочений варіант 15- млосного "Географічного й історичного опису Франції", було постачено топографічними картами, планами міст і практичних вказівок для мандрівників, а до "Подорожі по Франції й Італії" Т. Смоллетта (1766) додавався календар погоди, що засвідчував факт перебування автора в цьому місті протягом 18 місяців

Оповідальна стратегія Стерна принципово інша. Продовжуючи намічену Сервантесом і Филдингом традицію6"Джерело: Література Освіти)"Життя й думок…" він веде риторичну полеміку з авторами шляхової літератури. "Але перш ніж покинути Кале, — сказав би мандрівник-письменник, — не зле б яке - що про нього розповісти". &" (401). І в наступній главі пропонує власний іронічний варіант опису Кале, повідомивши попередньо читачів, що основне джерело його знань про місто не який-небудь відомий і шанований мандрівниками бедекер, а місцевий цирюльник.

"Джерело: Література Освіти)"Кале, Calatium, Calusium, Calesium), не пояснюючи значень зазначеного помилкового етимологічного ряду, оповідач намагається дати історичну довідку про місто, але спроба не виправдує читацьких очікувань, оскільки вся історична динаміка міста у викладі оповідача підмінюється констатацією кількості міських жителів. Припущенням, що місто "досяг нинішньої своєї величини не відразу й не раптом", історична довідка вичерпується. Замість індивідуальної особи міста читачеві пропонується набір топографічних "загальних місць": інформація про площу, розташованої в центрі міста, про ратушу, "удовлетворявшей своєму призначенню", про побудовану у формі хреста парафіяльної церкви й т.п. Жаль же оповідача про невдалу спробу точно виміряти величину церкви або зняти точний план міських зміцнень виглядає сущим глузуванням не тільки на адресу авторів путівників, пародируемих Стерном, але й на адресу збентеженого читача, вихованого на читанні подібної літератури. Іронічне наслідування традиційним подорожам закінчується останньою невиконаною обіцянкою викласти на просторі п'ятдесятьох сторінок романтичну історію порятунку Кале "у справжніх словах Рапена".

"Джерело: Література Освіти)"Скоріше, ніж <…> змушу тебе, бідолаху, заплатити за п'ятдесят сторінок, які я не маю ніякого права продавати тобі, - я зволію, який я не є голиш, щипати траву на схилах гір і посміхатися північному вітру" ( 404-405).

"Джерело: Література Освіти)"Сентиментальній подорожі…" дійсність подій взагалі ніяк не мотивується. Документи, які могли б виступити як доказ автентичності оповідання описуваним подіям — любовний лист барабанщика дружині капрала й два "уривки" з текстів Лукиана й Рабле, — не претендують на історичність, а отже, виявляються по "ту сторону" щир або помилкового, будучи свідченням фикциональности тексту. Таким чином, відстоюючи право письменника-мандрівника на особистісний, суб'єктивний і не опосередкований апріорним знанням погляд на мир, Стерн одночасно відстоював право жанру подорожі на волю художнього вимислу

Страницы: 1 2 3 4

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Банах И. В. Структура оповідання в «Сентиментальній подорожі». И в закладках появилось готовое сочинение.

Банах И. В. Структура оповідання в «Сентиментальній подорожі».