Батиев Л. В. Навчання Ш. Л. Монтеск’є про дух законів

Батиев Л. В. Навчання Ш. Л. Монтеск'є про дух законів

"Джерело: Література Освіти)&"духу законів".[1] При цьому дослідницький інтерес Монтеск'є націлений не на встановлення вихідних (виведеним розумом із природи) норм природного права, а на вивчення позитивних законів у їхньому взаємозв'язку з різними факторами громадського життя. Весь його твір "Про дух законів" присвячено дослідженню географічних, економічних, соціальних, духовних і політичних підстав формування й функціонування позитивних законів і всієї нормативної системи суспільства в цілому. "Усякий, що має очі, щоб бачити", &"Defe", &"може відразу доглянути, що предметом твору були різні закони, звичаї й вдачі народів миру".[2]

"Джерело: Література Освіти)"Дух законів" у точному значенні слова не більш як трактат по порівняльній історії права". "Монтеск'є береться розглянути позитивне законодавство древніх і нових народів. Розкриття того взаємного зв'язку, у якій складаються закони тої або іншої держави між собою, із джерелом, з якого вони виникли, тобто завданнями, які переслідував їхній винуватець, і з тим порядком речей, для яких вони створені, равнозначительно в очах Монтеск'є розкриттю духу законів".[3] Сучасні російські дослідники також звертають увагу на те, що навчання "про позитивні закони &"Про дух законів".[4] Французький дослідник творчості Монтеск'є Л. Альтюссер, ще більш рішуче затверджував, що він "розриває без жалю з теоретиками природного права".[5]

Проти такої оцінки поглядів Монтеск'є у вітчизняній літературі виступає Н. М. Азаркин, що, хоча й із застереженнями, уважає ці погляди природно-правовими.[6]

"Джерело: Література Освіти) складова у творі Монтеск'є &"читаючи вступного глави його, часто почуваєш, що це штучний фасад, що дає оманну зовнішність єдності складному й неправильному ряду будинків, багато обставлених разнообразнейшими цікавими предметами".[8]

"Джерело: Література Освіти)"Духом законів" відбувалася певна еволюція поглядів його автора. Як уважає Р. Арон, "перші книги (якщо не з найпершої, то з II &".[9] М. М. Ковалевский також указував, з посиланням на роботи П. Жані й Л. Виана,[10] що "початок трактату написаний було одночасно з виходом у світло "Перських листів".[11]

"Джерело: Література Освіти)"вони проробили більшу частину цієї роботи",[12] він, треба думати, саме має на увазі та обставина, що йому немає необхідності займатися питаннями природного права. "Особливість мого розуму, &".[13] Він готовий погодитися з постулатами природно-правової школи, але дійсний предмет і метод його дослідження має мало з нею загального

"Джерело: Література Освіти)"Про дух законів" Монтеск'є має на увазі під законом необхідний взаємозв'язок природних явищ. "Закони в самому широкому значенні цього слова суть необхідні відносини, що випливають із природи речей; у цьому змісті все, що існує, має свої закони: вони є й у божества, і в миру матеріального, і в істот надлюдського розуму, і у тварин, і в людини" (11).[14] Вольова (божественна або інша) складова у визначенні закону відсутній. Але зате далі треба вказівка на зв'язок закону з розумом: "є первісний розум; закони ж &" (11). Що собою представляє даний розум, Монтеск'є не роз'ясняє. Можна припустити, що це божественний розум. "Бог ставиться до миру як творець і охранитель; він творить по тимі ж законам, по яких охороняє; він діє за цими законами, тому що знає їх; він знає їх, тому що створив їх, і він створив їх, тому що вони відповідають його мудрості й могутності". Але Монтеск'є робить твердження про обов'язковий законосообразности миру, який підкоряється й сам Творець: "справа утвору, що здається актом сваволі, припускає ряд правил, настільки ж неминучих, як доля атеїстів. Було б безглуздо думати, що творець міг би керувати миром і крім цих правил, тому що без них не було б і самого миру. Ці правила &" (11). Не можна сказати, щоб у першій половині XVIII в. подібні твердження було новиною для філософії або правознавства

"Джерело: Література Освіти)"ми бачимо тут уже зовсім інше поняття про закон, ніж те, що було прийнято Локком. Це не зовнішнє приписання имеющего владу, а внутрішньо визначення самої природи, якому підкоряються всі істоти без винятку".[15]

"Джерело: Література Освіти)"природне право було &".[16] Однак цим не обмежується поняття закону в Монтеск'є. Він пише про закони більше приватного порядку &"Закон, говорячи взагалі, є людський розум, оскільки він керує всіма народами землі" (16). Таким чином, виявляється можливим виділити, принаймні, кілька пологів закону

"Джерело: Література Освіти)&"Як істота фізичне, людина, подібно всім іншим тілам, управляється незмінними законами" (13).

"Джерело: Література Освіти) інші природні закони. Є мир природної необхідності й мир людської волі. Розумність людини є основою його волі. Але воля означає також можливість порушення законів. Конкретною причиною недотримання людиною законів є недолік розумності, а також схильність страстям (Див. 12). Порушити незмінні закони можливо, якщо це не фізичні закони, а закони моральні

Отже, закони природи можна підрозділити на: 1) закон загальфізичний, котрий неможливо порушити; 2) закон, що ставиться до істот що почувають (тварини й людина); 3) закон, що ставиться тільки до розумних істот

Всі вони є законами незмінними. Природні закони, що ставляться до тварин і людини, сприймаються почуттями. Закони, що ставляться до людини, сприймаються завдяки розуму. Вони діють залежно від ступеня їхнього почуттєвого сприйняття й/або усвідомлення й можуть бути порушені через незнання або в силу страстей

Із цієї причини в Монтеск'є в першій книзі "Духа законів" з'являються ще три види законів. Це закони виражені (або встановлені): а) Богом "у завітах релігії"; б) філософами у вигляді "законів моралі" (аналог законів, які прийнято було називати природними); в) законодавцями у формі "політичних і цивільних", або позитивних законів (13).

"Джерело: Література Освіти) вкладали в це поняття &"застосовувати принципи цивільного права, видозмінюючи при цьому принципи природного права" (Див. напр. 410, 412).[17]

Монтеск'є підкреслює первинність природних законів.[18] "Одиничні розумні істоти можуть самі для себе створювати закони, але в них є також і такі закони, які не ними створені. Перш ніж стати дійсними, розумні істоти були можливі, отже, можливі були відносини між ними, можливі, тому й закони" (12).

"Джерело: Література Освіти)"випливають єдино із пристрою нашої істоти", передбачається шукати "під час, що передував утворенню суспільства" (13). Вихідні природні закони по Монтеск'є &"ідея влади й панування настільки складна й залежить від такої безлічі інших ідей, що вона не може бути першої в часі ідеєю людини" (14).

От як представляє Монтеск'є природні закони. Людина спочатку слабшала, украй боязка, "кожний почуває себе нижчим стосовно інших людей і лише із працею доходить до почуття рівності з ними. Прагнення нападати один на одного чужо таким людям; отже, мир є першим природним законом людини". "З почуттям своєї слабості людина з'єднує відчуття своїх потреб. Тому другий природний закон людини &" (13 &"Джерело: Література Освіти)"Духа законів" можна виявити й інше формулювання природних законів. Так у Главі III Книги Х автор указує: "Права завойовника стосовно завойованому їм народу визначаються чотирма видами законів: законом природи, по якому все існуюче прагне до збереження свого виду; законом природного розуму, що вимагає, щоб ми надходили з іншими так, як хотіли б, щоб вони надходили з нами; законом утворення політичних суспільств, по якому природа не обмежила тривалості їхнього існування, і, нарешті, законом, який випливає із самої суті справи" (123). Прагнення до самозбереження може бути оцінене як більше коротке формулювання законів природи, описаних у Главі II Книги I. Закон природного розуму можна зрівняти із четвертим законом природи, оскільки обоє вони виводяться людським розумом. Однак зміст їх по-різному. Зовсім вибиваються з вихідної конструкції законів останні два закони. У п'ятнадцятій книзі Монтеск'є додає зокрема до природного права "закони цнотливості", які "повинні дотримуватися всіма народами миру" (216).

"Джерело: Література Освіти)"Монтеск'є належить до числа тих багатьох авторів, яких кожний начебто знає, але яких далеко не всі читають". &"позитивістський" підхід порахували неприйнятним (принаймні &"він обмежився вивченням сучасного права існуючих урядів… Однак… щоб скласти вірне уявлення про те, що існує, потрібно знати, що повинне бути". &"емиль, або Про виховання/Руссо Ж. - Ж. Твору. &"Бурштинова розповідь", 2001. С. 339 &". 2001. С. 263. В. С. Нерсесянц, однак, указує на те, що "основний предмет філолофсько-правових досліджень Монтеск'є… &". &"Лань", 2001. С. 387.

[9] Арон Р. Указ. соч. С. 37.

Страницы: 1 2

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Батиев Л. В. Навчання Ш. Л. Монтеск’є про дух законів. И в закладках появилось готовое сочинение.

Батиев Л. В. Навчання Ш. Л. Монтеск’є про дух законів.