Данилевський Р. Ю.: И. В. Ґете про Катерину II

Данилевський Р. Ю.: И. В. Ґете про Катерину II.

"XVIII століття" / Випуск 20

shki"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття веймарскому принцу-доступнику посватали велику князівну Марію Павлівну, сестру спочатку одного, а потім наступного російського імператора. Пройшли антинаполеонівські війни. Як фактичний глава уряду Саксен-Веймарского великого герцогства Ґете багато займався відносинами з Росією, та й культурне значення її для Європи все зростало Проте сказане вище справедливо в загальному й для літнього Ґете. Він майже не дає характеристик російським монархам, у всякому разі його судження про їх, призначені для печатки, дипломатичні й у міру комплементарні Прикладом може служити перерахування володарів Росії на початку життєпису художника Ф. Гаккерта, що створив серію картин для Великого Петергофского палацу. Ця книжка Ґете, видана в 1811 г, була присвячена Марії Павлівні, і стиль твору цілком зрозумілий. Так само нейтрально згадує Ґете в "Подорожі в Італію" (1817) Катерину II - як могутню володарку, що замовила копії лоджій Рафаеля Але всі ці згадування володіють, як здається, якоїсь трудноуловимим підтекстом, що ставав виразніше тоді, коли Ґете висловлювався перед друзями й не думав про публікацію своїх думок, принаймні в найближчий час

У квітні 1829 р. у бесіді з И. П. еккерманом поет поскаржився есте, як болотиста дельта Неви, тоді як неподалік є зручні височини, і що причиною такого положення міста було каприз або навіть примха (Grille) самодержця Петра.1

Щось подібне далося взнаки й у судженнях Ґете про сучасницю - Катерині II; втім, так само судив він і про іншу знамениту політичну фігуру його часу - про Фрідріха Прусском. На самому початку літературного шляху, тільки що створивши "Вертера", молодий "бурхливий геній" пише сатиричний жарт у дусі лялькових подань і балаганних комедій - "Ярмарок у Старьевке" ("Das Jahrmarkts-fest zu Plu"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття - сумний досвід російсько-турецьких воєн, боїв при Чесме, Очакові й Ізмаїлі Але тут є присутнім і більше загальна оцінка, що ставиться не тільки до Катерини, якщо пригадати відношення Ґете також і до Петра Не виражена прямо, вона погодиться проте з неприйняттям кріпосного рабства й деспотичного правління, що распространились до кінця XVIII в у частині німецького суспільства, настроєної антифеодально Наступило розчарування в щирості просвітительських намірів Катерини Цей настрій пережили й И Г Гердер, і Ф Шиллер, і інші близькі Ґете люди5 Шлях від захоплених надій до визнання Росії країною рабства проробив Мефистофеля Ще в 1773 г Мірку довелось побувати в Петербурзі, звідки він послав Ґете кілька листів, на жаль, не збережених Але різко негативне відношення Мірка до російських порядків відомо з інших його листів і друкованих виступів 6 А вплив друга на нього було визнано самим Ґете 7

Кончина Катерини II викликала два зауваження поета. Одне з них було майже сучасним події. Приблизно через місяць після смерті імператриці, 9 грудня 1796 р., Ґете зробив приписку у своєму листі Ф. Шиллеру - "Пишуть, що Катерина теж нарешті-те зійшла із трону в могилу" 8 За цим "теж нарешті-те" можна припустити й відгук на свого роду зміну поколінь у правлячих будинках Європи (в 1786 г умер Фрідріх II, в 1790 - Йосип II, трохи раніше вмерла його мати й співправителька австрійська императ-йица Марія Терезія; нарешті, в 1793 р. революція стратила [юдовика XVI), однак - як нерідко траплялося - судження Ґете могло мати ще один рівень змісту: чи не близькі кінець і російське самовладдя, настільки відверто відсталого в передсмертні роки Катерини? Про Павла поки ще немає мовлення

Інше судження, безсумнівно більше пізніше, Ґете вклав у вуста своєму Мефистофелю в другій частині "Фауста", у сценах "Класичної Вальпургиевой ночі". Дорікаючи Фауста в марнославстві, його супутник нагадує йому:

Славнейший із царів ледь ока закрив, -

Уже пси до нього біжать мочитися на могилу

И от приклад:

Семіраміда! У світі й війні

Вона ль долю полмира не вирішувала?

І не була ль вона на схилі днів цілком

Такий же славною, як із самого початку?

І що ж? Ледь долею їй нанесений

Удар був тяжкий, неминучий, -

На труну її з усіх боків

Слетелися безглуздих казок хмари!9

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "північній Семіраміді". Але чорт не може не бути іронічним - описана їм ситуація цілком укладається в гірку констатацію пророка Исайи: "У пекло низвергнута гординя твоя з усім шумом твоїм; під тобою підстилається хробак, і хробаки - покрив твій" (14:11).

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "Фауста", залишившись у так званих "Виключеннях" ("Паралипомена"), як залишився до пори в рукописи й інший уривок з тої ж трагедії, де, на нашу думку, також мається на увазі російський абсолютизм, якщо не безпосередньо Катерина II. Уривок ставиться до "Вальпургиевой ночі", не "класичної", а германської, що перебуває в першій частині добутку

Мефистофель і Фауст попадають, як усі пам'ятають, на шабаш, що відбувається на горі Брокен, або Блоксберг, на Гарце. У стилістиці цих фантастичних сцен Ґете сміло з'єднав середньовічну книжкову магію, народні перекази й випробуваний їм ще замолоду карнавальний стиль "низкою" пародії й сатири. На вершині гори сидить сам Сатана, і до нього, пародіюючи придворний етикет, підводять новоприбулих гостей. Одна з таких інтермедій залишилася недопрацьованої, але зміст її в загальному зрозумілий

Хтось, позначений у гетевском чернетці як "Ікс", удостоюється аудієнції. Прихильник демократії й усілякої волі, він проте влещений найвищим до себе увагою:

И якщо тут волю нам дарують,

І бути цілком відкритим я дерзаю, -

Тоді, хоч я душею й демократ,

Тобі, тиран, я пазурі цілую10

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "Фауста") заперечує на це, пояснюючи, що ритуал пропонує цілувати зовсім не пазурі, а "частину задню владики". Наш демократ, не обинуясь, негайно ж вимовляє маленьку захоплену оду на цей предмет. Іронії Ґете немає межі, хоча невідомо, кого саме поет мав на увазі в цьому випадку. "Ікс" стає майже позачасовим символічним узагальненням політичного святенництва й прозелітизму

Сатана констатує із задоволенням:

Vasall, du bist erprobt!

Hierdurch beleih' ich dich mit Milho"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "душі" підданих, це для європейця кінця XVIII в (фрагмент написаний не пізніше рубежу століть) майже напевно самодержець всеросійський; про Павла знали все-таки менше, ніж про його матір, чий образ давно вже сформувався И якщо також взяти до уваги, що німецька калька російського терміна (кріпосна) "душа" була відома уважному читачеві в Німеччині,12 те в репліці гетевского Сатани виникає, нехай натяком, образ всі тої ж Катерини II

Двічі - на початку творчості й на самій його вершині - Ґете зачепив репутацію Катерини II прийомами фарсу, народної сатири, відкривши до того ж в "Поезії й правді" причину своєї ворожості до російської імператриці Можливо, навіть не особистість її була йому неприємна, а той принцип деспотизму, на який опиралася влада російських монархів, принцип зневажливого й жорстокого відношення до людини Перед особою самовладдя Ґете відчував себе людиною з народу, гуманістом, що відстоює внутрішню й цивільну свободу особи

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Данилевський Р. Ю.: И. В. Ґете про Катерину II. И в закладках появилось готовое сочинение.

Данилевський Р. Ю.: И. В. Ґете про Катерину II.