Фронтовий альбом Двічі

Фронтовий альбом Двічі горів у танку

Лист надіслав Обуваев Валерій Олександрович

Зі спогадів мого діда Миколи Миколайовича Ламова

Третього січня 1942 року мій дід, Ламов Микола Миколайович, був покликаний в армію й спрямований у другу стрілецьку дивізію, що формувалася на території Архангельської області, і призначений у взвод особливого відділу. Навчатися військовій справі довго не довелося: у лютому вони прийняли присягу, і в перших числах березня їх перекинули на Волховский фронт, у район станції Бологе. Добралися до М'ясного Бору. Тоді вже йшли кровопролитні бої ворог наступав

У перших числах травня дідусь був поранений у ногу й повезений на лікування в госпіталь у місто Кисловодськ. А ворог наступав. Незабаром фашисти зайняли Мінеральні Води, і госпіталь виявився в пастці. Хвор і поранених занурили в ешелон, але вивезти не встигли. Поранені з ешелону розходилися хто куди. Дід з товаришем направилися по дорозі убік станції Біла Глина. Микола Миколайович був на милицях, а в товариша була перебита рука. На своєму шляху вони зустріли колону німецьких танків. Німці наказали їм іти по напрямку руху їхньої колони. Коли танки зникли, вони згорнули з дороги в сад і там зустріли дідка, що показав товаришам стежку через гірський перевал, що привела їх у місто Баксан. Там перебував радянський загороджувальний загін. Там  же їх посадили на автомашину, довезли до Нальчика й санітарним поїздом відправили в госпіталь у місто Боржом

Після завершення лікування дід був спрямований у видужуючу групу. Поки перебував у ній, закінчив курси мінерів. А потім до них приїхали покупці й запропонували вчитися на танкіста. У Єревані Микола Миколайович закінчив курси по вивченню американських танків М3Л. Після здачі іспитів поїхали одержувати техніку в місто Баку. Однак у дорозі одержали розпорядження їхати у Свердловськ для перепідготовки на свої вітчизняні танки Т34.

Після закінчення навчання й здачі іспитів ешелоном вони були перекинені на фронт у район станції Вопнярка. Там їх влили до складу 50й бригади Третьої танкової армії, який командував прославлений полководець Павло Семенович Рибалко. Звільняли Україну. У боях під містом Умань танк, на якому воював дід був підбитий. Одержали новий танк і знову внаступление.

Воювати дідусеві довелось на декількох фронтах. Перший Білоруський, Перший і Другий Українські. Брав участь у боях по звільненню міст Варшави, Любліна

Особливо пам'ятний бій за місто Пулави. На захоплення мосту через ріку Вісла направили шість екіпажів: три танки й три самохідки. У місто Пулави ввірвався дід один, інші були підбиті. Але тут їхній танк теж підбили. Вибравшись із палаючої машини, дід почав виходити до своїм. Коли він розшукав свою частину, одержав новий танк, і їх перекинули в Румунію. І знову важкі бої

Після звільнення Румунії їх направляють у Польщу. Брав участь у звільненні міст Краків і Познань. Потім його частина перетнула польскогерманскую границю й вони з боями почали просуватися в напрямку Берлина

Наприкінці березня 1944 року Микола Миколайович одержав друге поранення й закінчення війни зустрів вгоспитале.

Після лікування був спрямований в 7й танковий полк, розквартирований у місті Челябінську й призначений інструктором по водінню танків

В 1946 році виїжджав у Москву й брав участь у параді на честь святкування Дня танкіста, що зараз відзначається в другу неділю вересня

Після повернення в Челябінськ за розпорядженням Сталіна їх удруге направили в Москву на тренування до параду, що відбувся 7 листопада. Цього разу по Червоній площі вони йшли на важких танках ИС3 (Йосип Сталін).

Демобілізувався в 1946 році. Жив у Вельську Архангельської області. За бойові дії в роки війни нагороджений орденом Слави 3й ступеня й медалями. Умер 25 листопада 2006 року

Редакція сайту не відповідає за вірогідність присланих читачами листів і історій
10327786

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Фронтовий альбом Двічі. И в закладках появилось готовое сочинение.

Фронтовий альбом Двічі.