Фронтовий альбом Сталеві магістралі

Фронтовий альбом Сталеві магістралі перемоги

Лист надіслав А. Комарів

У нашій країні, у нашім місті багато людей, які своєю працею внесли значний вклад у розвиток і процвітання нашої Батьківщини. Серед них – найстарший працівник залізничного транспорту, восстановитель шляхового господарства післявоєнного Ленінграда й Ленінградської області, ветеран Великої Вітчизняної війни, орденоносець Павло Захарович Заварзін.
 
В 2008 році, 3 травня,  цей найвищою мірою гідна й шановна людина відзначила значний ювілей – 95 років від дня народження! Не втратив інтересу до життя, Павло Захарович продовжує активну суспільну діяльність  допомагає в роботі Будинкового комітету з місцю проживання, бере участь у виборних компаніях, у роботі з ветеранами, патріотичному вихованні молоді

Заварзін Павло Захарович в 1943 році був зарахований у спеціальний военновосстановительний поїзд Наркомату шляхів сполучення, головним завданням якого було оперативне відновлення мостів і транспортних споруджень, постачання армії

За роки війни колективом мостопоезда були відновлені багато транспортних об'єктів Жовтневої залізниці, побудована переправа в Архангельську, причали в Мурманську. За рік до закінчення війни, після переходу Мостопоезда у ведення УВВР2 Ленінградські фронти, він одержав нову назву Мостопоезд № 420.

Велика Перемога застала Павла Захаровича Заварзіна на відновленні залізничних мостів через ріки Свір і Шуя. З 1946 року Мостопоезд №420 увійшов до складу Мостобудівного тресту №6. У післявоєнні роки він займався капітальним відновленням і будівництвом об'єктів на Жовтневій залізниці

Як згадує П. З. Заварзін,  на звільненій від фашистів території більше 20 відсотків залізничної колії було супротивником евакуйовано, до 40, а на деяких ділянках до 75 відсотків шляху зруйновано підриванням, путеразрушителями або артвогнем. Рейки, як правило, підривалися в трьох місцях (на стиках і посередине), і, щоб з 3—4метрових шматків відновити шлях і зробити його придатним до пропуску поїздів, були потрібні непомірно важка праця й час. У кожного такого шматка рейки треба було відрубати деформовані вибухом кінці, просвердлити отвори й потім їх з'єднати. На деяких перегонах, крім того, була потрібна суцільна заміна шпал, зіпсованих путеразрушителем системи «Гак».

Мости й водопропускні труби супротивник підривав потужними зарядами. Значна частина їх була висаджена так, що довжина проломів у кілька разів перевищувала раніше існуючу довжину мостів. Величезні лійки від авіабомб, снарядів і хв, закладених у спеціальні колодязі й потім висаджених, зяяли в земляному полотні. Багато хто з таких лійок були діаметром до 30 метрів і глибиною до 7—8 метрів

Крім підривання супротивник широко застосовував мінування залізничного полотна, штучних споруджень і навіть завалів, що утворилися в результаті вибухів. На деяких ділянках, що особливо прилягали до Ленінграда, кожний кілометр залізниці був буквально начинений мінами. Наприклад, на ділянці ораниенбаумского напрямку (від станції Дачне до станції Мартишкино) мінерами 9й залізничної бригади було виявлено в земляному полотні й знешкоджено понад 10 тисяч протитанкових і протипіхотних хв. Не менше їх було витягнуто на ділянці між Лигово й Гатчиною. Станційні колії в Червоному Селі крім мінування були затоплені водою, а із залізничних платформ мінери витягли десятки стокилограммових бомб із вартовим механізмом

Труднощі складалися ще й у тім, що майже всі залізничні напрямки, що підлягали відновленню, проходили по лесистоболотистой місцевості, у районах бездоріжжя. А працювати бійцям, як і колись, доводилося під впливом артилерії й авіації супротивника

Особовий склад військових частин і спецформирований, незважаючи на складні умови, трудився з величезним натхненням, проявляючи самовідданість і найбільшу стійкість. Змагаючись між собою, сотні воїнів і робітників в 2—3 рази перекривали встановлені норми. За прикладом воїнів відділення, яким командував сержант Заварзін, у військах широкий розмах одержали змагання двухсотников. Заварзін зі своїми товаришами на рубанні рейок виконували норму на 300— 350 відсотків, а відділення сержанта Корнеева незабаром досягло 400процентного вироблення. До кінця лютому двухсотниками стали більше 2000 чоловік, з яких більше половини були комуністи й комсомольці

Широкий розмах і на цих роботах одержали винахідництво й раціоналізація. Інженери Васильєв і Чежин запропонували й впровадили високоефективний і надійний консольний кран для насува мостових пролітних будов. Инженеркапитан Андриевский сконструював оригінальний диропробойник, за допомогою якого отвору в рейках робилися в кілька разів швидше, ніж звичайним ручним дрилем. Героєм рубання рейок називали у військах комуніста Івана Наумова. Застосувавши свій метод, він разом з товаришами по команді за 9 годин зробив 637 рубань! Можете уявити собі, яким напругою сил і якою вправністю досягалася ця цифра, якщо мати на увазі, що червоноармієць обрубував рвані кінці рейок тільки за допомогою кувалди й зубила

Газета «Червона зірка» 23 квітня 1944 року в передовій статті, присвяченої залізничникам, писала: «Тисячі й тисячі першокласних майстрів, що показують приклад завзятості, винахідливості, мужності, висунули зі своїх рядів залізничники... Їхні подвиги ввійдуть в історію Вітчизняної війни поряд з безсмертними справами героевпехотинцев, артилеристів, льотчиків, танкістів. Героижелезнодорожники показали, що вони мають безстрашні серця воїнів і золотими руками майстрів своєї справи».

Партійні й комсомольські організації частин і підрозділів всіма доступними формами й засобами мобілізували особовий склад на подолання труднощів, піднімали людей на самовіддану працю. У дні запеклих боїв за звільнення міста Леніна від ворожої блокади до залізничників звернулися з листом воїни одного із гвардійських з'єднань Ленінградського фронту, де служив кулеметник гвардії рядовий Олександр Федорович Типанов, грудьми закривший амбразуру ворожого дзоту й пожертвовавший своїм життям заради перемоги над ворогом

Воинигвардейци писали: «Бойові друзі! Ви йдете по землі, відвойованої нами у ворога, политою кров'ю кращих синів Батьківщини... Ваша праця — велика допомога Червоної Армії... Ніж швидше ви прокладете залізничні колії, тим скоріше прийде день повної перемоги над ворогом... Ми кров'ю своєї завоювали перемогу — ви завоюйте її напруженою бойовою роботою. Нехай швидше підуть поїзда на захід. Цього жадає від вас фронт. Цього вимагає справа перемоги... Будьте гвардійцями фронтової праці, покажіть зразки високої мужності й вірності військовому боргу!»

Обіг героевгвардейцев, під яким з доручення своїх бойових товаришів підписалися командир кулеметного взводу гвардії лейтенант Михайло Богдан, командир знаряддя гвардії старший сержант Георгій Богданов і автоматник гвардії рядовий Володимир Троицкий, одержало гарячий відгук у залізничників. На мітингах і зборах, де обговорювався заклик гвардійців, вони одностайно завірили Комуністичну партію, товариша Сталіна, своїх бойових друзів, що не пошкодують сил, а якщо буде потрібно, і життя для забезпечення великої справи Перемоги

«Згадую невеликий роз'їзд під Ленінградом – говорить Павло Захарович. Гітлерівці бігли звідси поспішно. На тупикових коліях ще стояли вагони з написами «Мюнхен», «Ганновер». Навколо чорнів від порохової кіптяви сніг, земля була порвана снарядами, порита траншеями, переплутана іржавим колючим дротом, начинена мінами й фугасами. Ще свіжими залишалися сліди бою. У землянок, які покинули фашистські вояки, валялися крадені ковдри, ерзацботинки, френчі й шинелі. До платформи приткнулися пушки, які ворог не встиг відвезти. У ящиках складені акуратні пачки вибухівки, підготовленої для підривання шляхів

Коли я приїхав на роз'їзд, на поранених шляхах уже господарювали мінери під командуванням комуніста старшого лейтенанта Ф. Іванова. Розгорнувшись у ланцюг, вони прощупували кожний метр полотна. В одному місці було виявлено трохи хв, з якими раніше не доводилося зустрічатися. Вони здорово змахували на консервні банки й виглядали цілком необразливо.

— Обережно! — попередив підлеглих старший лейтенант Іванов і, відійшовши убік, став розбирати міну. Потім підійшов до мене, посміхаючись, сказав: — Хитрий німець, та й ми не ликом шиті. Міна — протипіхотна, з тертковим взривателем. Ледве рушив — і привіт...

Після такий «знахідки» мінери стали діяти з підвищеною увагою. Крок за кроком ішли вони вперед. Особливо важко було знешкоджувати протитанкові міни. Фашисти закопали їх ще влітку. Земля зверху злежалася, а лід і сніг над нею утворили щільну кірку. Кожну міну доводилося буквально видовбувати. А хв — десятки, сотні. Тільки за перші п'ята година напруженої й небезпечної праці їх було знешкоджено більше 200».

Страницы: 1 2

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Фронтовий альбом Сталеві магістралі. И в закладках появилось готовое сочинение.

Фронтовий альбом Сталеві магістралі.