Глави з курсу лекцій РГГУ. Англійська література XIX століття. Англійський романтизм

Глави з курсу лекцій РГГУ. Англійська література XIX століття

Англійський романтизм.

"Про розмежування романтизмов" - саме так, романтизмов у множині. У даній лекції романтизм буде розумітися не тільки як формальну літературну течію, але і як певна філософія, і саме через цю філософію ми й спробуємо визначити романтизм

Романтизм &"Фауст" Ґете, добуток, що виходить за рамки будь-якого літературного напрямку, але проте могутньо вплинуло на європейський романтизм, задає пошук як вищу духовну цінність. (Відзначимо, до речі, що орієнтація Ґете на книгу Іова стає абсолютно ясної з "Прологу на небесах", що повторює початок Книги Іова.) На відміну від Фауста Марло, що жадає від Мефистофеля 24 років беззаперечного підпорядкування, Фауст Ґете пояснює Мефистофелю, що пошук, прагнення є суть життя людини й ставить чортові наступна умова:

"Часу більше не буде". Зупинена мить &"Філософське дослідження про сутність людської волі", де, повторюючи Мільтона, поклав прояв людської волі волі в основу світобудови в тім виді, у якому воно відомо нам. Особистість, тобто людина, відділена від єдності сил і від самого Бога, має перед собою одна мета: повернути собі те, що було втрачено. Однак ревно охороняючи свою індивідуальність і унікальність, особистість прагне не повернутися в стан єдності сил, але підняти себе, у своєму відокремленому стані, до богоподібного рівня центра світобудови. Особистість прагне до обожению: "Свавілля може прагнути до того, щоб як приватна воля [Partikularwille] бути тим, що воно є лише в тотожності з універсальною волею. <…> [И]менно назване піднесення свавілля і є зло". Шеллинг уважає зло породженням волі людини й людського прагнення до обожению, тому що особистість хоче сама по собі стати тим, чим вона може бути тільки в Богу. "Загальна можливість зла складається <…> у тім, що людина замість того, щоб зробити свою самость базисом, органом, здатний прагне підняти неї до пануючої всемогутньої волі". Нижченаведений уривок із Шеллинга коротко формулює дилему, складову центральну проблему людських прагнень:

"[Н]ачало гріха полягає в тому, що людина переходить зі справжнього буття до небуття, від істини до неправди, зі світла в тьму, щоб самому стати основою, що творить, і за допомогою моці, що втримується в ньому, центра панувати над всіма речами. Тому що навіть у того, хто вийшов із центра, усе ще залишається почуття, що він був всіма речами, був у Богу й з Богом; тому він знову прагне до цьому, але для себе, а не там, де він міг бути таким, а саме, у Богу. Звідси виникає голод себелюбності, що у тій мері, у якій воно відрікається від цілого й від єдності, стає усе більше вбогим і жалюгідним, але саме тому усе більше жадібним, голодним, отрутним..."

Цей уривок прекрасно підсумовує вихідну точку, процес і закінчення романтичного пошуку. Якщо романтичний пошук не закінчується примиренням зі світобудовою, вона перетворюється в саморуйнування. Романтичний конфлікт побудований на прагненні вільної людської волі перетворитися в абсолют, у божество, у всесвітню, універсальну волю, що диктує порядок світобудови. Цей ключовий романтичний конфлікт зародився задовго до офіційного оформлення романтизму як літературної течії, у романтизмі знайшов свою найефектнішу й впливову форму й пережив романтизм вузько літературний напрямок, що як розуміється. Романтичний конфлікт людини з усім миром і богоборчими претензіями людини вплинуть на весь розвиток літератури в XIX і XX століттях.

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Глави з курсу лекцій РГГУ. Англійська література XIX століття. Англійський романтизм. И в закладках появилось готовое сочинение.

Глави з курсу лекцій РГГУ. Англійська література XIX століття. Англійський романтизм.