Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 10. Загальна характеристика

Історія закордонної літератури ХIХ століття (За редакцією Н. А.Соловйовій)

Глава 10. Загальна характеристика.

ГЛАВА 10. ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА

В Англії, як і в інших країнах Західної Європи, календарний XIX століття не збігалося з історико-літературним і загальнокультурним. І так само як на континенті, тут були свої історичні орієнтири, свої події, що визначали характер розвитку культури й літератури. Війна за незалежність в Америці, річниця "Славної революції", сторіччя якої врочисто відзначалося в Англії, аграрно-промисловий переворот середини XVIII в., Французька революція передували не менш важливим подіям в історії країни - масовій розправі з робітниками (названої Питерлоо за аналогією з Ватерлоо), завзятій боротьбі за реформу, що закінчилася перемогою буржуазії в 1832 р., потужному чартистському руху, що виявився в створенні конкретної політичної програми й об'єднанні робітничого класу й всіх трудящих. Ці події в Англії кінця 40-х років мали величезне значення, тому що продемонстрували досить високий рівень соціальної й політичної зрілості трудящих, готових домагатися виборчої реформи й влади встране.

Романтизм в Англії оформився раніше, ніж в інших країнах Західної Європи. Романтичні тенденції довгий час існували підспудно, не вириваючись на поверхню, чому в чималому ступені сприяло раннє виникнення сентименталізму. Саме слово "романтичний" як синонім "мальовничий", "оригінальний" з'явилося в 1654 р. Воно було вперше [114] ужите художником Джоном евелином при описі околиць Бата. Пізніше, на початку XVIII в. це слово використовувалося вже багатьма письменниками й поетами, у тому числі й тими, які звичайно асоціюються в нашій свідомості з поняттям "класицизм". Наприклад, А. Поуп називає свій стан романтичним, зв'язуючи його з невизначеністю, зибкостью почуттів

Ці незримо існуючі романтичні світовідчування виявилися в цілій системі властивих тільки Англії явищ, що надає право нашим дослідникам, що пишуть про специфіку англійського романтизму, говорити про предромантизме, що хронологічно передує властиво романтизму

Предромантизм складався в єдину ідейно-художню систему протягом 30 років ( 1750-1780), коли чітко позначилися складову цю систему компонента - готичний роман, сентиментальна поезія, естетика періоду кризи Освіти, а також якобінський роман, представлений іменами У. Годвина, Т. Холкрофта, е. Инчболд і Р. Бейджа. В епоху предромантизма найбільше яскраво виявився інтерес англійців до національної історії, підтриманий відкриттями в археології, етнографії, антикварній діяльності, а також закріплений у художніх шедеврах Д. Макферсона, Т. Перси, В. Скотта. Всі цікаві відкриття англійців у науці, мистецтві, архітектурі сприяли народженню певного типу мислення, способу життя. Матеріальна культура відповідала потребам суспільства, що знайшло вираження в садово-парковому будівництві, у спорудженні готичних будинків. Відкриття Академії мистецтв, розквіт романтичного живопису, особливо пейзажної, були також обумовлені особливостями розвитку суспільства, у якому поступово зникала дика, недоторкана природа. Відкриття публічних бібліотек, швидкі успіхи поліграфії сприяли поширенню друкованого слова, а майстерність книжкової ілюстрації й графіки робила навіть найдешевші видання популярними й естетически значимими, що виховують смак

Початок англійського романтизму прийнято зв'язувати з появою збірника Вордсворта й Колриджа "Ліричні балади" (1798), з опублікуванням передмови, що містить основні завдання нового мистецтва. Але завдяки вже існуючому предромантизму, [115] поява романтизму не було схоже на вибух, відмову від старих зразків. Компромісне існування різних стилів в епоху Освіти, досить спокійне протистояння їхній один одному привели романтика Байрона до вірності класицизму протягом усього творчості й відмові від частого вживання слова "романтизм", "романтичний" у його фінальному добутку "Дон Жуан". В англійських романтиків не було послідовно серйозного відношення до романтизму, як, скажемо, у романтиків німецьких. Відмітною рисою духовної діяльності англійців, що відбилася, до речі, і в художній літературній творчості, було осміяння, пародіювання того, що тільки ставало літературною нормою. Прикладом того є роман Стерна "Тристрам Шенди", що одночасно й затверджує, і руйнує структуру роману. "Дон Жуан" Байрона в початкових піснях також являє собою пародію на подорожуючого романтичного героя, що досить нагадує Чайльд Гарольда. А "Бачення суду" і "Поїздка диявола", що запозичили свої назви в Саути й Колриджа, по суті своєї гостро сатирични й пародійні. Світлі й радісні утопічні пророцтва Шеллі з міфологічною образністю й незвичайною людяністю й природністю почуттів, властивим парфумам, богам і титанам, прямо протистоять похмурим есхатологическим пророкуванням Т. Гріючи

Предромантизм виник у період кризи просвітительства, романтизм з'явився продовженням міркувань про можливості людського розуму. Основна увага романтиками було приділено особливій властивості романтизму - уяві. Теоретичне осмислення уяви в Колриджа пов'язане з найважливішою сторінкою в історії англійської культури - проникненням німецької філософії й естетики в англійське духовне життя. "Літературна біографія" Колриджа містить цікаву полеміку автора із Шеллингом. Перші переклади німецьких поетів робляться Скоттом і Колриджем.

Перший етап англійського романтизму, що збігає із творчістю поетів Озерної школи, проходив на тлі готичного і якобінського романів. Роман як жанр ще не відчував своєї повноцінності, тому являв собою велике поле для експерименту. На перший план висунулася англійська лірика, представлена [116] С. Роджерсом і У. Блейком, Т. Чаттертоном, Д. Китсом і Т. Муром, поетами-лейкистами. Поезія була більше радикальна відносно форми. Відродивши жанри національної лірики (балада, епітафія, елегія, ода) і істотно переробивши їх у дусі часу з акцентом на внутрішньо розкутий мир особистості, вона впевнено йшла від подражательности до оригінальності. Меланхолійність і чутливість англійської поезії сусідила з елліністичним язичеським милуванням життям і її радостями. Елліністичні мотиви в Китса й Мура підкреслювали оптимістичний характер змін, що відбувалися в поезії,- звільнення її від умовностей класицизму, зм'якшення дидактики, збагачення оповідальних ліній, наповнення їхньою суб'єктивністю й ліризмом. Східні мотиви в лірику Шеллі, Байрона, Мура виникають уже в перший період англійського романтизму. Вони диктувалися життям - Англія розширювало свої колоніальні володіння, і східна культура й філософія впливали на спосіб життя, садово-паркове будівництво, архітектуру. Англійська пейзажна лірика Вордсворта, Колриджа, Роджерса, Кемпбелла, Мура мальовнича в самому прямому й строгому змісті цього слова. Як і живопис Великобританії, що стає самим популярним і шанованим видом мистецтва, вона смутна, наповнена меланхолією, тому що тісно стикається із предромантическим періодом, зі цвинтарною лірикою Т. Гріючи, Т. Перси, Д. Макферсона й сентименталістів, але вона й найвищою мірою философична ("Ода Осіни" Китса, сонети Вордсворта й Колриджа).

Другий етап у розвитку англійського романтизму пов'язаний із творчістю Байрона, Шеллі, Скотта, що відкрили нові жанри й види літератури. Символами цього періоду стали лисичанська поема й історичний роман. З'являються "Літературна біографія" Колриджа, "Англійські барди й шотландські оглядачі" Байрона, чудові передмови до поем Шеллі, трактат самого Шеллі "Захист поезії", літературно^-критичні виступи В. Скотта (сто статей в "единбургском огляді), його дослідження із сучасної літератури. Роман займає гідне місце поряд з поезією. Битописательние й нравоописательние романи М. еджуорт, Ф. Берни, Д. Остен піддаються значної структурної реорганізації, створюються національні варіанти романів - [117] шотландський цикл В. Скотта, "ірландські романи" М. еджуорт. Позначається новий тип роману - роману-памфлету, роману ідей, сатиричного бурлеску, що висміює крайності романтичного мистецтва: винятковість героя, його пересиченість життям, меланхолію, зарозумілість, пристрасть до зображення готичних руїн і відокремлених таємничих замків (Пикок, Остен).

Драматизація форми роману вимагає видалення з тексту фігури автора; персонажі одержують більшу самостійність, роман стає більше розкутим, менш строгим за формою. Роман стає популярним жанром, і Скотт починає видавати серії національних романів. У суспільстві зріють передумови майбутньої викторианской ідеології й культури. ДО 30-м років романтизм стає провідною тенденцією в романі, хоча романтичний герой не завжди є позитивним ( Булвер-Литтон, Дизраели, Пикок). Довге правління королеви Вікторії ( 1837-1901) сприяло проникненню романтичного духу в літературу протягом усього XIX сторіччя.

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 10. Загальна характеристика. И в закладках появилось готовое сочинение.

Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 10. Загальна характеристика.