Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 35. М. Флобер

Історія закордонної літератури ХIХ століття (За редакцією Н. А.Соловйовій)

Глава 35. М. Флобер.

ГЛАВА 35. Г. ФЛОБЕР

Творчість Гюстава Флобера (1821-; 1880) - сполучна ланка між бальзаківським етапів реалізму першої половини XIX в., реалізму, що вийшов з надр романтизму й піднявся на принципово новий щабель в естетическом освоєнні дійсності, і етапом так званого натуралізму, представленим у другій половині XIX в. е. Золя і його школою

Гюстав Флобер народився 12 грудня 1821 р. у Руане в сім'ї лікаря. У цьому місті пройшло дитинство й отроцтво майбутнього письменника. В 1840 р. по закінченні ліцею Флобер їде в Париж вивчати право, але незабаром важко занедужує й залишає навчання, а після смерті батька вертається в невеликий маєток батьків біля Руана - у Круассе. Тут він і залишається до кінця своїх днів, виїжджаючи в Париж, де постійно зустрічається із друзями й соратниками - Т. Готьє, Гі де Мопассаном, е. Гонкуром, е. Золя, И. С. Тургенєвим, або відправляючись у подорожі - на Корсику, в Іспанію, Італію, Грецію, Єгипет, Малу Азію, а в період роботи над романом "Саламбо" - на місце древнього Карфагена в Алжир і Туніс

Уже в отроцтві з усією очевидністю проявляється головна особливість світосприймання Флобера, що визначила згодом пафос і спрямованість усього його творчості. "Яка ненависть до всякої вульгарності! Які пориви до всього високого!" - згадує Флобер про свої ранні роки. "Дві речі підтримують мене - любов до Літератури й ненависть до Буржуа",- скаже він уже в пізні роки, немов би затверджуючи непорушну сталість головних устремлінь і почуттів всього свого життя

Ненависть до вульгарності, постійна, невигубна, всі усиливающаяся з роками, розповсюджувана на всі сфери суспільного й приватного життя буржуа - істоти жадібного й егоїстичного, жорстокого й боягузливого, бездарного й бездуховного. "Двонога тварина без пір'я, що мені здається одночасно індиком і шулікою" - таким представляється Флоберові буржуа незабаром після державного перевороту, доконаного Луи Бонапартом у грудні 1851 р. "Фальшива [510] армія, фальшива політика, фальшива література, фальшивий кредит, навіть куртизанки - і т фальшиві",- містить Флобер, підводячи підсумки краху буржуазної імперії, що наступили в 1870 р. Називаючи себе буржуазофобом, письменник один раз зізнається: "Якщо в мене відняти ненависть, я скулюся як лялька, з якої вийняли стрижень, що тримає її".

чиСтавши не головним стимулом літературної діяльності Флобера, ця ненависть спонукує його, до всебічного й поглибленого дослідження соціальної природи буржуазії, її ідеології, психології, моралі. Тому що тільки до кінця пізнавши супротивника, письменник може винести йому нещадний у своїй суворій об'єктивності вирок. У цьому вироку неважко виявити живий зв'язок з антибуржуазним пафосом "Людської комедії", засновану на складному з'єднанні традиційн і новаторського почав. Бальзак "умер... коли суспільство, що він знав, початок розпадатися. З Луи Пилипом пішло щось таке, чому немає повернення,- пише Флобер. - Тепер потрібні інші пісні".

1848 рік, що розділяє Бальзака й Флобера, відкриває новий етап в еволюції французької буржуазії. Переможне завершення тривалої боротьби із силами феодального миру, що затвердило панування капіталістичних відносин, своїм зворотним боком має для французької буржуазії її повний розрив з революційною традицією 1789 р. Міняються й масштаби "діячів" цього класу. "Останні з могікан" старої буржуазії, відбиті в "Людській комедії" Бальзака, поступаються місцем їх незначним, але настільки ж войовничим спадкоємцям, жалюгідним комедіантам, моральним пігмеям, самовпевненим, самозакоханим паскудникам, з яких буде писати портрети своих. сатиричних персонажів Флобер

Нехтуючи буржуазію, Флобер, однак, не довіряє і її єдиному реальному антагоністові - пролетаріату, зближаючи їх у моральному відношенні ("Аксіома: ненависть до буржуа - початок чесноти. Під словом "буржуа" я маю на увазі як буржуа в блузах, так і буржуа в рединготах). Звідси різко негативне відношення Флобера й до червневого повстання робітників 1848 р., і до Паризької Комуни 1871 р. Критично ставиться він і до сучасним йому теоріям соціалізму, уважаючи, що "соціалізм такий же пережиток минулого, [511] як єзуїти... в основі всіх соціальних утопій лежить тиранія, бузувірство, смерть духу".

Соціальний скептицизм письменника багато в чому пояснюється особливостями його часу. Сам Флобер сприймає свій час як якийсь перехід. "Ми з тобою з'явилися на світло занадто рано й у той же час занадто пізно,- пише він своєму другові поетові Л. Буйе в 1850 р. - Нашою справою буде саме важке й найменш славне: перехід". Закономірний фінал цього "переходу" - катастрофа Луи Бонапарта, поразка у франко-прусской війні (1870), Паризька Комуна й твердження Третьої республіки - ще більше збільшує флоберовский песимізм: "Буржуазія очманіла до того, що втратила навіть інстинкт самозахисту, а ті, що прийдуть їй на зміну, будуть ще гірше... Я почуваю, як піднімається звідкись знизу нескориме Варварство. Сподіваюся померти раніше, ніж воно підкорить собі все. Але поки що жити зовсім невесело. Ніколи ще так трохи не зважали на інтереси духу. Ніколи ще так відкрито не проявлялася ненависть до всього високого, презирство до Прекрасного, словом, ніколи не опоганювалася настільки література".

Свою головну мету Флобер і бачить у тім, щоб захистити "інтереси духу", відгородити літературу від тлетворного впливу буржуазії. Звідси, що став тепер хрестоматійним його образ, "вежі зі слоновой кістки", що піднімає художника над хазяями життя - буржуа: "Закриємо двері, піднімемося на самий верх нашої вежі зі слоновой кістки, на саму останню сходинку, ближче до неба. Там часом холоднувато... зате зірки світять яскравіше й не чуєш дурнів". Однак бажане самітництво в піднебессі не вдається Флоберові: "цвяхи чобіт" тягнуть його "назад до землі". Своїми добутками художник-реаліст незмінно виявляється утягненим у рішення злободенних проблем сучасності

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 35. М. Флобер. И в закладках появилось готовое сочинение.

Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 35. М. Флобер.