Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 35. М. Флобер

Роман Флобера сатиричен. Причому об'єкт сатири в ньому неоднозначний і рухливий, тому що об'єктив письменника увесь час переміщається, затримуючись те на героях-невігласах, що беруться судити про предмети, недоступних їхньому розумінню, то на привлекших їхня увага предметах, що виявляють внутрішню суперечливість і елементарну безглуздість. Саме це варто мати на увазі, говорячи про формулу Флобера "енциклопедія людської дурості", що зв'язується з "Буваром і Пекюше".

Одночасно з романом Флобер пише ряд п'єс про сучасну йому буржуазної дійсності, у тому числі - кращу з них "більшу політичну комедію" "Кандидат" (1873). Перервавши роботу над "Буваром і Пекюше" (роман так і залишився незавершеним), Флобер знову береться за "розкішні" сюжети - пише "Иродиаду" і "Легенду про святого Юліана Странноприимце", включаючи їх у збірник 1877 р. "Три повісті". Знову сірий^-сірі-тужно-сірі тони миру кольору цвілі переміняються соковитим многоцветьем давно зниклих мирів

Снову аморфної, тьмяні посередності, що персоніфікують для письменника буржуазну Францію, поступаються місцем могутнім, цільним характерам, що несуть на собі відсвіт древніх часів. Письменник-Реаліст прагне проникнути в психологію поводження своїх героїв, обумовлену для нього (як завжди) специфікою історичної епохи й особливостями сформованих конкретних обставин

Третя повість, включена в збірник 1877 р.,- "Проста душа" знову повертає читача до сучасності, що з'являє, однак, тепер у незвичному для Флобера соціальному розрізі. Її героїня, оказавшаяся у світі буржуа, фактично нічого загального не [529] має із цим миром. Будучи простою селянкою, вічною трудівницею, Фелисите є в ньому істотою стороннім, а тому винятковим. "Історія простої душі,- пише Флобер,- це нехитре оповідання про одне непомітне життя, життя бідної селянської дівчини, що вірує, але не схильної до містики, відданої без екзальтації, м'якої й ніжної. Вона по черзі віддає свою любов чоловікові, дітям своєї господарки, племінникові, старому, за яким ходить, і, нарешті, своєму папузі. Коли папуга здихає, вона замовляє з нього опудало, а коли приходить її смертна година, їй чудиться, начебто папуга - це святий дух. І це зовсім не іронія... а навпроти, дуже серйозно й дуже смутно. Мені хочеться зворушити, змусити плакати чутливі душі, у мене самого - така душу".

Немов вертаючись до епізодичного персонажа "Мадам Бовари" - старій селянці Катрин Леру, Флобер тепер намагається проникнути в глиб цього нового для нього народного характеру. Однак, прагнучи зворушити чутливі душі, письменник далекий від якої б те не було ідеалізації. Він створює характер строго реалістичний, у якому все обумовлено особливостями суворого й безпросвітного буття героїні. Фелисите неосвічена, грубувато-наївна, навіть тупувата, а наприкінці повести просто идиотична. Її мир досить примітивний, тому що обмежено лише навкруги повсякденних дріб'язкових турбот про людей, з якими її випадково зв'язала доля. Фелисите не бачить, не розуміє егоїзму й черствості своїх хазяїв, у всім покладаючись на авторитет "панів". І проте героїня-служниця виявляється вознесенной письменником на моральну висоту, недосяжну для самих освіченому й шановних у вищому суспільстві буржуа. У своїй наївній, безмежній доброті, моральній стійкості й внутрішній шляхетності Фелисите не має собі рівних у світі флоберовских героїв. Мабуть, єдиний герой Флобера, з яким можна було б її зіставити,- святий Юліан з легенди про нього, що ввійшов у той же збірник, що й "Проста душа". Але святий Юліан творить добро в ім'я спокути тяжких гріхів, раніше їм доконаних, і зрештою заслуговує вищої нагороди, підносячись на небо "віч-на-віч із паном нашим Ісусом Христом". За Фелисите ніяких гріхів не значиться. Добро вона творить абсолютно безкорисливо, [530] підкоряючись лише своєму простому й великодушному серцю. Саме в серце вічної трудівниці-селянки Флобер і відкриває "артезіанський колодязь", з якого, "варто почати його копати", "заб'є струмінь" найчистішої, живлющої вологи, настільки необхідної людям. Таким чином, як і раніше залишаючись непохитним скептиком у питаннях соціально-політичних, письменник наприкінці свого шляху знаходить віру в Людину, його споконвічно добру природу, що псують і калічать умови навколишнього його життя.

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 35. М. Флобер. И в закладках появилось готовое сочинение.

Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 35. М. Флобер.