Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1. Далека кореспондентка

Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1.

Далека кореспондентка В початок сайту

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "Вертера", що спочатку залишалася невідомої, зав'язалися відносини, які стали настільки незвичайними й значними, що про неї варто спеціально розповісти. Шанувальниця сенсаційного роману побажала вступити з його творцем в епістолярний контакт. Результат перевершив всі очікування: у переписці швидко виникла дружба, деякі листи читалися майже як любовні, однак їхнім авторам так ніколи й не призначено було познайомитися. Листа Ґете до Густхен Штольберг, - ініціатором переписки була саме вона - стали вражаючими свідченнями про його життя критичного періоду. Простотою, сердечністю, що викликає довіра щирістю Густхен Штольберг відразу завоювала симпатії парубка, до того ж він, звичайно, був улещений. Начебто говорячи із самим собою й у той же час звертаючись до своєї співчуваючої співчутливо-байдужої кореспондентки, Ґете оповідає у своїх листах про свій стан. Іноді вони містять разюче об'єктивні самооцінки: "Коли мені дуже важко, я обертаю свої погляди до півночі, туди, де вдалині у двохстах милях від мене живе моя кохана сестра" (31 липня 1775 р. [XII, 164]). Коли пізніше у Веймаре улюбленою повірницею став Шарлотта фон Штейн, він поступово припинив переписку з далекою подругою. Ні сама вона, ні її листа були вже не потрібні

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття - це була Августа Луїза графиня цу Штольберг, породжена в 1753 році сестра Штольбергов, графів Кристиана й Фрідріха Леопольда цу Штольберг. З 1770 року вона жила - ще незаміжня - у пансіонаті для дам в Отерзене в Гольштинии. 14 листопада 1774 року вона під враженням тільки що прочитаного "Вертера" запитала Генріха Кристиана Бойе: "Ґете, напевно, дуже цікава людина! Скажіть мені, Ви з ним знайомі? Я хотіла б з ним познайомитися!" Однак відразу пішла й критика. Ґете належало б розкрити "помилки в мисленні Вертера" або принаймні показати читачеві, що він бачить ці помилки. (Те ж побажання висловив Лессинг: "Отже, мій милий Ґете, ще одному головкому наприкінці, і чим циничнее, тим краще!". Лист до ешенбургу від 26 жовтня 1774 р.) Наприкінці 1774 року брати Штольберг, самі не далекі поезії, члени поетичного кружка "Геттингенская гай", написали Ґете

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "дорогій незнайомці" (приблизно від 18-19 січня 1775 г.) написаний у тоні щиросердечної довіри, втім, це, видимо, дуже відповідало мрійливій чутливості самого листа. "Моя дорога - я не хочу давати Вам ім'я, адже що значать імена подруга, сестра, улюблена, наречена, дружина або якесь слово, що поєднує разом всі ці поняття, у порівнянні з безпосереднім почуттям, що - я більше не можу писати - викликало Ваш лист, застигшее мене в якусь дивну годину". Листа Ґете до Густхен Штольберг - фрагменти юнацької сповіді, де "неспокійний" (3 серпня 1775 р.) мав можливість полегшити душу, написавши про усім, що його займало й мучило. Вони зовсім точно вибудувані й у той же час передають щось від дійсності переживання моменту, у який виникли. Правда, часто Ґете визнавався, що більше писати не може, що більше йому нема чого сказати. Дистанцію, що відокремлювала його від подруги на півночі, одними тільки листами перебороти не вдавалося

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "Мій рятівник - це також і Ваш, немає іншого порятунку й блаженства". Цей лист спонукало старого Ґете написати відповідь, у якому він значно, зі спокійним достоїнством формулює кредо свого благочестя. "Аби тільки ні на мить не залишало нас відчуття вічного, тоді ми не страждаємо й від цього тлінного часу [...]. У царстві батька нашого багато країн, і тому що він підготував нам тут на землі настільки привітні селища, те, вірно, і на тім світлі подбає про нас обох" (кінець жовтня - листопад 1822 р. [XIII, 465]). У листі від 13 лютого 1775 року двадцятип'ятилітній Ґете намітив двоїстий автопортрет, що виражає більше, ніж всі вчені тлумачення: "Спробуйте, моя дорога, уявити собі Ґете, як він, убраний у святковий сюртук, та й взагалі з голови до ніг досить франтуватий, з усіх боків освітлений мішурним сяйвом канделябрів і люстр, потім серед строкатої юрби раптом зупиняється, простромлений поглядом прекрасних очей, в ігорних столів... Із салону поспішає на концерт, звідти на бал, легковажно й увлеченно доглядає за гарненькою блондинкою

И Ви вже бачите справжній портрет оліїстого Ґете, того самого, котрий недавно бурмотав Вам щось неясне про свої глибокі почуття, що не хоче Вам писати, що іноді вас забуває, тому що у Вашій присутності йому стає нестерпно важко.

Але є ще й іншої. У своєму прекрасному сірому бобровому пальто, коричневому шийній хустці й таких же чоботах він підставляє особу легкому лютневому вітру й відчуває весну; незабаром йому відкриється весь прекрасний далекий мир; він живе, поринувши в себе, прагне вперед, працює; безневинні почуття юності зображує в маленьких віршах, міцні пряності життя - у драмах; фігури друзів, обрису улюблених ландшафтів і своїх улюблених домашніх речей малює крейдою на сірому паперу, прагнучи передати їхній обсяг, і не дивиться ні вправо, ні вліво з питанням, що думають люди про його праці. Тому що, працюючи, він щораз піднімається нагору на одну сходинку, тому що він не женеться за ідеалами, а в боротьбі й у грі прагне розвити свої почуття й втілити їх у здатності. Це той, у кого Ви не виходите з голови, той, хто, прокинувшись один раз рано ранком, відчуває непереборне бажання писати Вам, той, для кого немає більшого щастя, чим жити разом із кращими людьми своєї епохи".

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1. Далека кореспондентка. И в закладках появилось готовое сочинение.

Конради Карл Отто. Ґете. Життя й творчість. т.1. Далека кореспондентка.