КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ (ОГЛЯД). «ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ»

Мета: ознайомити учнів із козацькими літописами (дати їх загаль-

Ну характеристику, з’ясувати зміст, художні особливості), «Історією Русів» — визначним твором ХVІІІ ст., зокрема з оповіданнями «Хмельницький, Барабаш і рескрипт короля», «Прокламація гетьмана Мазепи», донести до них естетичне значення творів, зацікавити їх; розглянути ряд проблемних питань, зокрема щодо авторства «Історії Ру-сів», місця і часу написання, ідеологічного спрямування; розвивати діалогічне та монологічне мовлення; спробувати осмислити з позицій сьогодення трагічні сторінки історії рідного народу; виховувати патріотизм, любов до книги як скарбниці народної мудрості і пам’яті.

Тип уроку: урок засвоєння нових знань.

Теорія літератури: стиль бароко, козацькі літописи.

Обладнання: підручник, хрестоматія з української літератури, репродукції картин українських художників на тему козаччини, виставка книг українських письменників та істориків, опорні схеми «Бароко в українській літературі», комп’ютер (пояснення термінів, постановка завдань до уроку, схеми).

Міжпредметні зв’язки: історія України (працює група учнів-істориків).


ХІД УРОКУ

І. Перевірка Вивченого

Експрес-опитування «Ти — мені, я — тобі» (учні запитують один одного за темою попереднього уроку).

ІІІ. Засвоєння Учнями Нового Матеріалу

1. мотивація навчальної діяльності

1) Оголошення вчителем теми уроку (запис у зошити).

2) Визначення мети (учні самі пробують визначити, що вони сподіваються вивчити на уроці, вчитель доповнює).

Настанова до роботи на уроці: записати найцікавіші факти, які найбільше вразили, про які хотіли б дізнатися більше.

2. актуалізація опорних знань з історії (до роботи залучається група

учнів-істориків, які дають короткі відповіді на питання)

• Причини Визвольної війни українського народу 1648–1654 рр., її перебіг.

• Воєнний союз України з Росією, його наслідки.

• Політичні обставини в Україні після смерті Богдана Хмельницького. (Звернення до репродукцій картин, огляд виставки творів.)

3. Слово вчителя про козацькі літописи, їх значення

4. Робота учнів з підручником (у групах)

Завдання (висвітлені на моніторі):

• опрацювати матеріал підручника «Козацькі літописи», підготувати коротку інформацію за прочитаним (1-а група — «Літопис Самовидця»; 2-а група — «Літопис Г. Граб’янки»; 3-я група — «Літопис С. Величка»);

• текстологічний аналіз уривку «Чорна рада у Ніжині» («Літопис Самовидця»);

• визначити ознаки бароко у творах, прочитавши уривки творів, подані у хрестоматії (для нагадування перед учнями — опорні схеми із попереднього уроку);

• дати відповідь на питання: «Чому літописи називаються козацькими?»

5. слово вчителя про значення «історії русів» для України

І. Драч говорив: «Ця книжка для того, щоб ми стрепенулись».

Постановка проблемного питання: чому так сказав поет про «Історію Русів»?

Це найвизначніша пам’ятка української політичної думки кінця ХVІІІ ст., своєрідний трактат про історичний розвиток України від давнини


До другої половини ХVІІІ ст., у якому обстоюється думка про те, що історія південно-східних слов’ян починається від сина біблійного Ноя — Яфета, а Київська Русь — першодержава тільки українського народу. Це справедливий погляд на наше минуле, жорстока правда, нагадана українству в один із найтрагічніших відрізків його історичного шляху. Мета пам’ятки — вилікувати в народу колоніально-психічну хворобу — меншовартість. Твір написаний у традиціях козацьких літописів.

За майже 200-літній період свого існування «Історія Русів» була опублікована тричі: один раз малим тиражем російською мовою в 1846 році в Москві, вдруге — 1956 року в Нью-Йорку в українському перекладі В’ячеслава Давиденка. І тільки в 1991 році видання побачило світ у перекладі на сучасну мову Івана Драча.

Свого часу вона таємно поширювалася у списках, за неї платили шалені гроші. Твором користувався Т. Шевченко, О. Пушкін, М. Гоголь, П. Куліш, М. Костомаров та багато інших політиків, істориків, письменників.

«Історія Русів» має свої таємниці, як і інші найдавніші твори (учні згадують про таємниці, пов’язані з «Велесовою книгою», «Словом о полку Ігоревім»).

6. індивідуальні повідомлення учнів

Повідомлення 1. Перша таємниця твору — факт його виявлення. За свідченням представника української козацької старшини М. Ханенка, рукопис було уперше знайдено 1828 року в бібліотеці містечка Гринева на Чернігівщині. З праці було зроблено кілька копій, які й поширилися серед читачів. Однак є обставини, які примушують сумніватися, чи то був оригінал, автограф твору. Так, один із списків, написаний на папері з водяним знаком 1817 року, потрапив у бібліотеку «Просвіти» м. Львова. Інший список із водяним знаком 1814 року було знайдено у Вільно.

Відомо також, що український письменник та вчений О. Кониський бачив копію «Історії Русів» на папері 1809 року.

Отже, припускають, що й у Гриневі знайдено не автограф, а також копію.

Повідомлення 2. Не встановленим є і час написання твору. Деякі дослідники називають 1822–1828 роки, хоч факти, що наводились раніше, спростовують їх. Друга крайня межа — 1769 рік, що береться із самої «Історії Русів», бо твір закінчується цією датою. Але дослідники схиляються до думки, що автор з метою конспірації навмисно ввів в оману читачів, щоб приховати своє авторство, адже у самому творі цитується праця, написана 1777 року, згадується Тмутараканський камінь, знайдений аж 1792 року.

Таким чином, можна лише припустити, що написано твір на початку 90-х років ХVІІІ ст.


Повідомлення 3. Існує багато припущень і щодо автора твору. Повна назва його «Історія Русовъ или малой Росіи, сочиненіе Георгія Конис-каго, Архієпископа Белорускаго». Згодом дослідники зійшлися на думці, що книга не належить його перу. Існувала версія, що це написав Григорій Полетика — виходець з української шляхти, палкий патріот, який обіймав значну посаду у правлячих колах тогочасної Росії. Інші дослідники твердять, що це праця Григорія та Василя Полетик, про що свідчать їхні листи, у яких згадується про роботу батька і сина над якоюсь історією. Але в архівах Полетик «Історії Русів» не знайшли. Крім того, їхні суспільні погляди ідуть у розріз із висловленими у творі переконаннями. Вірогідно, що автором «Історії» був Олександр Безбородько, адже твір знайдено у його маєтку, та й у листах є згадка про історичну працю, якою він займається. О. Безбородько навчався у Київській академії у той час, коли ректором був Г. Кониський, між ними були добрі стосунки, листування. Дослідники засвідчують певну схожість мови наукових праць О. Безбородька та «Історії Русів». Не на користь цього припущення є те, що хоча він і був патріотом України, але при цьому був і високим сановником Російської держави (канцлером).

У передмові до «Історії Русів» В. Шевчук висловлює думку про авторство Архипа Худорби, адже існують свідчення про те, що його маєтку була якась історія «супроти уряду написана». І сам анонімний автор виявляє посилений інтерес до роду Худорбів, не раз користується нагодою, щоб піднести цей рід і його заслуги (насправді рід ніяк і нічим особливим в історії України не відзначився). Це припущення є одним із найвірогідніших.

Учні роблять висновок, що автор жив у другій половині ХVІІІ ст., навчався у Київській академії, належав до старшини, жив на Чернігівщині, відзначався вільнодумством, патріотизмом, мав широкий політичний світогляд, негативно ставився до російського самодержавства.

7. слово вчителя

О. С. Пушкін так висловився про автора «Історії Русів»: «Шляхетне серце б’ється у нього в грудях під чернечою рясою».

Проблемним є і питання визначення жанру твору. Існують різні думки щодо цього. Припускають, що «Історія Русів» — політичний памфлет, політичний трактат, промова. Але безперечним є те, що цей історичний твір має могутній художній потенціал, тому вивчається і на уроках історії, і на уроках літератури.

Тепер звернімось до уривків із «Історії Русів», спробуімо осягнути проблематику твору, його ідейне спрямування. Просторово-часовий діапазон змальованих у творі подій надзвичайно широкий: від найдавніших часів — до другої половини ХVІІІ ст. Головна увага зосереджена на Національно-визвольній війні 1648–1654 рр.


8. словникова робота (проводиться за допомогою комп’ютера)

Рескрипт (лат. «письмова відповідь») — особлива форма листа монарха до посадової особи.

Прокламація (лат «заклик») — листівка агітаційного характер; урочисте проголошення; указ глави уряду.

9. текстологічний аналіз уривка «хмельницький, Барабаш та рескрипт

короля» (учні відповідають на запитання, посилаючись на текст твору)

• Назвіть день, коли Богдан Хмельницький був проголошений гетьманом. Що діялося тоді в Україні?

• Розкажіть про родовід Хмельницького (за пам’яткою).

• Які традиції давньоруської літератури простежуються у творенні концепції образу Богдана Хмельницького?

Страницы: 1 2

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ (ОГЛЯД). «ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ». И в закладках появилось готовое сочинение.

КОЗАЦЬКІ ЛІТОПИСИ (ОГЛЯД). «ЛІТОПИС САМОВИДЦЯ».





|