Левидов. Подорож Свифта. Розділ 4. Свифт ставить крапку

Левидов. Подорож Свифта.

Розділ 4. Свифт ставить крапку ... Був непривітний чоловік і не м'якосердий... Гомер

"Казка бочки", невеликий рукопис, написаний дуже чітким і дуже спокійним почерком, кінчена; чи задоволений Свифт?

Йому біля двадцяти дев'яти ---і це не юнацький вік. Люди рано починали жити в ту епоху: двадцять вісім ---і двадцять дев'ять років ---і вік здійснень. Де здійснення ці?

"Джерело: Література Освіти) і ускладнення, що не залишали, однак, сліду, що не ставили, у всякому разі, фатального питання: " чиВірний мій шлях, чи правильно націлений моє життя..."

"Джерело: Література Освіти) в області погляду на життя. На життя, на думку, на людину й людство, на все успадковане людством духовне багатство. Погляд на життя ---і він замінив для Свифта на ці роки саме життя з усіма її випадковими, а іноді й прикрими деталями й конкретностями. Роками виховання свого погляду на життя й були роки Мур-Парку. У цьому процесі ---і про нього знає тільки він сам ---і знаходить усе, що потрібно людині, щедро богатому емоцією й пристрастю людині: отут він шукає й знаходить своє повнозвучне щастя; отут веселиться бурхлива романтика ризику, скипає й затверджує себе дерзання юності, воинствует і тріумфує натиск волі... Спокійні, мляві, пасивні роки... Але адже роки ці ---і бура переживань, нестримна лавина страсті: саме так написане ця могутня книга самоствердження. Всі ці роки писав Свифт свою книгу? Може бути, місяці, а не роки: невелика адже книга; але щодня в цих роках був щаблем величезних сходів, по якій сходив він наверх, неухильно й завзято день за вдень, сходинка за сходинкою на запаморочливу висоту. Піднявся, кинув пронизуючий погляд на мир, що розстеляється під ним, погляд став підсумком. Двадцатидевятилетний, похмурі, стрункі й зібраний, суворі його блакитний^-блакитні-льодисто-блакитні очі, самотній і гордий своєю самітністю, висока й мовчазний, ---і чи знав Джонатан Свифт справжню ціну цьому підсумку своїх роздумів? Чи розумів, як незначна перед таким підсумком сама блискуча життєва кар'єра, самі хвилюючі життєві перипетії?

"Боже, який я геній був, коли писав цю книгу!" ---і так судив старий Свифт про Свифте молодого, що судив у своїй книзі людини й людське...

"Джерело: Література Освіти)"Казка бочки" для нього не література. Літературою були й досить середньої якості його оди та інші віршовані добутки, його написана одночасно з "Казкою" "Битва книг" ---і добуток, що цілком уміщався в рамках жанру "увічлива література": цей англійський термін відповідає французькому "галантна література"; сер Вільям Темпл із його етюдами про садівництво й про шкоду крайностей була, звичайно, прикрасою "увічливої літератури". Але не "Казка бочки" ---і це й не ввічлива, і не література... У цілеспрямованому документі начебто ретельно аргументованого судового вироку не знайти адже ні ввічливості, ні літератури...

Природно запитати, яка ж ціль цілеспрямованого документа?

Свифт немов передбачає питання й відповідає на нього першим же рядком документа: "Казка бочки, написана для загального вдосконалювання людського роду".

"Джерело: Література Освіти) означає саму назву "Казка бочки". Яку таку казку може розповісти бочка? А ще із часу Томаса Мору, перший даний зворот, що застосував, мовлення, було відомо, що "Казка бочки" означає ---і безглузда балаканина

Як же не містифікація: безглузда балаканина, написана для вдосконалювання людського роду

"Джерело: Література Освіти) і оголена й замаскована

"... Написана для вдосконалювання людського роду" ---і це цілком і до кінця серйозно. Але відразу мрія Свифта зашифровується й маскується знущальним заголовком ---і "Казка бочки". Сказано правду, що звучить глузуванням. У цьому весь Свифт ---і від "Казки" і до "Гулливера". Тому що завжди й постійно він хотів того самого ---і вдосконалювати людський рід. Хотів це так, з такою ж геніальною впевненістю в праві своєму й природній простоті, з який хоче дитина зрадитися своїм дитячим іграм, і з такою ж жагучою енергією й беззавітно стихійним натиском, з яким прагне поет до образа, скупар до золота, звір до їжі, закоханий кподруге.

"Джерело: Література Освіти) людин нового часу, воно не пророк, а тільки секретар вельможі на відпочинку... Знає Свифт, що таке ж прагнення продиктувало вогненні терцини Данте, натхненні строфи Мільтона, але в обох був лейтмотив завуальований симфонією художніх образів, тканиною поетичного вимислу... А він, Свифт, не почуває себе художником, поетом ---і в цьому змісті. І якщо не завуалювати свою мрію, хіба не відчує в ній читач присмак комічного? Поет знайде образ, скупар доторкнеться до золота, звір дорветься до їжі, і зустріне закоханий подругу ---і й все це в нормі життя. Але йому, двадцатидевятилетнему секретареві, книжкою вдосконалювати рід людський? Як просто й легко осміяти трепетну мрію. І не потрібно бути "Люцифером гордості", щоб цього боятися. Виходить, зашифрувати свою мрію. Але як? І от отут Свифт стає Свифтом, геніальним містифікатором. Потрібно сказати про неї так просто й голосно, так у весь голос, що прийнято вона буде за жарт, за містифікацію. Так, містифікація, але подвійного плану. Містифікація ---і вона ж страховка. Так, у такому плані потрібно писати цю дивну, цю єдину книгу. І якщо сучасники-читачі глумливо запитають: "Хто дав тобі право, незначному писаці, безрідному секретареві, виправляти людство? Хто ти такий, із твоєю скаженою злістю, моторошним глузуванням, похмурим сарказмом, зарозумілою впевненістю? Так ти просто смішний!" ---і тоді він відповість: "Над ким смієтеся ---і над собою смієтеся, адже я вас просто містифікував своєю "безглуздою балаканиною "".

"Джерело: Література Освіти)"Казці бочки" дуже серйозно, так серйозно, що вона безпосередньо відбилася на свифтовской долі. І зовсім не посміялися над нею. Але от біографи й коментатори, аж ніяк не усомнившиеся в прагненні Свифта вдосконалювати рід людський, у праві його на це засумнівалися. І право його ---і право великого гуманіста ---і дискредитували психологічними вишукуваннями. Суть вишукувань відомо: природжений поганий характер плюс приниження, понесені в Мур-Паренню, -і це й обумовило виникнення однієї з гениальнейших і мрачнейших книг, відомих людству. Представникам такого методу літературознавства прекрасно відомо також, що Шекспір написав "Гамлета" тому, що йому змінила дружина, а Данте "Божественну комедію" ---і після того, як у нього втекла коханка. Чому б не поставити пам'ятників двом гідним дамам, а заодно серові Вільямові Темплу?

"Джерело: Література Освіти)"Казка бочки" ---і добуток у жанрі есе. Жанр цей ---і основної в літературі епохи, нарівні з поезією й драматургією. І мабуть, особливо в Англії ---і найбільш приваблюючу увагу й читачів і літераторів. Дуже місткий цей жанр, дозволяє він авторові вносити у свій добуток менш доречні в інших жанрах елементи й науки, і філософії, і політичної публіцистики, і памфлету, що моралізує, і, нарешті, художньої образності. Жанр есе був до певної міри синтетичним, і відповідав він нормам духовної культури сімнадцятого століття, стремившейся до синтезу всього відвойованого в боротьбі із середньовіччям і феодальною культурою. Перший англійський есеїст Бекон претендує на універсалізм своєї думки й підкреслено озаглавлює своє есе ---і "Новий Органон": старий, аристотелевский, був дискредитований церковною схоластикою, потрібно будувати новий, настільки ж всеосяжний і по характері й по цілям своїм

"Казка бочки" у плані жанру не може на перший погляд уважатися особливим досягненням. Не говорячи вуж про майстрів цієї справи, і сер Вільям писав набагато стройней, з більшою композиційною майстерністю. Свифтовское есе побудовано з незграбністю очевидної, немов навмисної, зухвалої й дражливої. З одинадцяти глав або розділів лише п'ять ставляться до основного сюжету, інші шість самим Свифтом названі "Відступи". Незграбно й громіздко цей добуток зі своїми п'ятьома передмовами, крім шести відступів

Але автор і не думає зводити елегантну іграшкову будівлю, витончені обриси якої пестять погляд літературного естета й примхливого сноба. Стиль Свифта в першій пробі пера ---і це вже повністю стиль Свифта. Два стилістичних напрямки були помітні в ту епоху: витончений і легкий стиль "увічливої літератури" і важкий, наукоподібний, педантичний стиль учених і моралізаторських есе, умовно говорячи ---і стиль аристократа, що бавиться, і повчаючого професора. Але коли справа доходила до полеміки, до боротьби, особливо в політичних памфлетах, з якою легкістю й професори й аристократи відмовлялися від академізму й добірності й озброювалися важкими дрюками! Неймовірна брутальність літературної полеміки була загальної для всіх стилістичних шкіл і літературних напрямків епохи

Страницы: 1 2 3 4 5 6

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Левидов. Подорож Свифта. Розділ 4. Свифт ставить крапку. И в закладках появилось готовое сочинение.

Левидов. Подорож Свифта. Розділ 4. Свифт ставить крапку.