Рассекреченная война Товарищу СТАЛИНУ И. В.

  Копия
Совершенно секретно
  Экз. № 2

№ 1204/б
21 октября 1945 г.

Товарищу СТАЛИНУ И. В.

В местах заключения НКВД СССР содержится 27.010 польских граждан, поляков по национальности, арестованных и интернированных в 194445 гг. на территории Польши в порядке очистки тыла действующей Красной Армии.
НКВД СССР считает возможным из указанного выше количества польских граждан:

Педагогічні прикрості Федора Сологуба - «Самий зрілий» - (2)

Ф. К. СОЛОГУБ

Самим зрілий

Із всіх, що одержали атестат зрілості в таганрозькій гімназії разом з Антоном

Павловичем Чеховим, самим зрілим показував-ся для викладачів Зельманов; по мені-нию вчителів, він подавав найбільші надії на те, що зробить подальші успіхи в російській мові

Автор историй Джаноев Валерий Вартанович Я искал папу всю свою сознательную жизнь С папой мы виделись только первые четыре месяца моей жизни я родился в марте 1941 года, а папа ушел на войну в июле. Эту историю рассказал мой брат Эрик, который прожил с папой почти четырнадцать лет. Семейное счастье продолжалось недолго. 22 июня 1941 года началась Великая Отечественная война. Папу привлекли на работу в военкомат. Через месяц он подал раппорт, и его мобилизовали. Он уехал в Кировабад (Азербайджан), где формировалась кавалерийская дивизия. В сентябре мы с мамой поехали к папе в гости и отвезли ему его личное оружие: кинжал и шашку, отделанные серебром. Мы провели вместе пять вечеров. Это была наша последняя встреча…>> После войны он окончательно расстался с мечтой о карьере дирижера Летом 1941 года мой брат закончил среднюю школу и поступил в артиллерийское училище. Через несколько месяцев в звании лейтенанта ушел на фронт. Командовал противотанковой батареей. Имел две тяжелейшие контузии, но каждый раз возвращался в свою часть. День Победы встретил в Праге в звании капитана. Ему еще не было и 22 лет… В Праге хозяйка богатой квартиры, в которой он с товарищем остановились, выделила им комнату и кровати с голыми матрасами…>>

Мета: Дослідити через зміст легенд «Про зоряний Віз», «Про ві-

Тер», «Про вогонь» реальні та фантастичні елементи людської поведінки, риси характеру, давні уявлення про добро і зло, їхню роль у житті людини; формувати навички виразного читання, переказу легенд близько до тексту; виховувати позитивні риси характеру, допитливість. ОБЛАДНАННЯ: Різні видання народних легенд, ілюстрації до них. ТИП УРОКУ: Урок-дослідження.

Не командир полководець!

Надіслав онук Львова Олександра Македоновича Львів А. А

"...Командував полком майор Василь Георгійович Родякин, людина суворий, небагатослівний. Він мав надійних і досвідчених помічників. Майор Лєсков його заступник, батальйонний комісар Егоров заступник по политчасти, майор Савинов начальник штабу. І командири ескадрилій дібралися один до одному всі справжнього "батьки солдатам" і класні льотчики. Першою ескадрильєю командував капітан Баутин, другий капітан Венгеров, третьої капітан Биків, четвертої капітан Гудзенко, п'ятої...
Про цю оригінальну людину я скажу особливо. Наприкінці 1941 року мене призначили до нього заступником. Отож, коли льотчики зібралися на землі після польоту в кружок перекурити, ктонибудь обов'язково відпускав жарт щодо мого командира. Легко, мол, братики, вам служится. Ну, хто ваші старші? Називалися прізвища. А от у Пстиго не командир полководець! Левів Олександр Македонович. У такого подика послужи! Насправді ж у капітана Львова була найдобріша душа."

Військові роки Мазиева Миколи Антоновича

Історію надіслав Олексій Олексійович Гасюков.

Я висилаю копію останнього листа й фотографію молодшого лейтенанта Мазиева Миколи Антоновича, 1925р. народження, уродженця с. Герино, Воронезької області, Павловского (Лосевского) району. Він був мобілізований у Червону Армію в серпні вересні 1942р., коли йшли важкі оборонні бої у великому закруті Дону й на Сталінградському напрямку. Потрапив у Саратовское танкове училище. Закінчив його в січні 1944р. З лютого 1944р. по 17 вересня 1944р. воював у складі 162 танкової бригади, 25 танкового корпуса, 4й танкової армії. 17 вересня 1944р. під час бою, вибираючись із танка, що горів, був смертельно поранений у груди й обидві ноги й через 4 години вмерли на руках у товаришів. 17 вересня 1944р. у польського сільця Лиса Гура за 1 годину були розстріляні й спалені близько 150 машин, зібраних із залишків 2х танкових бригад. Наші танкісти пробивалися на допомогу повсталим словакам у Братиславу. Наказу відступати у випадку завзятого опору німців не було. Наші 2 колони йшли вузькою гірською дорогою на Дукельский перевал. Німці із закопаних у землю танків, прямим наведенням розстріляли майже всі машини. Очевидець і однополчанин Миколи Мазиева, Сушков Володимир Якович, розповів про це мені, племінникові Миколи Антоновича після війни в 1989р., під час особистої зустрічі в Москві. За його словами він чув, як наші хлопці кричали "мама", матюкалися, вибираючись із палаючих танків під кулеметний вогонь німецької піхоти. Виповзали до своїм, що залишилися в живих танкісти, ще близько 3х доби. Це місце танкісти прозвали Доліній Смерті. Так загинув 19 літній хлопчик з далекого російського сельца Герино. Поховали його біля польського містечка Лиса Гура. Перепоховання, мабуть, було в 50х роках 20го століття в м. Кросно. Посмертно був нагороджений за бої в Карпатах орденом Вітчизняної війни Iй ступеня. Орден переслали рідним у Воронезьку область

"Я діда пам'ятаю з гармошкою. Він грав військові пісні"

Історію надіслала Олена Курлова

А ми з дівчиною обох дідів пом'янули. Обоє воювали. Про діда Лешу ніхто вже напевно нічого не розповість. А розповідь діда Єгора, оскільки в газеті надрукований був, зберігся