Анненская А. Н. Франсуа Рабле. Его жизнь и литературная деятельность Глава 1

Анненская А. Н.: Франсуа Рабле. Его жизнь и литературная деятельность
Глава 1. часто биографы отождествляют его с героями его произведений и изображают как гуляку, пьяницу, вечно веселого буффона, для которого нет ничего святого; о нем рассказывают массу анекдотов, неправдоподобность которых бросается в глаза с первого взгляда. Самый год его рождения в точности неизвестен: одни считают, что он родился в 1488 году, другие - в 1490-м, третьи - даже в 1495 году. По-видимому, второе из этих предположений заслуживает наибольшего вероятия. Профессия отца его также подвергается сомнению: одни говорят, что он был кабатчик и трактирщик, другие называют его аптекарем. Во всяком случае достоверно, что он принадлежал к мелкой буржуазии города Шиннона в Турени и владел виноградником в окрестностях этого города. Честолюбие, весьма распространенное среди мелких буржуа того времени, мечтавших о епископских мантиях и кардинальских шапках для своих детей, заставило его посвятить Богу младшего из своих сыновей. Он поместил маленького Франсуа в аббатство Севильи, лежавшее рядом с его виноградником, а затем перевел его в монастырь Бомет около Анжера. Там мальчик должен был обучаться всему, что требовалось от образованного монаха, и в то же время готовиться к принятию духовного сана.

Бахмутский В. Я. Дідро Дени

Бахмутский В. Я.: Дідро Дени.

"Джерело: Література Освіти)‒ 31.7.1784, Париж), французький письменник, філософ-просвітитель. Син ремісника. В 1732 одержав звання магістра мистецтв. Ранні філософські твори ("Філософські думки", 1746, спалені за рішенням французького парламенту, "Алеї, або Прогулянка скептика", 1747, изд. 1830) написані в дусі деїзму. Філософський твір "Лист про сліпі в повчання видючим" (1749), послідовно матеріалістичн і атеїстичне, було причиною арешту Д. По виходу з в'язниці Д. став редактором і організатором "Енциклопедії, або Тлумачного словника наук, мистецтв і ремесел" (1751‒80). Разом з іншими просвітителями Д. зумів зробити Енциклопедію не тільки системою наукового знання тої епохи, але й могутньою зброєю в боротьбі з феодальними порядками й релігійною ідеологією. Незважаючи на переслідування реакції, Д. довів видання Енциклопедії до кінця. В 1773‒74 Д. за запрошенням Катерини II приїхав у Росію. Він намагався вплинути на політику Катерини II, схилити її до звільнення селян і проведенню ліберальних реформ

И газетно-журнальной критике конца 1900-х годов

Столетие выхода в свет одного из самых нашумевших русских романов начала ХХ века, который практически сразу же после публикации в журнале «Современный мир» (1907. – № 1 – 5) стал одним из ключевых текстов своего времени, обеспечив автору европейскую известность, кажется, не привлекло внимания историков литературы. Между тем и само это центральное в творчестве М. П. Арцыбашева произведение, и многочисленные отклики на него в столичных и провинциальных газетах и журналах 1900-х годов, а также в альманахах и сборниках, изданных на рубеже 1900-х – 1910-х годов, интересны с точки зрения возникновения феномена идеологического бестселлера в русской литературе начала ХХ века.

Гайдебуров В. П. – редактор «Недели»

Когда редактором-издателем «Недели» стал В. П. Гайдебуров, цензура сразу насторожилась, уловив в газете Гайдебурова-сына некие тенденции, которые, с одной стороны, казалось бы, и шли от традиций «Недели» 1880-х годов, с ее толстовскими идеями непротивления, вызывавшими полемические выпады со стороны старых демократов, а с другой – ориентировались на толстовское неприятие частной земельной собственности, которую этот гениальный мыслитель считал «великим грехом», позже озаглавив так свою знаменитую статью.

Цвєтков С. Історія мадемуазель Аиссе

Цвєтков С. Історія мадемуазель Аиссе.

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "Манон Леско" була жінка, чия дивна доля десятиліття через лягла в основу іншого роману З - "Історія однієї грекині". Однак побачити своє життя відбитої в дзеркалі мистецтва їй не довелось. На той час, коли роман вийшов у світло (1740 рік), її вже не було в живі. Вона була похована в Парижу в склепі церкви Святого Роха, хоча цілком могло трапитися й так, що її тіло, спеленутое в кашеміровий саван султанш, знайшло б останнє пристановище в одному зі цвинтарних садів Стамбула. Невеликий томик листів, залишених нею, немов чудесний ковчежец, зберігає її соромливу любов

Радциг С. И. Історія давньогрецької літератури Глава XIV. Грецька історична проза

Радциг С. И.: Історія давньогрецької літератури
Глава XIV. Грецька історична проза Музи". Наукове й художнє значення його історії. 3. Фукидид і його історична праця. Документальність. Раціоналізм. Художня сила. 4. Ксенофонт і його твори. Лаконофильство й монархічні ідеали. Художнє значення його праць. 5. Продовжувачі справи перших&"Джерело: a) роман Ксенофонта "Киропедия) і більш-менш широко розвивається лише в кінцевий період античного миру. Зате інші жанри, які ми в цей час розглядаємо як чисто наукові, у стародавності культивувалися по перевазі з художніми цілями. Сюди ставляться історія, філософія й ораторське мистецтво. У них бачили не тільки твору практичного характеру або приклад наукового дослідження, але й цікаве художнє читання. В. Г. Бєлінський справедливо зауважував: "У греків була навіть художня історія, де із критичним аналізом подій з'єднувався й художній виклад"1. Древні вважали історію по перевазі ораторським жанром2"Джерело: a)— драматизують оповідання, вкладаючи у вуста діючих осіб штучні мовлення; деякі філософи викладають свої навчання в діалогічній формі, даючи живі образи учасників справжньої або вигаданої бесіди, і т.д. Ораторське мистецтво по самій своїй сутності, саме як мистецтво, розраховує на те, щоб художніми засобами захопити слухача, зачарувати його своєю формою. Тому з тих пор, як виступу ораторів почали записувати й публікувати, вони ставали в повному розумінні слова добутками художньої літератури, у яких обробка словесної форми доводить до найвищого ступеня досконалості, аж до поетичної образності й музичного звучання мовлення. За таких умов добутку цього роду відбивають усе найбільш характерні властивості грецької культури й становлять важливу сторону літературної історії

Цвейг С. Бальзак. III. Фабрика романів «Орас де Сент-Обен і ДО°»

Цвейг С.: Бальзак
III. Фабрика романів «Орас де Сент-Обен і ДО°»

"Орас де Сент-Обен і ДО°"