Вл. А. Луків. Французька література (XVII століття — рубіж XVIII століття) Бондарев А. П. Художня свідомість французів у контексті західноєвропейської літератури

Вл. А. Луків. Французька література (XVII століття - рубіж XVIII століття)
Бондарев А. П. Художня свідомість французів у контексті західноєвропейської літератури В початок сайту

Художня свідомість французів у контексті західноєвропейської літератури

Арзуманян С. Особистість Людовика XI в історії й у творчості В. Скотта й В. Гюго

Арзуманян С. : Особистість Людовика XI в історії й у творчості В. Скотта й В. Гюго.

"Мемуарах" Пилипа де Коммина ( I-V книги, 1489-1490гг.) і в романах Скотта "Квентин Дорвард"(1823) і Гюго " Собор Паризької Богоматері" (1828, изд. 1831).

В історії цей король відомий своєю обачністю й миролюбністю, достатньої для того, щоб не затівати непотрібних воєн. Він далекоглядний політик, що об'єднав Францію й, наскільки це було можливо, що припинив феодальні звади. При цьому він був хитрий, твердий, марновірний, підозрілий і непостійний у своїх прихильностях. Людовика XI називали “ лисом”, на підтвердження чого він любив говоить: “Хто не вміє причинятися, той не вміє царювати”. Далекоглядність політики Людовика, його політична прозорливість допомогли королеві не тільки підсилити монархію, але й перетворити Францію в централізовану державу. Пилип де Коммин почав писати свої " Мемуари" на прохання архієпископа Вьеннского Анджело Като. Людовику XI відведено в них одне з головних місць. Це було пов'язане з тим, що в 1472 році де Коммин перейшов на сторону Людовика від Карла Сміливого й аж до 1477 року, до смерті Карла, був камергером і першим радником короля й мав великий вплив при дворі. Після цього вплив Коммина піло на спад, він упав у немилість. Людовик відправляє його спочатку у Фландрію, потім у Флоренцію. По суті, це було посилання. Після смерті Людовика серед рекомендованих для королівської ради осіб, зазначених у його заповіті, Коммин названий не був

Символизм Артюра Рембомодернистская модель неоромантического движения

Луков Вл. А.: Французский неоромантизм.
§ 4. Символизм Артюра Рембо: модернистская модель неоромантического движения

"Офелия", "Бал повешенных", "Зло", "Спящий в ложбине" и др.). Уже в этих произведениях Рембо выступает как символист. "Символизм системы образов выражался здесь в том, что центральный образ, не зависимый от воспринимающего субъета, не являющийся его составной частью, как бы просвечивал сквозь все периферийные образы, как бы содержал всю периферию, т. е. все целое" (Д. Д. Обломиевский).

Соколов В. Д. Вічні сюжети Біблія. «Вавилонська вежа»

Соколов В. Д. Вічні сюжети
Біблія. "Вавилонська вежа" Вавилонська вежа"

Вавилонська вежа - вежа, який присвячене біблійний переказ, викладене в перших дев'яти віршах 11 глави книги Буття. Саме оповідання настільки коротке, що його можна привести тут цілком:

Письменники Франції. А. Тетеревникова. Альфред Де Мюссе ( 1810-1857)

Письменники Франції
А. Тетеревникова. Альфред Де Мюссе ( 1810-1857) вони вражають всіх присутніх і викликають зливу оплесків. Цей витончений юнак - сімнадцятилітній Альфред де Мюссе; вірші, які він читає - «Венеція», «Мадрид», «Балада до місяця»...

У той час Мюссе тільки що закінчив коллеж Генріха IV.

Соколов В. Д. Вічні сюжети Г. — Х. Андерсен. «Сніжна королева»

Соколов В. Д. Вічні сюжети
Г. - Х. Андерсен. "Сніжна королева" Сніжна королева"

"Сніжна королева" - одна із самих довгих і сюжетно складних казок письменника. Маленька дівчинка Герда шукає по всьому світлу, просуваючись на північ, свого дитячого приятеля Кая, якого зачарувала чарівниця сніжна королева. А знайшовши відтає його серце, що заледеніло, і повертає пацана до нормальних людських відносин. Казка з'явилася в 1845 г у другому андерсеновском збірнику казок. У ній письменник захотів показати, як він сам писав, "перемогу серця над холодним інтелектом": дівчинка Герда вміє любити, а холодний і черствий хлопчик Кай уміє робити 4 дії математики й знає навіть дроби, як він похвалявся перед сніжною королевою, але далекий усякій теплоті й пещенню

Бабух С. Бульвер-Литтон Едуард Джордж. Літературна енциклопедія

Бабух С.: Бульвер-Литтон Едуард Джордж. Літературна енциклопедія.

"Фолькленд", "ПРО’Нейль). Б. писав історичні романи, що нагадують романи В. Скотта ("Останній король саксів", "Останній барон", "Останні дні Помпеї). Від романів В. Скотта вони відрізняються тим, що в них переважає не історична обстановка — побут, — характерна риса романів В. Скотта, а сильна особистість. Б. навіть формою своєї творчості відбив плутану ідеологію певної групи англійського дворянства, до-раю металася від однієї соціальної групи до інший, пристосовуючись до нових умов капіталістичного виробництва й побуту буржуазного суспільства. У творчості Б. переважають дві основні теми: падіння дворянина на дно в результаті невдалого пристосування до капіталістичного суспільства, виродження його в босяка й злочинця, іншими словами повна його деклассация, і більш-менш удале пристосування дворянина, що намагається удержати своє положення в суспільстві всілякими хитруваннями й вивертами. Однак падіння дворянина на дно в Б. не зображено у зв'язку із соціально-економічною обстановкою. Причини падіння, по Б., здебільшого психологічні: невдала любов, помста за потоптану честь, свою або близької людини й т.д. Найбільше яскраво Б. зобразив дворян, що втримують своє положення в суспільстві, у романі "Пелгем". Герої Бульвер-Литтона усвідомлять, що основним нервом капіталістичного суспільства є гроші, але їхній погляд на гроші й на спосіб їхнього добування значно відрізняється від буржуазного. Буржуа вважав, що гроші треба добути шляхом завзятої праці, беручи участь у процесі виробництва. Для героїв Б., що чіпляються за життя, "усе щастя в грошах", але добування їх вони мислять у вигляді раптового одержання багатої спадщини, одруження з багатою вдовою, виграшу в карти. Їм зовсім далеке діляцтво буржуазії, її заповзятливість. Іншого відношення до миру й не могло (напр. у романі "Деверö) бути у вимираючого дворянства. У романах Б. тому часто зустрічається така зав'язка, як позбавлення спадщини, підробка або пропажа заповіту, підроблений заповіт, викрадення заповіту й т.д. Один роман навіть озаглавлений "Позбавлений спадщини", а п'єса — "Гроші". Таке добування грошей у Б. коштує завжди на грані злочину. Б. пробував свої сили в карному романі ("Лукреция або діти ночі), але зазнав повної невдачі. У романі один злочин треба за іншим (злочин заради злочину) без усяких видимих підстав і художньої правдоподібності. Цей роман був різко засуджений критикою. Романи "Кекстон" і "Моє оповідання" написані в дусі Стерна (див.) з великою часткою диккенсовского гумору. У погоні за гумором Б. наблизив деяких героїв до карикатури. Дія в "Кекстоне" не виходить за межі сім'ї й персонажі його не є ні суспільними, ні психологічними типами-образами