Луков Вл. А. Мериме

Луков Вл. А.: Мериме. Исследование персональной модели литературного творчества
§ 1. «Теоретическая история литературы» Д. С. Лихачева и проблема персональных моделей в литературе

"Теоретическая история литературы" Д. С. Лихачева

Соколов В. Д. Вечные сюжеты Ч. Диккенс. «Большие ожидания»

Соколов В. Д. Вечные сюжеты
Ч. Диккенс. "Большие ожидания" В начало сайта

"БОЛЬШИЕ ОЖИДАНИЯ"

Боннар. А. Греческая цивилизация. Глава IV. Фукидид и война городов-государств

Боннар. А.: Греческая цивилизация.
Глава IV. Фукидид и война городов-государств. судья трезвый и неподкупный, величайший историк античного мира, Фукидид, один из величайших историков всех времен.

"Источник: a) судьи своего и нашего времени — Фукидида. Монтэнь и Рабле не знали его имени. А позднее понятие исторического закона, утвержденное Фукидидом, разве могли использовать Боссюэ во "Всеобщей истории" или Вольтер в "Веке Людовика XIV"? Для Боссюэ история человечества — это предначертание бога для Вольтера же — воля правителя. Разве что Монтескье...

Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 11. Озерна школа

Історія закордонної літератури ХIХ століття (За редакцією Н. А.Соловйовій)
Глава 11. Озерна школа.

ГЛАВА 11. ОЗЕРНА ШКОЛА

Перший етап англійського романтизму ( 90-е роки XVIII в.) найбільше повно представлений так званою Озерною школою. Сам термін виник в 1800 р., коли в одному з англійських літературних журналів Вордсворт був оголошений главою Озерної школи, а в 1802 р. Колридж і Саути були названі її членами. Життя й творчість цих трьох поетів пов'язані з Озерним краєм, північними графствами Англії, де багато озер. Поети-Лейкисти (від англ. lake - озеро) чудово оспівали цей край у своїх віршах. У добутках Вордсворта, що народився в Озерному краї, назавжди відбиті деякі мальовничі види Кемберленда - ріка Деруент, Червоне озеро на Хелвелине, жовті нарциси на березі озера Алсуотер, зимовий вечір на озері естуейт.

Личность А. С. Суворина

Все большие работы о А. С. Суворине начали появляться в последние 10 лет, с 1998 года, не считая нескольких статей, увидевших свет в 70-х – 80-х годах.

Капитальная монография Е. А. Динерштейна «А. С. Суворин. Человек, сделавший карьеру», к сожалению, выдержана в духе статьи В. И. Ленина «Карьера», о которой сказано уже на первой странице книги, она же подсказала автору тенденциозное и неточное название, так как «карьеру» Суворин в общем-то не делал, он просто занимался тем, в чем был мастером. Видимо, ленинские оценки соответствуют убеждениям Е. А. Динерштейна, его книга проникнута странной ненавистью к давно умершему человеку, что совершенно недопустимо для исследовательского труда.

Андрєєв М. Л. Поетика минулого

Андрєєв М. Л. Поетика минулого

abuss. "Джерело: Література Освіти)­ской класики, зафіксовані в цій своїй визначеності Ари­стотелем і з тих пор остающиеся базовими категоріями всякої тео­ретической поетики, розмежовані не тільки відносно предмета, засобу й способу наслідування, але й відносно часу. Епос і трагедія, як правило, зображують минуле, лірика й комедія, теж як правило, &"Джерело: Література Освіти)­жащее літературному зображенню, очевидним образом розділяється на три види &"Джерело: Література Освіти) міфу як предмета поезії: Евгемер і крайність довіри (щоб добратися до історичної істини, треба лише забрати з оповідання того ж Гомера міфологічну гіперболізацію)1, Зоил і крайність недо­верия (усе, що розповідає Гомер, неймовірно й неправдоподібно)2"Джерело: Література Освіти)­ская школа шукала за кожним епічним або легендарним персонажем історична особа (билинний Вольга &"Джерело: Література Освіти)"Генеалогії язичеських богів" нараховує чотири види "фабул", раз­граничивая їх по ступені правдоподібності), і втрачають вони силу тільки із другим народженням аристотелевской "Поетики" і с початком усво­ения того її положення, що при всій своїй зовнішній простоті виявилося самим важким, котре забула античність і яке навіть ренесансна думка прийняла й адаптувала не відразу, &"Джерело: Література Освіти)­етики (тобто відволікаючись від реальної хронології), те вона йде в направ­лении усе більше істотного оволодіння історією. У ранніх формах епосу які-небудь сліди історичного переказу відсутні, зате явно проявляється зв'язок з богатирською казкою й архаїчним міфом: герої епосу (африканського, тюрко-монгольського, карело-фінського, з письмових &"Джерело: Література Освіти)­стискання на задній план міфологічної сюжетності й историзацию епічного тла. Типовий приклад перехідної форми даний "Одис­сеей": хитромудрий герой зберіг риси, що ріднять його із трикстером міфологічного епосу, його пригоди багаті як казковими, так і міфологічними мотивами, але все це обрамлено великим квазиисторическим тлом Троянської війни. У середньовічній Європі типологически близька форма представлена англосаксонським і древ-ненімецьким епосом: в "Беовульфе" типовий казковий богатир, чиїм головним подвигом є перемога над драконом, уведений у рамки історичного переказу про датський королівський рід; Сигурд &"Джерело: Література Освіти)"Илиада". Міфологічні й казкові мотиви, рясно представлені в самому сказанні об Троянської виття­не (Ахілл і мотив героїчного дитинства, Олена й мотив викрадення дружини), у поемі виявилися витиснуті на периферію, а в центр видви­нулась сама війна як головна подія епічного часу. У середньо­віковій Європі цієї стадії відповідає романський епос, де яких-небудь міфологічних елементів немає взагалі, елементи богатирської казки представлені дуже скудно й повністю домінує епічний історизм: як іспанський, так і французький епос виростає на по­чве історичного переказу, більшість його персонажів і деяке число сюжетів мають реальні історичні прототипи

Аю вам одну из ДЕМОверсий экзаменационной работы по русском

Даю вам одну из ДЕМОверсий экзаменационной работы по русскому. Распечатать и сдать мне к завтрашнему дню (6 мая).

ЧАСТЬ 1 (А)

При выполнении заданий этой части задания укажите правильный ответ, которой соответствует номеру выбранного вами ответа.