Андромаха (персонаж трагедії Ж. Расина)

Вл. А. Луків. Французька література (XVII століття - рубіж XVIII століття)
Андромаха (персонаж трагедії Ж. Расина) Гермиона любить Пирра, але він любить не її, а Андромаху, що любить Гектора; Орест любить Гермиону, але вона любить не його, а Пирра, що любить Андромаху, що любить Гектора. У цьому ланцюжку тільки Андромаха любить того, кого любити велить їй борг. За концепцією Расина, лише в цьому випадку герой може врятувати своє життя й піднятися, в інші ж випадках, коли борг забутий, героя чекає нещастя й смерть. Саме так вибудовується сюжет «Андромахи».

А. Аникст. Бомонт і Флетчер Аморализм

А. Аникст. Бомонт і Флетчер
Аморализм золота середина", представлена філософією Френсиса Бекона, що у набагато більшому ступені був сучасником Бомонта й Флетчера, чим Шекспіра. Великий у своїх філософських прозріннях про природу, Бекон у питаннях життєвої моралі займав серединну позицію. З одного боку, він розумів силу інстинктів і визнавав правомірність деяких природних прагнень людини, але досягнення практичних життєвих цілей вимагало, на думку Бекона, уміння стримувати страсті й підкоряти поводження розуму. Коротше, моральні правила Бекона - та ж буржуазна мораль, вільна, однак, від пуританських строгостей і релігійного фанатизму [27].

Античность как тип культуры (сборник статей) Михайлов А. В. Античность как идеал и культурная реальность XVIII — XIX вв

Античность как тип культуры (сборник статей)
Михайлов А. В.: Античность как идеал и культурная реальность XVIII - XIX вв. XIX в в.— переломный в истории европейской культуры период, период критический, в течение которого огромные пласты культурной традиции — то, что идет из глубины времен, и то, чему полагается теперь начало,— приходят в столкновение, сосуществуют на самом тесном временном пространстве. В этот период античности принадлежит значительная роль в европейских культурных процессах. Однако сказать так — значит сказать очень мало, и подчеркнуть, что эта роль — очень большая и очень существенная,— тоже будет мало. Античность как культурная реальность и культурное представление безмерно превосходит своим участием в жизни этой эпохи частность и дробность любых заимствований, подновлений рефлексий и отражений. Античность участвует в самом бытии этого этапа европейской культуры, участвует в логике его движения, приводящего к слому. И можно сказать, что, вступив в эту эпоху как живой культурный фактор, она с истечением ее утрачивает эту свою роль.

Скобелев А. В., Шаулов. «Теперь я капля в море». «Высоцкое» барокко 9. ПАРАДИГМАТИКА ЭМБЛЕМ

Скобелев А. В., Шаулов. "Теперь я капля в море". "Высоцкое" барокко
9. ПАРАДИГМАТИКА ЭМБЛЕМ мир случаев"[202]. Сами параболы Высоцкого зачастую вырастают из частных случаев существования реальных, подобных реальным или фантастических предметов, зверей, насекомых, людей, живых и мертвых, и т. д. Отличие в том, что "случаи" для Высоцкого - это не просто занимательные, забавные, достойные поэтического воплощения происшествия или факты, а - знаки, он изначально чувствует их эмблематическую значимость, что порой сказывается даже в композиции шуточных песенок. "Вот вам авария", которая в "Веселой покойницкой" играет роль примера, случая, доказывающего, что

Акройд П. Заповіт Оскара Уайльда. 24 серпня 1900г

Акройд П.: Заповіт Оскара Уайльда.
24 серпня 1900р.

"дух сьогоднішнього й завтрашнього дня".

Але я швидко утомлювався від усього яскравого й норовив поринути в тінь, що це яскраве оточувала. Я відчував хворобливу насолоду, заглиблюючись у плутанину провулків і прохідних дворів, зустрічаючи занепалих чоловіків і жінок. Удалині від головних вулиць, серед старих домішок, я бачив бруд і приниження, які здавалися мені всього лише мальовничими &"Альгамбре" я із завмиранням серця чекав виходу Артура Робертса, що вмів створювати з лондонського життя фантазії, гідні жорстокого сміху Отуея [36] або гротесків Гойї. Коли під звуки обшарпанного оркестрика Робертс заспівував своїм особливим надтріснутим голосом: "Дай мені грошей на кеб, дорогуша, &", &"Флоренції". Ніколи потім не було в мене так багато знайомств серед жінок. Герцогиню Вестмінстерську й герцогиню Боуфорт чи не занадто швидко перемінили Лили Ленгтри й еллен Терри [37]. Френк їх малював, я &"знаходжу загальну мову" з жінками: я їх розумію. Але в той час я ще й боготворив їх, тому що, використовуючи тонке мистецтво, властиве їхньої підлоги, вони вміли брати в житті верх. Пам'ятаю, як один раз увечері ми з Лили йшли по Стренду, і візника кебів викрикували їй вітання, і перехожі на неї оглядалися. Я купався в променях її слави, але навіть у такі мінути думав про те, наскільки приємніше було б, якби подібні знаки уваги виявлялися мені

Цвейг С. Бальзак. V. Комерційна інтермедія

Цвейг С.: Бальзак
V. Комерційна інтермедія

" Ванн-Клор".

Не те щоб його там погано зустріли &"Канель, книгопродавец і видавець" знає фірму "Орас де Сент-Обен, романи оптом і в роздріб", знає, що в міру потреби вона точно в строк поставляє смертовбивства, екзотику й сентименти. Мсьє Канель без коливань приймає свежесочиненний праця. До нещастя, однак, книгопродавец присвячує при цьому Бальзака й в інші свої ділові проекти. У нього є, довірчо повідомляє г-н Канель молодому Бальзаку, чудова ідея відносно подарункових видань для розбагатілих міщан &"Орас де Сент-Обен" завдяки його невтомності й літературній безсоромності процвітає. Двадцятип'ятилітній Бальзак щомісяця переводить п'ять дюжин вороньих пір'я й кілька стоп папера для письма й заробляє досить регулярно кілька тисяч франків у рік. Але разом з почуттям упевненості в собі виросли і його потреби. Улюблений світської жінки не бажає більше тулитися на горищі, немов двадцятилітній студент. Комірка на п'ятому поверсі на вулиці Турнон стає невартої його, так вона й справді занадто тісна

Анненская А. Н. Франсуа Рабле. Його життя й літературна діяльність Розділ 2

Анненская А. Н.: Франсуа Рабле. Його життя й літературна діяльність
Розділ 2. perso"Джерело: svr-lit.) бесідами в того або іншого гостинного амфітріону; щоб користуватися драматичними поданнями, аматори повинні були самі піклуватися про пристрій їх. І от важливі докторанти й учені члени факультету затіяли дати подання, не тільки що не мало нічого загального з наукою, але, навпроти, що представляло в комічному світлі людей їхньої професії - лікарів. Душою підприємства був Рабле: він сам склав або, вірніше, переробив з італійського п'єсу й зіграв у ній одну з головних ролей. П'єска ця, що послужила згодом Мольеру канвою для його "Le medeci"Джерело: svr-lit.) робив у цей час ряд спостережень над мешканцями моря, і Рабле ретельно допомагав йому, доповнюючи його спостереження тими відомостями, які можна було знайти в древніх авторів