Реакция Вяземского на публикации Жуковского

Особое сочувствие Вяземского вызывала способность Кантемира «смело и без обиняков схватываться со всеми пороками, со всеми дурачествами и предрассудками, господствующими в обществе», и «побороть их силою истины и рассудка». Симптоматична разница в акцентах при определении целей сатирика Жуковским и его рецензентом. Жуковский видел задачу сатиры в «осмеянии человеческих заблуждений, глупостей и пороков» и только через несколько страниц уточнял: имевших «влияние и общее, и самое обширное». Необходимость сражаться с «гибельными для общества» пороками критик вообще относил лишь к «важным сатирам», в которых автор воодушевляется «негодованием», в отличие от сатир «веселых». Для Вяземского всегда предмет сатиры – общественные пороки, причем не просто «гибельные» для общества, но и порожденные несовершенством социального устройства. Рецензент никак специально не оговаривал различия в их с Жуковским позициях, но они заметны, особенно если помнить, что это не первое их «столкновение» по вопросу о

Бочкарева Н. С. Джерела роману культури в західноєвропейській літературі XVIII століття

Бочкарева Н. С. Джерела роману культури в західноєвропейській літературі XVIII століття

"Джерело: Історія всесвітньої літератури. 19 століття "через синтез культурної епохи запам'ятовується з епічним багатством історичний час у його неповторних особливостях" (Днепров В. Д. Ідеї часу й форми часу. М., 1977. С. 419). На думку Л. Бердюгиной, у німецькому романі культури не тільки з'являється нова поетика в результаті "словесного моделювання несловесних мистецтв", але змінюється сам предмет мистецтва й виникає особливий метод, що синтезує принципи художнього й філософського мислення (Філософські проблеми взаємодії літератури й культури. Новосибірськ, 1986. С. 91). В. Кругликов з морально-філософських позицій визначає образ "людини культури", його простір і час (Кругликов В. А. Образ "людини культури". М., 1988).

Історія закордонної літератури ХIХ століття Глава 28. М. Мелвилл

Історія закордонної літератури ХIХ століття (За редакцією Н. А.Соловйовій)
Глава 28. М. Мелвилл. ГЛАВА 28. Г. МЕЛВИЛЛ

Герман Мелвилл ( 1819-1891) належить до другого покоління американських романтиків

Предки Мелвилла прибутку в Нове Світло ще в середині XVII в., серед них минулого й учасники Війни за незалежність. Під час економічної кризи 20-х років батько Мелвилла розорився, втратив розум і в 1832 р. умер. Германові довелося кинути навчання, перемінити кілька професій: він працював посильним, клерком у банку, учителем, потім найнявся матросом на корабель на лінії Нью-Йорк - Ліверпуль. Нарешті, в 1841 р. на борті китобійного судна "Акушнет" Мелвилл відправився в далекий рейс, у південні моря Тихого океану

Борисов Л. Під прапором Катриони. Частина друга. Луи. Глава третя

Борисов Л. : Під прапором Катриони.
Частина друга. Луи. Глава третя

"П'ять тижнів на повітряній кулі". Імена цих письменників Луи чув уперше.

Росіянин письменник (переклад його оповідань на англійську мову дуже хвалила одна більша лондонська газета) з такий громіздкої, важко вимовною прізвищем з перших же сторінок зачарував і захопив Луи. Бедние, нещасні люди; їх радують незначні речі, дрібниці, у них так мало тепла й світла, вони хворі й самотні!.. Російський письменник назвав свою повість у листах так: "Бедние люди", але варто було б назвати її інакше, а саме — "Гарні люди". Варенька й Макар Девушкин тому й бедние, що вони гарні, краще всіх, а цей містер Биків не зробить Вареньку щасливої — тому що він недобра, суха людина, вона любить себе, а не Вареньку. Він схожий на містера Блендли.

Дилите Д. Античная литература. Другие жанры эллинистической литературы

Дилите Д.: Античная литература.
Другие жанры эллинистической литературы 36, 78—100].

Самым частым в буколиках бывает любовный мотив. Одни радуются любви, другие мучаются из-за нее. Вот как ж

Алуется герой III буколики:

 Эроса нынче узнал я. Жесток он. Как видно, недаром Львиным вспоен молоком и воспитан он в чащах дремучих; Пламенем жжет он меня и до мозга костей пробирает. (III, 15—17) . 

Борисов Л. Под флагом Катрионы. Часть седьмая. Тузитала. Глава третья

Борисов Л. : Под флагом Катрионы.
Часть седьмая. Тузитала. Глава третья

"колю" — самым презрительным именем из всех существующих для обозначения урода. "Колю" значит "гадкий, отвратительный, противный, никому не нужный".

У одного из слуг Стивенсона — статного красавца Эллино, выполнявшего обязанности повара, прачки и помощника садовника (две последние должности Эллино нес добровольно, любя утюг, волшебно разглаживающий мятое белье, и цветы, под действием некой божественной силы чудесно превращающиеся из крохотной травинки в большое разноцветное растение) — у Эллино, которым гордилась его родня и вся деревня, на шее справа вырос жировик величиной с куриное яйцо. Эллино перестал ходить к своим родным в деревню; его товарищи, служившие у Стивенсона, брезгливо морщились, работая с Эллино, обижали и оскорбляли его, называя "колю".

Театральная культура Западной Европы. 10. 3. Балет

Театральная культура Западной Европы.
10. 3. Балет Италия. Итальянский балет был основан на традициях античной пантомимы и танца и богатейшей культуры народного танца. На рубеже XVIII&"Ла Скала", в 1813 г. при театре была создана балетная школа.