П’ять воєн однієї родини Історію надіслала

П'ять воєн однієї родини

Історію надіслала Ольга Герасимова

Різні війни, які вела наша країна, торкнулися майже всіх поколінь моєї родини

Мої прабаби – Ольга Петрівна й Тамара Василівна всю війну прослужили в медсанбатах і військових госпіталях. Їхні долі схожі з усіма минулу війну військовими лікарями, фельдшерами й медсестрами: виносили з поля бою поранених, робили перев'язки, операції й виходжували хворих. Обидві пройшли Фінської й Велику Вітчизняну війни, а Тамара Василівна воювала ще й у Манчжурии, за що одержала медаль «За перемогу над Японією». Війну вони закінчили капітанами медичної служби, нагороджені багатьма орденами й медалями

Найбільше випробувань випало на частку мого прадіда – Старкова Дмитра Петровича. Я ніколи його не бачила – він умер задовго до моєї появи на світло. Але, я його дуже добре представляю: по фотографіях і розповідям родичів

Дмитро Петрович народився в маленькому Уральськом містечку Сисерть. За своє життя він пройшов три війни. Воював на Хасані, брав участь у Фінській війні й, звичайно, боровся на Великій Вітчизняній війні. Одержав вісім поранень і контузію

Своє перше поранення він одержав на озері Хасан. За цей бій прадід був нагороджений В. К.Блюхером Орденом Леніна. Друге поранення – на Фінській війні. Прадід був тоді командиром танка. Під час бою танк був підбитий, і вежа танка була зірвана. Весь екіпаж, крім Дмитра Петровича загинув, а його так і знайшли через десята година після бою сидячої в танку, без шолома, що міцно сжимали важелі й у буквальному значенні вмерзлої в цей танк. Він був весь покритий льодом і снігом. Мороз тоді був моторошний – більше сорока градусів. Здавалося б, що всі, життя пішла з нього, але тільки величезна сила волі, завзятість і безмежна відданість своїй Батьківщині, допомогло йому тоді вижити й знову встати в лад. Допомогла йому тоді й моя прабаба Ольга Петрівна, у ті роки вона працювала в цьому госпіталі лікарем. З тих пор вони вже ніколи не розставалися

Своє третє поранення Дмитро Петрович одержав на Ленінградському фронті, у роки Великої Вітчизняної війни. Обороняв Пулковские висоти. Тоді прадід уже командував танковим батальйоном. Мужньо боровся він і в боях під Москвою (на Центральному фронті) там він одержав своє четверте поранення. Під час бою прийняв на себе командування полком, замінивши вбитого командира. Був учасником і Сталінградською битвою

Після цих боїв Військовий інженер IIго рангу, мій прадід став ад'ютантом, а потім військпредом і порученцем маршала Г. К. Жукова. Прадід був відповідальним за бронетанкові війська фронту

Війну Дмитро Петрович закінчив у званні майора

Після війни він служив Начальником управління винахідництва Уралво; Працював Зам. Начальника військової кафедри МВТУ ім. Баумана; Ученим секретарем авіаційного інституту. Інспектором Генерального штабу Міністерства оборони

Все післявоєнне життя займався розшуком солдатів і офіцерів, що пропали без звістки на фронтах Великої Вітчизняної війни

До останніх своїх днів мій прадід залишався встрою.

Умер Дмитро Петрович Старков у званні генералмайора 30 грудня 1986 року

Всі історії Автори історій Герої історій10297824

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » П’ять воєн однієї родини Історію надіслала. И в закладках появилось готовое сочинение.

П’ять воєн однієї родини Історію надіслала.