Приклад твору: Поетична мова лірики А. А. Фета

Поезія Панаса Опанасовича Фета свіжа й запашна сьогодні, як і під час її створення. Поет умів помітити такі тонкі переходи в стані природи, що діву даєшся пильності й умінню автора. Причому природа в лірику Фета існує не сама по собі, вона відбиває внутрішній стан автора або його ліричного героя. Часом вони так близькі, що важко зрозуміти, де чий голос. Дуже часто вірші звучать дисонансом, але це навколишній світ вторгається в поезію.

Тільки зустріну посмішку твою

Або погляд уловлю твій втішний, -

Не тобі пісня любові я співаю,

А твоїй красі ненаглядної.

Здається, що поет всемогутній, йому доступні будь-які «вершини й глибини». Це можливість генія говорити звичною мовою. Сама природа, гармонія й краса співають його душою.

Сіяла ніч. Місяцем був повний сад. Лежали

Промені в наших ніг у вітальні без вогнів.

Рояль був весь розкритий, і струни в ньому тремтіли,

Як і серця в нас за песнию твоєї.

Починаючи від конкретної й реальної картини, поет перех дит до ліричного символу. Звертаючись до читачів - «я» наближає свій утвір мільйонам аматорів поезії, змушуючи їх сприймати ту красу й принадність природного життя, що так яскраво відкрилася авторові. Вірші Фета природні, як і вся навколишня природа.

Пролунало над ясної рекою,

Продзвеніло в померклому лузі,

Прокотилося над гаєм немою,

Засвітилося на тім бережу.

Поезія вічна, тому що змушує здригнутися наші серця й душі, будить кращі почуття людини, кличе його до високих мет. Тільки там і існує гармонія й краса, де пропадають фальш і надуманість. Вірші А. А. Фета показують прекрасний і чистий мир природи, її невигадливу красу й свіжість. І не так важливо, як вони передані, аби тільки це було правдою, ішло від душі. Автор учить нас відкривати свої серця назустріч природі, впускати її у свою душу, збагачуватися духовно, повертаючи цю красу навколишньої. Уміючи оцінити все різноманіття миру, стаєш богаче й чистіше - не це чи головна цінність спілкування з поезією великого майстра.

Як дихають груди свіжо і ємко -

Слова не виразять нічиї!

Як по ярах опівдні голосно

На піну прядают струмки!

В ефірі пісня тремтить і тане,

На брилі зеленіє жито -

І голос ніжний наспівує:

«Ще весну переживеш!»

Поет показує тісний взаємозв'язок людини й природи - це те джерело, з якого можна черпати сили нескінченно, якщо ставитися до нього дбайливо й душевно. Але природа й дивно ранима, її легко зруйнувати, нанести невосполнимь втрату. Гостро розумієш це, читаючи прекрасні вірші Фета. Його поетичний мир дивно різноманітний і тендітний. Тонкий лірик, змушує зрозуміти всю глибину змін, що відбуваються.

Природа у віршах Панаса Опанасовича не пустельна, вона наповнена присутністю людини, його звичним миром звуків, заходів, форм. Її можна реально відчути, вона «відгукується» на будь-який дотик: словом, рукою, думкою... Це більша радість - спілкування із творчістю А. А. Фета.

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Приклад твору: Поетична мова лірики А. А. Фета. И в закладках появилось готовое сочинение.

Приклад твору: Поетична мова лірики А. А. Фета.