Приклад твору: Вірш Ф. И. Тютчева «Не те, що мнете ви, природа…»

Якщо в перший період творчості Ф. И.Тютчев виступав як поет філософського плану, то в дозрілих літах поезія думки збагатилася в нього складністю почуттів і настроїв.

Для вираження складного миру людської душі поет використовував асоціації й образи природи. Він не просто малював стан душі, а її «биття», рух внутрішнього життя, зображуючи незриму таємничість жестів внутрішнього миру через зриму діалектику явищ природи.

Поетові було властиве вміння передати не сам предмет, а ті його характерні пластичні ознаки, по яких він угадується. Поет спонукував читача самого «домалювати» те, що тільки намечалось у поетичному образі.

Не те, що мнете ви, природа,

Не зліпок, не бездушний лик.

У ній є душу, у ній є воля,

У ній є любов, у ній є мова. У цих чотирьох рядках сконцентроване те щире відношення до Природи, що споконвічно властиво нашій росіянці цивілізації. У поезії Тютчев прагнув осмислити життя Всесвіту, осягти таємниці космосу й людського буття. Людське «я» стосовно природи - не крапля в океані, а дві рівні безмежності. Внутрішні, незримі рухи людської душі співзвучні зримій діалектиці явищ природи.

Ви зрите аркуш і колір на древі:

Иль їхній садівник приклеїв?

Иль зріє плід у рідному чреве

Игрою зовнішніх, далеких сил?..

Неймовірна майстерність поета в створенні фонетичних і мальовничих образів, сполучення звукописи з несподіваною палітрою фарб, кольорових образів. Звуковий і колірний лад лірики Тютчева неповторний у неподільності вражень від фарб і звуків, у художньому образі інтегрується «звук кольору» і «колір звуку» («чуйні зірки»; промінь, що уривається у вікно «рум'яним голосним восклицаньем», і т. п.)

І мовами неземними,

Хвилюючи ріки й ліси,

У ночі не радилася з ними

У бесіді дружній гроза!

З огляду на особливості поетичного стилю Тютчева, інтерпретуючи його тексти про природу, необхідно не тільки звернути увагу на їхній філософський характер, але й простежити еволюцію змістів і настроїв.

Не їхня провина: зрозумій, коли може,

Органа життя, глухонімий!

Душі його, ах! не стривожить

І голос матері самої!..

Поезія Тютчева визначалася дослідниками як філософська лірика, у якій, за словами Тургенєва, думка «ніколи не є читачеві нагою й отвлеченною, але завжди зливається з образом, узятим з миру душі або природи, переймається їм і сама його проникає неподільно й нерозривно».

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Приклад твору: Вірш Ф. И. Тютчева «Не те, що мнете ви, природа…». И в закладках появилось готовое сочинение.

Приклад твору: Вірш Ф. И. Тютчева «Не те, що мнете ви, природа…».