Некрасов Микола Олександрович
Так, наше життя текло мятежно,
Повна тривог, повна втрат,
Розстатися було неминуче -
И за тебе тепер я радий!
Але з тої пори як всі навкруги мене безлюдно!
Віддатися не можу з любов'ю нічому,
И життя нудне, і час длинно,
И холодний я до справи своєму
Не знав би я, навіщо встаю з постелі,
Коли б не думка: либонь і прилетіли
Сьогодні нарешті заповітні аркуші,
У які мені розповіси ти:
чиЗдорова? що думаєш? чи легко
Під далеким небом дихається тобі,
чиСумуєш ти, жалуючи колишньої частки,
Охоче ль коришся долі?
Бажав би я, щоб сонне забвенье
На довгий строк мені на душу зійшло,
Коли б моє воображенье
Блукати в минулому не могло...
Минуле! його чарівної влади
Покорствуя, переживаю знову
И перше движенье страсті,
Так що бурхливо схвилювала кров,
И довгу боротьбу із самим собою,
И не вбиту борьбою,
Але з кожним днем сильней любов, що кипіла
Як довго ти була сувора,
Як ти хотіла вірити мені,
И як і вірила, і коливалася знову,
И як повірила цілком!
(Щасливий день! Його я відрізняю
У сім'ї звичайних днів;
З його я життя мою вважаю,
Я дозвільну його в душі моєї!)
Я згадав усе... одним воспоминаньем,
Одним минулої я живу -
И те, що в ньому здавалося нам страданьем, -
И те тепер я счастием кличу...
А ти?.. ти так само чи суму віддана?
И так само чи в одні воспоминанья
Серед добровільного изгнанья
Твоя душа занурена?
Иль нова розкішна природа,
И життя кипляча, і повна воля
Тебе мимоволі захопили,
И забула ти вдалині
Всі, чим болісно й солодко так порию
Ми були щасливі з тобою?
Скажи! я повинен знати... Як дивно я люблю!
Я счастия тобі бажаю й молю,
Але думка, що й тебе гнітить туга розлуки,
Душі моєї зм'якшує борошна...
Квітень-Вересень 1850
Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Так, наше життя текло мятежно. И в закладках появилось готовое сочинение.
