Театральна культура Західної Європи. 6.2 Англійський театр

Театральна культура Західної Європи

6.2 Англійський театр 90-е роки XVI в.

"Джерело: Література Освіти) Саме особливий умонастрій аудиторії створювало тут сприятливий ґрунт для драматичного мистецтва: нечисленне, тісно згуртоване патріотичною національною ідеєю суспільство переживало в цей момент героїчний період своєї історії, здобувши перемогу над зовнішнім ворогом і затвердивши пріоритет своїх релігійних цінностей. Ніщо так не відповідало щиросердечному підйому англійців, як публічне дійство, що поєднувало всіх загальним переживанням, адресоване самому широкому глядачеві, незалежно від його станової приналежності. Національний тріумф викликав сплеск інтересу до вітчизняного минулого: ніде в Європі не було такого попиту на п'єси-хроніки, драми історичного змісту. Глибокий патріотизм, історичність і висока политизированность &"Джерело: Література Освіти)&"Джерело: Література Освіти) частина лицарських турнірів; у палацах постійно грали не тільки запрошені актори-професіонали, але й самі придворні. Аматорство взагалі було дуже розвинене: сімейними постановками захоплювалися в маєтках дворянства, в університетах професора й студенти ставили латинські драми, від них не відставали провідні юридичні корпорації Лондона, що давали по святах спектаклі в присутності коронованих осіб

"Джерело: Література Освіти)"славне правління" його дочки Єлизавети, що жагуче любила драму й покровительствовавшей акторам. Прикладу государині випливали її вельможі. Звичайно трупа нараховувала не більше 12—15 чоловік, акторами в єлизаветинській Англії були тільки чоловіка; наприкінці століття більшу популярність завоювали чисто дитячі трупи, що зуміли на час відтіснити дорослих. В 1603 р. краща столична трупа, у якій грав У. Шекспір, одержала від короля Якова I почесне звання "акторів його величності" і пурпурні лівреї

"Джерело: Література Освіти)"трупи лорда Лейстера" Барбедж, у минулому тесля, побудував на окраїні міста за межами Сіті перший теперішній театральний будинок, що так і назвав &"Театр". Через рік поруч виросла друге &"Куртина". На південному березі Темзи в передмістя Саутверк, поза межами юрисдикції лорда-мера один за іншим виникали всі нові театри &"Роза", "Лебідь", "Глобус". До початку XVII в. у Лондоні було вже близько 20 театрів, що проникали й на "заборонну територію", обґрунтовуючись у готелях і навіть у колишньому монастирі (Блекфрайарс). Кожний з них уміщав 1&"Глобус", символом якого став Геркулес, що несе на своїх плечах ціла земна куля, і девіз "Увесь світ грає комедію".

"Джерело: Література Освіти)&"чистою публікою". "Шляхетні" глядачі розташовувалися прямо на сцені, серед декорацій, оточуючи акторів і запекло заважаючи ім. Молоді аристократи піднімалися посередині дії й розгулювали меж виконавців, вітаючи друзів і демонструючи свої костюми. Сама сцена далеко видавалася в партер, що дозволяло використовувати як далекий, так і ближній плани. Вона не мала завіси для зміни декорацій, тому вся бутафорія, призначена для спектаклю, виставлялася відразу, і посередині інтер'єра, що представляв будинок, могло зненацька виявитися дерево, що зображує ліс в іншому акті. Тільки в самій глибині сцени звичайно перебував завішений альков, що дозволяло створити там декорацію внутрішніх покоев. На галереї над сценою розташовувалися музиканти, але неї могли використовувати в ході спектаклю як скелю, балкон або ніс корабля. У цілому ж художнє оформлення спектаклю в публічних театрах залишалося вбогим і глядачам надавалося домисливать картину. Щоб допомогти їм орієнтуватися у швидко мінливих сценах, актори виносили таблички з написами, що роз'ясняють, де відбувається дія, інше домальовувала палка фантазія. Тільки коли актори грали в приватних театрах аристократів або при дворі, для них створювалися спеціальні декорації: по італійській моді це були мальовничі полотна, що зображують перспективу вулиці, будинку й розмальований задник. До початку XVII в. в Англію проникнуло новітній винахід італійців &"університетські розуми" &"дотепники" &" ворона-вискочка, оздоблений нашим пір'ям, із серцем тигра під личиною актора". Його гнів був викликаний тим, що п'єси Шекспіра затьмарили добутку "університетських драматургів", і популярний комік Кемп проголошував зі сцени: "Наш товариш Уил Шекспір уклав їх на обидві лопатки".

У. Шекспір (1564&"Комедія помилок", "Два веронца", "Сни в літню ніч", "Багато шуму з нічого", "Виндзорские пустухи" &"Тит Андроник" і особливо "Юлій Цезар" принесли йому величезний успіх. У період патріотичного підйому в 90-х роках Шекспір змусив англійського глядача поринути у власну історію, створюючи одну за іншою історичні хроніки ("Генріх VI", "Ричард II", "Ричард III", "Король Джон", "Генріх IV", "Генріх V), що розкривали те самі похмурі й трагічні, те славні й хвилюючі сторінки минулого Англії

В історичних хроніках Шекспір досяг висот справжньої античної драми. Їхня основна проблематика &"юрби". Він затаврував звади й феодальні смути, що загрожували миру й згоді в суспільстві. Їхньою причиною він уважав безмірне честолюбство магнатів, що ігнорували національні інтереси

Після голосного успіху п'єс-хронік Шекспірові не стало рівних на англійській сцені. Його сучасник драматург Бен Джонсон виразив загальну думку: "Ти затьмарив наших Лили й Кида, і могутній рядок Марло". Завершує перший період творчості Шекспіра трагедія "Ромео й Джульетта" &"золотого століття" Єлизавети, на зміну якому йшов новий &"залізний", породив песимістичний погляд на суспільство, що переживає моральну деградацію, що сповідає нові ідеали егоїзму й корисливості, на природу самої людини, одержимого пороками й страстями й не здатного досягти гармонії з навколишнім світом. У цей час (1601—1606) драматург створив чудові трагедії, виконані глибокого філософського змісту й міркувань про сутність людини й протистоянні добра й зла у світі, &"Гамлет", "Отелло", "Король Лір", "Антоній і Клеопатра", "Кориолан". Чудове розуміння психології дозволило Шекспірові продемонструвати глядачеві теперішню анатомію людських страстей &"Глобуса" в "Блекфрайарс" &"Цимбелин", "Бура", "Зимова казка". У них Шекспір не змінює своїй мрії про гармонічну прекрасну людину, вінець природи, що стане керувати миром, але з відтінком щемливого смутку визнає її утопічність: тільки силами магічних чарів власникові чарівних книг Просперо ("Бура) вдається змусити покаятися лиходіїв, винагородити по заслугах чеснота й увінчати п'єсу тріумфом любові

У творчості Шекспіра втілилися кращі особливості єлизаветинської драми: реалізм і психологізм, інтелектуальна глибина й проповідь гуманістичних етичних ідеалів. Його творчість стала важливим кроком у становленні літературної англійської мови нового часу

Шекспір був людиною театру. Навряд чи він розраховував на визнання нащадків: він писав для сучасників, для шумної багатоликої юрби, що наповнювала зал "Глобуса". Побудова його п'єс прямим образом пов'язане з конструкцією сцени тої епохи. Створюючи драму, він уже бачив її на сцені свого театру, знав, що буде неї грати, застосовувався до особливостей акторів трупи. Свої п'єси він призначав для глядача, не для читача. Тому лише деякі з них були надруковані при житті Шекспіра

У трупі лорда-камергера (з 1603 р. вона стала трупою Слуг короля) Шекспір прослужив до 1612 р., коли він пішов з театру й припинив літературну діяльність. Останні чотири роки життя він провів у Стратфорде. Шекспір умер 23 квітня 1616 р., у день свого народження

Творчість Шекспіра прийнято ділити на три періоди

Перший період (1590&"Гамлета", "Отелло", "Короля Ліра". Героям великих трагедій Шекспіра стає ясно: мир безнадійно хворий, у ньому царює зло. Зі сторінок трагедій віє розпачем і болем за людину

Художник, якщо він теперішній художник, не може не залишити людям надії. Але в реальному світі трагічні колізії нерозв'язні, і Шекспір шукає рішення життєвих конфліктів у фантазії, в утопії. Він створює казкові мири, де реальні зіткнення трагічної дійсності силою мрії дозволені до блага людської особистості, де людина з'являється очищеним, піднесеним, де тріумфує мудра доброта казки. Такий третій, останній, романтичний період творчості Шекспіра (1608&"Зимової казки" і "Бури".

"Джерело: Література Освіти)— підсумок і вершина розвитку англійського й загальноєвропейського театру; епохи Відродження. Воно увібрало в себе все краще, що було досягнуто світовою культурою. У драматургії Шекспіра епоха Відродження, її складні історичні процеси, її прекрасні й трагічні сторони знайшли саме повне й доконане художнє вираження

"Джерело: Література Освіти)

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Театральна культура Західної Європи. 6.2 Англійський театр. И в закладках появилось готовое сочинение.

Театральна культура Західної Європи. 6.2 Англійський театр.