Твір на тему: «Мцирі» як романтична поема



Серед російських поетів М. Ю. Лермонтов займає особливе місце. Поетичний мир Лермонтова — стихія потужного людського духу, що відкидає вульгарну дріб'язковість повсякденності. Особливий, «лермонтовський», елемент — почуття похмурого розпачу через тісноту земної долі, через те, що життя часто — «порожній і дурний жарт». Такого типу умонастрою в літературі традиційно ставляться до художнього методу романтизму. Не є щодо цього виключенням і поема «Мцирі».

Насамперед «Мцирі» — романтична поема завдяки тій екзотиці, що неї наповнює.

Кавказ... Гірські кручі, похмурі ущелини. Сильні, волелюбні люди, які можуть підкорити своє життя однієї глибокої пристрасті.

Твір на тему Кавказу давно була традиційної для російської романтичної поезії. Згадаємо «Кавказький бранець» Пушкіна, кавказькі повісті А. А. Бестужева-Марлинського. Чим же залучав романтиків цей край? Чому не Сибір з її безкрайніми просторами, не широке роздолля Волги? Видимо, для романтиків було дуже важливо, що Кавказ — це місце, де людина через постійні війни перебуває як би на грані життя й смерті, що надає людському існуванню особлива напруга. Недарма залишився в пам'яті Мцирі вигляд батька не несе ніяких побутових рис:



А мій батько? Він як живий

У своєму одязі бойової

Був мені, і пам'ятав я

Кольчуги дзенькіт, і блиськ рушниці,

И гордий непохитний погляд.



Крім того, Кавказ став джерелом натхнення для російської романтичної поезії завдяки своїй пишній, величній природі, так не схожої на природу росіянку — ськромну, навіть убогу в порівнянні з кавказької. От типово романтичний пейзаж:



Навкруги мене цвів Божий сад;

Рослин райдужне вбрання

Зберігало сліди небесних сліз,

И кучері виноградних лоз

Вилися, красуючись меж дерев...



Читаєш і думаєш: щасливі романтики, що вміють бачити в житті за побутом — буття. Дійсно, краплі атмосферної вологи (згадаємо шкільний «круговорот води в природі») — це для поета-романтика «небесні сльози». Романтична поезія — це заклик у якийсь ідеальний, невидимий мир, це шанс для нас стати духовно богаче.

Але звичайно, не тільки місце дії робить «Мцирі» романтичною поемою. Головне — герой. Романтична особистість звичайно протипоставлена миру, несхожа на всіх інших людей, і в зображенні лермонтовського героя постійно підкреслюється його отъединенность від всіх, навіть відщепенство («...грозою відірваний листок»):



И в година нічна, жахлива година,

Коли гроза пугала вас,

Коли, столпясь при вівтарі,

Ви ниц лежали на землі,

Я втік...



Чим же так незвичайний Мцирі? Своєю зосередженістю на величезній, колосальній пристрасті, своєю волею, своєю мужністю. Його туга за батьківщиною здобуває якісь всесвітні, вихідні за звичні людські мірки масштаби:



За кілька мінут

Між крутих і темних ськель,

Де я в хлоп'яцтві грав,

Я б у рай і вічність проміняв.



Натура горда, невимірн-глибока... Такі герої залучають письменників-романтиків, які схильні шукати в житті ськоріше виняткове, чим звичайне, «типове». Людина, що може ськазати про себе: «Я знав однієї лише думи влада», — от стихія романтизму.

Мені здається, що саме романтична тональність робить мир «Мцирі» таким трагічним. Згадаємо «Кавказького бранця» Л. Н. Толстого, де зображуються ті ж краї. Згадаємо благополучно вернулись на батьківщину Жилина (та й Костилина). І поруч із ними - Мцирі, приречений на загибель. Приречений - тому що він романтик по своїй душі.

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Твір на тему: «Мцирі» як романтична поема. И в закладках появилось готовое сочинение.

Твір на тему: «Мцирі» як романтична поема.