Твір на тему: Мої міркування над поемою «Мцирі»



Михайло Юрійович Лермонтов — поет, що створив незвичайно багато добутків за свою яськраву, але коротке життя. Не було такого літературного жанру, у якому не працював Лермонтов.

Мені дуже подобається його поема «Мцирі» за незвичайну мелодійність і наспівність вірша.



Він був, здавалося, років шести;

Як сарна гір, жартівливий і дикий,

И слабкий і гнучкий, як очерет.

Але в ньому болісна недуга

Розвила тоді могутній дух

Його батьків.



Поряд з романтичним характером героя Лермонтов дає реалістичні, правдиві замальовки життя й природи Кавказу.



І згадав я батьківський будинок.

Ущелина наше й навкруги

В тіні розсипаний аул;

Мені чувся вечірній гул

Додому, що біжать табунів,

И далекий гавкіт знайомих псів.



Дуже залучає мене образ Мцирі, відважного, рішучого, цілеспрямованого юнака:



Ти хочеш знати, що робив я

На волі? Жив — і життя моя

Без цих трьох блаженних днів

Була б печальней і хмурній

Неспроможної старості твоєї.



А якою гарною мовою все це описано!



На жаль! тепер мечтанья ті

Загинули в повній красі,

И я, як жив, у землі чужий,

Умру рабом і сиротою.



Цю поему можна читати за всіх часів, вона вирішує вічні питання буття: добра й зла, волі й плівка, життя й смерті.



Мене могила не страшить:

Там, говорять, страданье спить

У холодній вічній тиші;

Але з життям жаль розстатися мені.

Я молодий, молодий... Чи знав ти

Розгульної юності мрії?

Або не знав, або забув,

Як ненавидів і любив...



Загибель Мцирі не випадкова, Лермонтов не бачив у навколишнім оточенні можливості для щасливого й спокійного життя. Герой віддає перевагу смерті життя в неволі.



На жаль! — за кілька мінут

Між крутих і темних ськель,

Де я в хлоп'яцтві грав,

Я б рай і вічність проміняв.»



Ця невелика поема Лермонтова буде вічно кликати читачів на подвиг в ім'я волі й добра.



 На початку XIX століття до Росії приєдналося Грузинське царство, а шлях у Грузію лежав через землі Північного Кавказу й ущелини Головного Кавказького хребта. Населення горянських народів, що жили там, було малоцивилизованним і войовничим. У результаті почалася кавказька війна, що триває й сьогодні.

 Лермонтов, як відомо, був на Кавказ засланий. Він служив, як і личить російському офіцерові, із честю, хоробро. Але насильственность цієї служби, гостре відчуття несвободи млоїли поета. Так з'явилися перші рядки поеми, герой якої випробовує ті ж почуття. Це ще не була в повному обсязі відома нам поема, це були підступи до неї. Лермонтов розповідає про долю шестирічного хлопчика-горця, що потрапив у полон до росіянином. Ермолов взяв його із собою в Тифлис, але по шляху хлопчик занедужав. Генералові довелося віддати дитини на лікування ченцям у монастир, що перебував:

 Там, де, сливаяся, шумлять,

  Обійнявшись, начебто дві сестри,

  Струменя Арагви й Кури.

 Коли Мцирі навчився говорити російською мовою, його охрестили й стали готовити до постригу в ченці. Але він жагуче мріяв про волю, рвався на батьківщину, тужив. Монастир став для нього в'язницею. Один раз він утік, але заблудився й знову потрапив у ненависний монастир.

 Він умирає. Він не може жити у в'язниці після того, як ковтнув повітря волі й змушений розстатися із мрією про неї. Перед смертю Мцирі розповідає старому ченцеві про свою єдину пристрасть:

 Від келій задушливих і молитов

 У той дивовижний мир тривог і битв,

  Де в хмарах ховаються ськелі...

  Де люди вільні, як орли, —

 і про те, що в нього в житті була мета:

 ...ціль одну,

 Пройти в рідну країну.

 Мав у душі...

 У вуста Мцирі Лермонтов вклав свої почуття й думки. Як і Мцирі, засланий поет рвався додому, подібно йому мріяв про волю.

 У свій час по дорозі до посилання Лермонтов зробило зупинку в древній грузинській столиці Мцхеті. Чернець показав йому могили грузинських царів, у тому числі й Георгія XII, при якому відбулося приєднання Грузії до Росії. Це враження в поемі перетворилося в старого сторожачи, що змітає пил з могильних плит:

 Яким напис говорить

  Про славу минулої — і про те,

 Як, пригноблений своїм вінцем, Такий-

Те цар у такий-те рік

 Вручав Росії свій народ.

 На гострій горі, над самим злиттям Кури й Арагви, видний стародавній монастир, що тепер часто називають монастирем Мцирі. От як велика сила добутку геніального поета!

 Остаточно завершив Лермонтов поему вже після повернення з посилання. На титульному аркуші рукопису був написаний заголовок: «Бэри». До цього слова Лермонтов зробив примітку: «Бэри по-грузинському: чернець». Хоча герой поеми ще не чернець, його тільки готовлять у ченці. І Лермонтов замінив назву більше точним — «Мцирі». Із грузинського це переводиться як «людина, якого готовлять до служби», або за аналогією з росіянином — «пострижник».

 Нині, коли наше існування вже стільки років затьмарено війною на Кавказі, «Мцирі» звучить пророчо. Як, втім, і більшість добутків не тільки Лермонтова, але й будь-якого генія.

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Твір на тему: Мої міркування над поемою «Мцирі». И в закладках появилось готовое сочинение.

Твір на тему: Мої міркування над поемою «Мцирі».