Твір на тему: Заколотний герой М. Ю. Лермонтова



Поема «Мцирі» — один з верхових добутків російської романтичної поезії. Її герой — людин, у якого, по визначенню В. Г.Бєлінського, «вогненна душа», «могутній дух», «велетенська натура». Мцирі ставиться до тих заколотним героям Лермонтова, які кидають виклик долі й залишаються непереможеними, навіть падаючи під її ударами.

Мцирі — романтично узагальнений образ. Про його минуле говориться загалом, вигляд героя не індивідуалізований, у нього немає навіть ім'я (у рукописі поема була озаглавлена «Бэри», що по-грузинському — чернець). Лермонтов прагнув не до створення образа окремої людини, а до поетизації сили людського духу, прагнення до волі. Щодо цього образ Мцирі є блиськучим досягненням романтичної поезії.

Головне в Мцирі — його «полум'яна пристрасть», мрія про волю. Сила цієї мрії підкреслюється тим, що умови життя й навколишнього хлопчика обстановка повинні були заглушити навіть думка про вола: «похмурий і самотній», він виріс у задушливих келіях монастиря, бачачи тільки стіни й смиренно, що моляться ченців. Але в його душі живе пристрасть до волі, що він «у тьмі нічної вигодував слізьми й тугою». Ця мрія невіддільна від спогадів про батьківщину. Мцирі не знає, де країна його батьків, але уривчасті спогади дитинства ськладаються в його мріях «у той дивовижний мир тривог і битв, де в хмарах ховаються ськелі, де люди вільні, як орли». Сила Мцирі не тільки у величі мрії, але й у його активності, у подоланні всіх перешкод, тому що на шляху до волі не тільки монастирські стіни, але й фізична слабість героя, і повна невідомість.

Втіленням мрії Мцирі стають три дні, проведені їм на волі. Це концентроване вираження сенсу життя взагалі, тому що вони до межі заповнені враженнями й страстями. Перед ним уперше відкрилася велич природи, вона випробував чарівність жіночої краси, пізнав напругу битви й радість перемоги. І хоча йому не вдалося досягти мети, навіть смерть героя сприймається як перемога: ні випробування, ні розпач не зломили його, він до останнього подиху вірний своєму ідеалу.

Образом Мцирі Лермонтов будив активність і надію у своїх сучасників, затверджував велич і красу людського прагнення до волі. Саме тому в ньому втілений «улюблений ідеал» (Бєлінський) поета.

Велике, безмежна спадщина великого поета М. Ю. Лермонтова. Він увійшов у російську літературу як поет сили й дії, у творчості якого простежується активне устремління в майбутнє, постійний пошук героїчного. Героїка народного життя, героїчна дійсність, героїчний характер, відкриті Лермонтовим, не раз надихали великих письменників. Героїчна Твір на тему відбилася в багатьох великих добутках поета, таких як «Бородіно», «Демон», втілюючись в образах различающихся між собою, але об'єднаних однією ідеєю героїв-борців. Такий і Мцирі.



У своїй поемі автор продовжив і розвив ідею мужності й протесту, закладену в його попередніх добутках «Сповідь» і «Утікач». В образі Мцирі, як і в багатьох інших образах, створених поетом, закладене протестуючий початок, великий сила духу. Його характер вражає неймовірною цілісністю, шляхетністю спонукань, моральною чистотою. Він намагається вирватися з миру, що прирікає його на самітність. Монастир стає в'язницею для героя, келії здаються йому задушливими, стіни — похмурі й глухими, стражи-ченці — боягузливими й жалюгідними. Він відчуває себе рабом і в'язнем. Його жагучий порив до волі народжує непереборне бажання довідатися, «для волі иль в'язниці на це світло народимося ми». Герой перемагає мимовільний романтичний порив, викликаний появою молодої грузинки в гірського потоку. Він свідомо відмовляється від особистого щастя в ім'я ідеалу волі.



Тільки поза монастирем Мцирі живе, хоч і короткої, але повним життям. Тільки ці дні він називає блаженством. Герой гаряче любить батьківщину й хоче боротися за її волю. Автор з безсумнівною симпатією оспівує войовничі мрії юнака. У душі Мцирі — теперішній воїн, хоча йому й не довелось брати участь у битвах. Йому сняться бої, у яких він перемагає, мрії тягнуть його в «дивовижний мир тривог і битв». Він переконаний, що міг би стати «у краї батьків не з останніх молодців».



З дитячого років юнак відрізнявся суворою стриманістю. І, пишаючись цим, він говорить: «Ти пам'ятаєш дитячі роки сльози не знав я ніколи». Трагічна самітність у монастирі ще сильніше загартувало волю Мцирі. Не випадково в грозову ніч він біг з монастиря, ворожого «закону серця»: його душа почувала єднання із грозою; він «як брат обійнятися з бурою був би радий». За ті три дні, протягом яких герой блукав у пошуках дороги в рідний край, томимий голодом, поранений і хворий, він побачив і пережив набагато більш того, що він бачив за роки життя в монастирі. Він заново осмислив своє життя. І зрозумів, що зміст її — не в смиренному існуванні, а в постійній боротьбі за волю, за природні людські радості, за повне розкриття особистості.



Мужність і стійкість Мцирі з найбільшою силою проявляються в битві з барсом. Його не страшить загибель, тому що повернення в монастир для нього — продовження колишніх страждань. І наближення смерті не послабляє гордого, вільнолюбного духу героя. Він не випробовує каяття за свою втечу. Як і колись, він би «рай і вічність проміняв» за кілька мінут життя «між крутих і темних ськель», де він грав дитиною.



Ніщо не могло б зломити дух лермонтовського героя, зруйнувати цілісність характеру, послабити його мужність і героїзм. «Що за вогненна душа, що за могутній дух, що за велетенська натура в цього Мцирі. Це улюблений ідеал нашого поета, це відбиття в поезії тіні його власної особистості. У всім, що не говорить Мцирі, віє його власним духом, вражає його власною міццю», - писав у свій час видатний російський критик В. Г. Бєлінський. І я також уважаю, що багато в чому образ Мцирі з'явився відбиттям душі й прагнень самого автора.

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Твір на тему: Заколотний герой М. Ю. Лермонтова. И в закладках появилось готовое сочинение.

Твір на тему: Заколотний герой М. Ю. Лермонтова.