У невідомій глухомані, у селі напівдикої

Некрасов Микола Олександрович

(Наслідування Лермонтову)

У невідомій глухомані, у селі напівдикої

Я ріс серед буйних дикунів,

И мені дала доля, по милості великої,

У керівники псарів

Навколо мене кипіла розпуста волною брудної,

Боролися страсті вбогості,

И на душу мою того життя потворної

Лягали грубі риси

И перш, ніж зрозуміти розумом нерозвиненим,

Дитина, міг я що - нибудь,

Проникнув уже порок диханьем отрутним

У мої дитячі груди

Захоплений врасплох, стрімко й галасливо

Я в мутний ринувся потік

И молодість мою ганебно й безумно

У розпусті потворному спалив...

Ішли роки. Відірвавши звичні обятья

Від обурених друзів,

Дарма посилав я пізні проклятья

Шаленості юності моєї

Не спалахнули в груди розтрачені сили -

Моє ремство їх не розбудив;

Пустельною тишею й холодом могили

Змінився юнацький запал,

И в новий шлях, з нудьгою, болісно розвитий,

Пішов без мети я тоді

И думав, що душі, довременно вбитої,

Уж не воскреснути ніколи.

Але я тебе довідався... Для життя й хвилювань

У груди прокинулося серце знову:

Влиянье ранніх бур і похмурих вражень

З душі изгладила любов...

У мені знову мрії, надії й желанья...

И нехай мене не любиш ти,

Але мені надлишок сліз і пекучого страданья

Отрадней мертвої порожнечі...

1846

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » У невідомій глухомані, у селі напівдикої. И в закладках появилось готовое сочинение.

У невідомій глухомані, у селі напівдикої.