В. Л. Давидову

Олександр Сергійович Пушкін

Меж тим як генерал Орлів -

Обголений рекрут Гименея -

Священною пристрастю полум'яніючи,

Під міру підійти готів;

Меж тим як ти, пустун розумний,

Проводиш ніч у бесіді шумної,

И за пляшками Аи

Сидять Раєвські мої -

Коли скрізь весна младая

З посмішкою розпустила бруд,

И с горя на брегах Дунаю

Бунтує наш безрукої князь...

Тебе, Раєвських і Орлова,

И пам'ять Каменки люблячи -

Хочу сказати тобі два слова

Про Кишинів і про себе. -

Цими днями, [серед] собору,

Митрополит, сивий ненажера,

Перед обідом невзначай

Велів жити довго всієї Росії

И с сином Пташки й Марії

Пішов христосуватися в рай...

Я став розумний, [я] лицемірю -

Пощуся, молюся й твердо вірю,

Що бог простить мої гріхи,

Як государ мої вірші

Говіє Инзов, і намедни

Я проміняв парна бредні

И ліру, грішний дарунок долі,

На часослов і на обідні,

Так на сушені гриби

Однакож гордий мій розум

Моє раска сварить,

А мій непобожний шлунок

"Помилуй, братик, - говорить, -

Ще коли б кров Христова

Була хоч, наприклад, лафіт...

Иль кло-д-вужо, тоді б ні слова,

А те - подумай, як смішно! -

З водою молдавське вино".

Але я молюся - і воздихаю...

Хрещуся, не внемлю Сатані...

А все невольно згадую,

Давидов, про твоє вино...

От евхаристия [інша],

Коли й ти, і милий брат,

Перед каміном надягаючи

Демократичної халат,

Спасенья чашу наповнювали

Беспенной, мерзлою струменем,

И за здоров'я тих і тої

До дна, до краплі випивали!..

Але ті в Неаполе пустують,

А та навряд чи там воскресне...

Народи тиші хочуть,

И довго їх ярем не тріснеться

Ужель надії промінь зник?

Але немає! - ми щастям насолодимося,

Кривавої чаш причастимося -

И я скажу: Христос воскрес

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » В. Л. Давидову. И в закладках появилось готовое сочинение.

В. Л. Давидову.