Володимир Буренков, клас 105 технічного

Володимир Буренков, клас 105 технічного ліцею №1501 р. Москви

Перемога дуже важливий момент у житті людини або цілої країни. Дуже важливої виявилася наша перемога у Великій Вітчизняній війні

Але ця перемога далася нам нелегко. До початку війни Червона Армія мала порівняно малу чисельність, изза чого довелося знизити призовний вік. Також було мало кваліфікованих військових фахівців, изза чого не було строгої військової дисципліни й боєздатності. Внаслідок цих і багатьох інших факторів  у перші дні війни росіяни понесли більші втрати, було багато руйнувань (ліній зв'язку, будинків). Червона Армія початку відступати

Але, незважаючи на всі труднощі, російський народ зміг відновити свої сили. У тих місцях, де не велося воєнних дій, працювали заводи, випускали техніку, зброю. Це показує сміливість росіян, а також уміння Сталіна очолювати свою країну

Таким чином, незабаром почалися перемоги СРСР. Тут можна згадати Московську битву (1942), Сталінградську битву (1942), Курську битву (1943), битву за Дніпро (1943).

Також важливу роль у перемозі СРСР зіграло й партизанський рух, у яке входили молодь, селяни, робітники, бійці й командири Червоної Армії, що потрапили вокружение.

Таким чином, у Великій Вітчизняній війні росіяни показали свою сміливість, згуртованість. У них була одна мета перемога, і вони неї домоглися

Зараз у Росії існує багато пам'ятників перемозі у ВОВ. Вони перебувають у різних містах, зокрема в городахгероях: Ленінграді, Сталінграді (зараз у цих двох міст уже інші назви), Севастополі, Одесі, Києві, Новоросійську, Тулі й у багатьох інші. Але самим головним (для мене) містом є Москва. У ній є багато пам'ятників, наприклад могила Невідомого солдата, парк Перемоги на Поклінній горі

Існування всіх цих визначних пам'яток показує пам'ять про війну, про людей, що вмерли, але захистили нашу Батьківщину. І ми неї шануємо

Через багато років після перемоги 1945 року народився я, а також безліч моїх однолітків. Безпосередньо першими спадкоємцями цієї перемоги ми не є, але ми спадкоємці тих людей, які брали участь у війні, а по її закінченні відновили нашу країну, забезпечили всіх і себе житлом, роботою (звичайно, це відбулося не відразу, а протягом декількох років). Після них були наступні покоління, і от тепер ми. Але ми не є згуртованим і дружним колективом. У кожного свої інтереси. Ктото захоплюється наукою, ктото спортом, а інші люблять погуляти, покурити, випити... Мені здається, що  останнє не приведе ні до чого гарному

Кожний облаштовує своє життя сам. Більшість людей піклується тільки про себе й про своїх близький, а до інших йому немає ніякої справи. Таким чином, я думаю, що ніхто не може себе прямотаки вважати безпосереднім спадкоємцем перемоги, адже перемога ця справа велике, і її треба досягати разом. Кожний хоче поліпшити своє життя, а життя всієї країни ніхто й ніколи поліпшувати не буде, тобто абсолютно вся маса людей ніколи не буде почувати себе дуже комфортно, живучи в нашій країні

Але тому що ми (і я в тому числі) є спадкоємцями учасників Великої Вітчизняної війни, то ми є й спадкоємцями перемоги!