Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. Література Древнього Рима

Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу

Література Древнього Рима царський (середина VIII в. до н.е. - 510 р. до н.е.), республіканський (510~30 р. до н.е.) і імператорський (30 р. до н.е. - 476 р. н.е.). І в усі ці періоди Рим затверджував себе як непереможне госу­дарство, краще із всіх можливих у минулому й майбутньому. Сле­довательно, всі легенди, вся міфологія повинні були підпор­лять прикладами минулого ідею військової могутності римлян, нібито споконвічно визначеного, вічного, непорушного

"Джерело: a)­гинь Венери. Легенда про божественне походження Енея покликана була затверджувати у свідомості народу ідею божественно­го походження самої Римської держави

"Джерело: a)­чи Римської держави був бог війни. Підступний і злісний Амулий, що вбив сво­його брата, батька Сильвии, заволодів престолом. Довідавшись про народження близнюків, які можуть уг­родити його влади в майбутньому, він наказав виб­росити їх у Тибр. Але ріка прихильна до мла­денцам: її хвилі ніжно підхопили дітей і винесли на берег, де їх знайшла й виховала вовчиця. Молоком вовчиці вигодувані осно­ватели Рима

Символом Рима стало зображення вовчиці із двома дитинами. Древня статуя можна й зараз побачити на площі Вічного міста

Брати виросли, покарали Амулия й заснували місто Рим. По переказі, це відбулося в 753 р. до н.е., і до 509 р. він управлявся царями

Один раз у сварці через верховенство Ромул убив Рема й став першим царем міста-поліса (міста-держави). На честь не­го й було назване місто (по-латинському Roma).

"Джерело: a)­висимости від її культури. Навіть богів римляне запозичили із грецького пантеону

Дванадцять богів Олімпу перекочували в римський пантеон і зайняли в ньому місця, але вже під іншими іменами. Тільки Аполлон зберіг своє грецьке ім'я

Римський пантеон: Венера (Афродіта), Весту (Гестия), Вулкан (Гефест), Діана (Артеміда), Марс (Арес), Меркурій (Гермес), Мінерва (Афіна), Нептун (Посейдон), Сатурн (Крон), Церера (Деметра), Юнона (Гера), Юпітер (Зевс). Важливу роль грали також Квирин — спочатку бог війни, згодом отож­дествленний з Ромулом, і дволикий Янус - бог входу й виходу, дверей і всіх початків

Існувала "Латинська Одиссея", що представляла собою вільний переклад поеми Гомера, зроблений полоненим греком Ливием Андроником

В 55 р. до н.е. Помпей побудував перший ка­менний театр на 40 тис. місць. У римлян уперше з'явився за­навіс, сцена стала глибше, а орхестра на­чалу служити парті­ром для самих ім'я­тих гостей. Професія актора в римлян, у від­личие від греків, счита­лась ганебної, поето­му їх набирали з рабів і вольноотпу­щенников.

У римському театрі грали як чоловік­чини, так і жінки

На зразок греків римляне влаштовували й театральні перед­ставления, природно, привнеся в них певні изме­нения. Деякі традиції був запозичений в етрусків

Театр швидко придбав популярність у Римі. Крім ста­рих "римських ігор" близько 220 р. до н.е. були засновані "плебейські ігри". Демонстрація змагань колісниць, гладіаторські бої (у тому числі й з дикими звірами) були доповнені театральними поданнями. Римська юрба вимагала "Хліба й видовищ!". ДО "плебейських ігор" присо­единились із 212 р. до н.е. Аполлонови гри, а з 194 р. до н.е.— гри на честь Великої матері богів. попит, Що Збільшився, на видовища залучав у Рим драматичні й акторські талан­ти, з'явилася спеціалізація в окремих видах драми

В основному збереглися лише невеликі уривки п'єс древ­їх римських театральних авторів. Цілком до нас дійшли лише добутку найвідоміших драматургів - Плавта ( 254-184 гг. до н.е.) і Теренция (195~159 р. до н.е.).

"Джерело: a) присвятив себе театральної дея­тельности.

Убогі біографічні відомості врівноважуються тим, що із двадцяти однієї комедії Плавта збереглося двадцять повністю й одна в уривках. Краще інших відомі "Хвастли­вий воїн", "Менехми", "Горшечная комедія", "Псевдол", "При­бачення", "Вакхиди", "Бранці", "Амфітріон".

У комедії "Примара

Хитрий раб — основна діюча особа й у комедії "Псевдол"

Відтворюючи звичайні сюжети "нової" комедії, ис­пользуя її маски, п'єси Плавта все-таки носять печатка авторської індивідуальності. Вони різноманітні по побудові й тону. Це залежить як від розходжень у грецьких оригіналах, так і від характе­ра змін, що вносилися римським поетом. Плавт бачив головне завдання в адаптації грецьких мотивів до миро­погляду, культурному й естетическому рівню відвідай­телей публічних ігор Рима

Римський міський плебс був невибагливий у своїх смаках і розвагах. Найчастіше юрба воліла ку­лачний бій грі акторів. Це й була основна маса зри­телей Плавта, тому римський драматург на догоду публіці вводить елементи буфонади й фарсу

"Джерело: a)— це ху­дожественний прийом, заснований на різкому перебільшенні комиче­ского, на окарикатуривании персонажів, їхніх дій і характерних рис. Плавт із­знательно наближає свої п'єси до більше примітивних "низо­вим" формам комичес­який гри

Плавт знав свою публіку й добре вивчив специфіку сцени. Його п'єси представляли відмінний матеріал для акторів і довго користувалися успіхом

Друге сценічне життя його комедії знайшли в XV в. — в "ученій" і придворній комедії італійських гуманістів. П'єси Плавта стали основою для різноманітних переробок і наслідувань

"Я че­ловек, і ніщо людське мені не чужо":

Я — людина!

Не чужо людське мені ніщо.

Дозволь питання, дозволь і вмовляння.

Коли ти правий, так буду надходити і я,

Не прав — я відхилити тебе спробую.

З комедії "Самомучитель"

"... у ній багато проблисків природного дарова­ния, а також мистецтва".

З перших же сторінок його поеми "Про природу речей" ми ви­дим у поеті не просто скептика, але затятого, войовничого ате­иста. Він роз'ясняє читачеві, що життя людей "довго безоб­по-різному тягнулася під релігією тяжким гнітом". Віра в богів, на думку автора, приносила людям найбільша шкода, тому що вселяла в них страх перед якоюсь істотою, що з неба дивилося на них "ликом жахливим". Жалюгідні смертні опускають ока, боячись і тріпотячи. Еллін епикур насмілився не опустити око, і скільки б його не лякали верховними суще­ствами, він відважно звернувся до природи, відшукуючи разяс­нения загадкам миру

Лукреций одним з перших виклав у своїй поемі филосо­фию матеріалізму — той вищий його щабель, на яку піднявся античний мир. Він заявив, що Всесвіт нескінченний: "Дна никако­го немає Вселеної ніде", "Немає ні кінця ні межі простору".

Міркуючи як художник, Лукреций зробив і науковий висновок: сос­тояние матерії — вічний рух. "Мир обновляється вічно". Двигун людського життя - матеріальні потреби людини. Однак він не заперечував і необхідності культури, ис­кусства, літератури:

Суднобудування, полів обробка, дороги й стіни,

Плаття, оружье, права, а також і всі інші

Життя зручності й усе, що здатно доставити насолоду:

Живопис, пісні, вірші, ваянье митецьке статуй —

Все це людям нестаток указав, і розум допитливий

Цьому їх навчив у движенье вперед поступовому

"золотого століття"

Квінт Гораций Флакк ( 65-8 гг. до н.е.)

"Джерело: a)­лию. Його маєток був конфіскований на користь ветеранів. Він повинен був стати переписувачем, але вирішив зайнятися на літературною діяльністю. Сам Вергілій уводить Горация в літературний кружок відомого друга Августа - Мецената. Цінитель проба­ств стає другом і заступником поета, представляє його Октавиану й дарує новий маєток (біля теперішнього Тиволи).

"Джерело: a)­го режиму монархії, співака Августа. У ньому багато гуманістів того часу бачили "восстановителя республіки". Октавиан намагався наблизити Горация ксебе.

"Джерело: a)­ностью. Перші вірші, що ставляться до 30-м рр. до н.е., були соб­рани у дві книги "Сатир". Сам поет назвав їх "Бесідами". "Бісі­ди" присвячені різним темам філолофсько-етичного, літературно-критичного, побутового й автобіографічного ха­рактера.

Центральне місце у творчості Горация зані­томлять чотири книги з однаковою назвою "Оди"

Страницы: 1 2 3 4

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. Література Древнього Рима. И в закладках появилось готовое сочинение.

Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. Література Древнього Рима.