Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. Література Древнього Рима

Поетові властив яскрава образність і свіжість мови, филиг­ранная обробка вірша, розмаїтість ритму, блискуча, віртуоз­ная композиція вірша

Славний онук, Меценат, праотцов царствених,

Про відрада моя, честь і притулок!

Є такі, кому вище счастие —

Пил арени здіймати в бігу верткому

Розпечених коліс: пальма переможна

Їх підносить до богів, миру володарям.

Є інші, кому любо обранцем

Бути квиритов юрби, палкої й вітряної

Форма творів Горация - диатриба, діалог з вообра­жаемим співрозмовником, заперечення якого автором опровер­гаются. Ці бесіди написані гекзаметром. Одні з них являють собою сатирові, інші — міркування про переваги сільського життя або є просто описами

Писав поет і еподи - вірша, близькі за духом до сатир, але відмінні позначок­рически (не гекзаметр, а ямбічне двусти­шие). еподи містять багато політичних нападок, але в деяких з них виспівується втеча від сучасності, за океан, "у стра­ну блаженних". Устав від політики, поет пре­підносить принадності села

"Джерело: a)­кручене у віршах "Пам'ятник" Г. Р. Дер­жавина й А. С. Пушкіна

Ставши придворним поетом Августа, Гора­ций написав по його замовленню ""

У Римі Горация читали в школах, становили коментарі до його добутків, йому наслідували. У нього вчилися, його пері­водили в Середні століття. Теперішній культ Горация почався з XVII в. Багато запозичить із його "Ars poetica"

У Росії наслідували Горацию Кантемир, Дельвиг, Майков і багато інші

Багато виречень Го­рація стали крилаті­мі фразами. "Наслаж­дайся вдень" — від повного: "Пользуй­ся/насолоджуйся (каж­дим) удень, як можна менш покладаючись на наступний". "Прият­але й правильно розумі­реть за батьківщину". А вираження "Зважся бути мудрим" зробив своїм девізом знаме­нитий філософ Їм­мануїл Кант

"Джерело: a)"до середини життя" по його власному вираженню) вправлявся в ораторському пробу­стве. Поет робив це для власного задоволення й самовдосконалення, а не для заробітку. Якийсь час Ювенал був військовим трибуном, навіть був присвячений у сан головного жре­ца обожненого імператора Веспасиана.

Активний общест­венний діяч, він займав високий пост у місцевому міському самоврядуванні. Потім по невідомої істориках причині він упав у немилість в одного з імператорів і був засланий за пре­дели Італії. За іншою версією Ювенала покарали за осміяння актора Париса Домициана.

Свої сатири Ювенал почав писати й публікувати тільки при імператорі Траяне, після 100 р. до н.е. Шістнадцять сатир пое­та розділяються на 5 книг, хронологія виходу у світло яких вус­тановлена досить приблизно.

По характері твору Ювенала можна розділити на дві групи. На думку знавців, друга (починаючи приблизно з 10-й сатири) набагато слабкіше.

"Джерело: a)"Перші сатири написані при самих живих враженнях від пережитої епохи жахів, повні запеклих і різких нападок проти видатних і головних осіб і дають яскраву картину бли­жайшего минулого. В останніх сатирах цей вогонь вгасає усе більше й більше. Яскраво спаленіла лють дає місце ворчли­вому благодушності; живе відношення до речей і осіб відступу­ет перед загальними місцями; усе більше й більше проявляється схильність до відомих філософських положень, морализи­рованию й взагалі до широкого, розпливчастого викладу; могутньо б'є, навіть пінливий і бурхливий гірський струмок перетворюється в широку й більше спокійну ріку".

Уже в першій сатирі Ювенал обґрунтовує своє виступле­ние як викривач пороків сов­ ремінного йому суспільства. Це произве­дение є як би програмою для всіх інших

Що ж викликає невдоволення поета? У літературі це панування всім надоїв­ших, нудних і холодних мифологичес­ких сюжетів. Але ж який богатий маті­ріал для спостережень надає дійсність! Ювенал критично оцінює римське суспільство, окреслюючи випадними, але влучними штрихами различ­ ние пороки: грабіжник-намісник, чоловік — звідник власної дружини....

У наступній сатирі Ювенал приступу­ет до аналізу й викриття одного конкрет­ного пороку - лицемірства розпусників

Третя сатира зі співчуттям описи­вает існування в столиці бідної й чесної людини, що почуває себе чужим у місті, де все віддаються самим низинним порокам, не даючи собі праці навіть подумати про мораль і совісти

"Джерело: a)­сінний рибалкою в дарунок імператорові

У п'ятій сатирі Ювенал, не жалуючи яскравих фарб, зображує приниження, яким піддається бідняк-клієнт, випрошую­щий подачки на бенкеті в багатія-патрона. Ювенал хоче розбудити в цій людині почуття сорому, змусити його згадати об чоло­веческом достоїнстві й гордості. Для досягнення ефекту поет у різких контрастах протиставляє те, що має за столом сам багатій і що він велить подавати своєму дармоїдові

Шоста сатира бичує недоліки жіновий статі. Із хльостких безжалісних рядків можна зробити висновок, що Ювенал був жагучим жінконенависником і ворогом інституту шлюбу. Він ос­новательно вивчив слабості й пороки своїх сучасниць. Оче­видно, римські дами неабияк насолили поетові: шоста сатира - сама більша по обсязі й сама знущальна по тоні й по натуральності опису

Сьома сатира присвячена тяжкому становищу осіб, що живуть розумовою працею: письменників, адвокатів, учителів

Восьма, повчальна, сатира присвячена темі щирої шляхетності. Поет доводить, що одне тільки знатне проис­ходіння зовсім не робить людини шляхетним. Уже краще мати батьком Ферсита й походити на Ахілла, чим бути сином Ахілла й походити на Ферсита.

Тема десятої сатири — критика всіх людських жела­ний. Для щастя людям, властиво, потрібно одне, щоб був здоровий розум у здоровому тілі. Цього цілком достатньо!

В одинадцятій сатирі Ювенал запрошує у свято Мегалезий на обід свого друга Понтика й говорить із цього приводу про простоту стародавніх вдач і про сучасний расто­чительности.

У дванадцятій сатирі, самої слабкої на думку критиків, Ювенал переслідує досить розповсюджений у Римі того часу тип шукачів спадщини

"Джерело: a)­восходстве військового стану над іншими, про шкоду стяжа­тельства й жадібності... Поет неодноразово заявляє, що, наб­людая розбещеність свого часу, він не може не писати сатири. Можливо, природа відмовила йому в поетичес­кому генії, але нехай тоді вірші йому буде диктувати негодо­вание. Однак обережний письменник побоюється критикувати нині живучих впливових осіб. Він цілком логічно старает­ся убезпечити себе від жорстоких фантазій государів і неминучої мстивості сильних людей

Що ж, не можна требо­вать від поета, щоб він обов'язково відрізнявся геройством. В ос­новном сатири Ювенала стосуються тільки минулого

"Джерело: a)­полнен цивільних почуттів. Сатири його досить патріотичні. По­ет був і справді високоморальною людиною, облада­ющим возвишенно-идеализированним поглядом на життя. Він щиро прагнув виправити своїх співгромадян, і якщо іноді перебільшував їхні пороки, те тільки піклуючись об них користі

Особливості рясно прикрашеного мовлення часом роблять стиль Ювенала заплутаним. Можливо, це обус­ловлено натяками, до­торие були зрозумілі тільки современни­кам. Поетика Ювенала буяє безліччю непривабливих "гряз­них" деталей, що об­ясняется його пессимис­тическим настроем.

Про поезію Ювенала граф А. В. Олсуфьев озивається так: "У са­тирах Ювенала, цього реаліста древнього миру, як у фотогра­фической камері, отпечатлелась вся його римське життя, що оточувало, зображена їм у цілому ряді закінчених до мілина­чайших подробиць побутових картин, прямо з натури схоплений­них портретів, психологічних, тонко розроблених нарисів окремих типів і характерів, реалістично вірних знімків з усією навколишнього його середовища, від палацу кесаря до халупи в Субуре, від убиральні знатної матрони до кліті в лупанарі, від пиш­ний приймальні чванливого адвоката до димної школи бідняка - граматика; Ювенал зібрав все це розмаїтість силою свого таланта в одне художнє ціле, у якому, як у дзеркалі, відбивається увесь древній світ, наскільки він був видний поетові".

Золоті слова Юве­нала:

Дорослі завжди долж­ни пам'ятати про те, що­би не показати дітям дурного приклада

У зовнішності немає ні­чого, що заслуговувало б довіри

Запах прибутку прия­тен, від чого б він не виходив

Швидко обсипає не­довговічна квітка життя

Дитинству треба ока­зивать найбільша повага

Помста є наслажде­ние душі дрібної й низкою

Мудрість не скаже того, що огидно природі

Мудрий знає міру й у гідні справах

Жодна чеснота не викупає пороків

"Наука страсті ніжної..."

Римські й грецькі поети, що писали про любов


Анакреонт ( 570-487 гг. до н.е.)

"З'єднання вченості й страсті"

Страницы: 1 2 3 4

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. Література Древнього Рима. И в закладках появилось готовое сочинение.

Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. Література Древнього Рима.