Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. Література Древнього Рима

Гай Валерій Катулл (87 — ок. 54 р. до н.е.)

На смерть горобця

Плач, Венера, і ви, Утіхи, плачте!

Плачте всі, хто має в серце ніжність!

Бедний птенчик загинув моєї подружки,

Бедний птенчик, любов моєї подружки.

Милих очей її був він їй дорожче.

Слаще меду він був і знав господарку,

Як рідну матір доня знає.

Він з колін не злітав господарки милої,

Для неї лише однієї цвірінчав солодко,

Те сюди, те туди пурхав, граючи.

А тепер він іде стежкою мрячної

У край жахливий, звідки немає повернення...

"Джерело: a)­пейскую літературу не тільки Середньовіччя, але й наших днів. Народився в м. Сульмон в Апеннінах у багатої провинциаль­ний сім'ї. Учився разом із братом у Римі. Смерть брата потряс­ла двадцятилітнього поета

Овідій був неабияким оратором, пробував займатися політикою, однак пристрасть до поезії одержала верх

Юнак завершив своє утворення в Афінах, зробив пу­тешествие по східному Середземномор'ї, провів кілька місяців на Сицилії й повернувся в Рим. Імператор Август отпра­вив поета в посилання в Томи (сучасна Констанца). Для изгна­ния було дві причини — "образа й помилка". Оскорблени­їм з'явилася поема Овідія "Мистецтво любові" ("Ars amatoria).

"Джерело: a) поета

Дружина Овідія залишилася в Римі, щоб мати можливість просити про помилування. Однак володарі забули засланого поета. Під кінець життя Овідій упокорився з долею, уклавши­ший його в тихій закутковій міцності. Овідій навіть написав віршований підручник косметики, очевидно пародійний

"Метаморфози"

Прохання законне моя: нехай та, чиєї жертвою став я,

Або полюбить мене, або зобов'яже любити.

Багато чого я захотів!.. ПРО, аби тільки любити дозволяла!..

Стань же тепер для мене счастливою темою пісень, -

Знай, що теми своєї будуть гідні вони.

Славу вірші принесли рогів що злякалася Ио;

Тієї, кого бог звабив, птахом ставши водяник;

Також і тієї, що, на мнимому бику пливучи через море,

У страху за вигнутий ріг юної трималася рукою.

Так само прославлять і нас мої пісні по цілому мирі,

З'єднаються навік ім'я твоє й моє

"Життєписів". Сама повна біографія (або, скоріше, начерк біографії) належить Светонию.

Батько поета був горшечником або посильним у горшечника, женився на дочці свого хазяїна, а потім займався розведенням бджіл і продажем лісу. Зважаючи на все, у нього була невелика садиба. Мати Вергілія кликали Магія Полла, що вказує на її етрусское походження

Вергілій народився 15 жовтня 70 р. до н.е. біля Мантуи, у селі Анди, від якого зараз не залишилося й сліду. Він одержав гарне утворення, учився до пятнадцатилет­його віку в Кремоне, а потім у Медиолане (Милан). У віці дев'ятнадцяти або двадцяти років Вергілій приїхав у Рим навчатися риториці. У ті часи наука красномовства була складовою частиною вищого образова­ния. Вергілій, мабуть, помишлял про політичну кар'єру, де дуже цінувалася ораторська майстерність

Пробувши в Римі біля року, поет улаштувався в Неапо­ле, приєднавшись до кружка епікурейців, що очолював Сирон. У самому Неаполе або поблизу його Вергілій і прожив майже все своє життя. Він лише з­рідка навідувався в Рим, бував на Сицилії й у Таренте. Вергілій написав три більших поетичних добутки, усе гекзаметром, — "Буколіки"

"Буколіки

"Буколіки" (у перекладі із грецького — пасторальна або пас­тушеская поезія), називані також "Еклоги" (із грецького - вибране), являють собою десять коротких пасторалей

У них утримуються головним чином діалоги між воображае­мими сільськими жителями. Вергілія надихнули "Идил­лии" Феокрита. Зрілий майстер цілком опанував методом широ­кого використання літературних джерел. Він сміло витягав слова, фрази й навіть співзвуччя, створюючи з них, а також з виникаючих на їхній основі алюзій (асоціацій) нові соче­тания. І виходив зовсім інший добуток, що ніяк не можна назвати плагіатом. Цей метод був розповсюджений у Римі, де активно перекладали й адаптували тексти гречес­ких авторів. Однак Вергілій, у чому й полягає його величай­шиї своєрідність, розвив цей метод настільки, що він перетворився в теперішнє технічне нововведення

В "Еклогах" автор створює неповторну музику співзвуч, що також є однієї з найважливіших особливостей його творчості. Поет не тільки оспівує щасливе життя на лоні природи, але й обговорює найважливіші проблеми мировоззре­ния. Деякі еклоги містять факти з особистого життя поета: натяки на конфіскацію батьківської садиби, а потім на возвра­щение її Октавианом Августом - на знак поваги до поетичес­кім заслугам і завдяки заступництву впливового друга

Досить багато видних державних діячів і письменників прямо названі в "Еклогах" по ім'ю. Однак у більшості випадків Вергілій воліє приховувати справжні обличчя за з­бирательними персонажами. Пейзаж в "Буколіках" також з­бирательний: те Неаполь, те Сицилія, те Північна Італія. Иг­рает автор і зі своєю власною біографією: він сама, молода вільна людина, з'являється в буколіках тільки що що одержала волю літнім рабом

У найпершій еклозі Вергілій звеличує благодійника (імператора Октавиана), іменуючи його живим богом. Поет із саме­го початку вірив в Октавиана, у його покликання даровать Риму мир і процвітання. Незабаром він став близьким другом імператора, щедроти якого згодом зробили Вергілія состоятель­ним людиною, але поет, однак, зумів зберегти особисту неза­висимость і творчу волю

Четверта еклога — з'єднання весільно­го гімну й оди на честь народження дитини

Ця дитина повинен знову принести із із­бій на землю Золоте століття. Відносно те­го, хто ця дитина, серед учених і религи­озних діячів ідуть нескінченні суперечки

Це коротке стихотво­рение було исполь­зовано імператором Костянтином, кото­рий загадкову еклогу пред'являв як доказ того, що навіть римлянин-язичник пророкував народження Христа.

Бла­годаря їй Вергілій прославився в Середні століття в якості "Про­долі язичників".

"енеида"

Епічне оповідання у дванадцяти піснях описує узяття Трої греками, подорож троянського царевича Енея в Італію, його дипломатичні й воєнні дії. У результа­ті Еней споює троянцев і латинов у єдиний народ, кото­рий і породить гордих римлян.

Після вирішальної битви й загибелі Трої Еней пливе в Італію. По шляху він виявляється в різних містах, зокрема в Кар­фагене. Там Еней і цариця Дидона закохуються друг у друга. Од­нако доля змушує героя продовжити свій шлях, а Дидона в розпачі сама обриває нитка свого життя. Прибувши в Ита­лию, Еней відвідує кумскую Сивиллу й одержує разреше­ние спуститися під землю, у мир тіней. Тут йому открива­ются таємниці суду на мертвими. Зокрема, Еней бачить багатьох римлян, яким ще тільки має бути зіграти важ­ную роль в історії міста, коли прийде їхня черга з'явитися на світло. Цей епізод спонукав Данте вибрати у свої провідники по пеклу саме Вергілія

Заглянувши в майбутнє, збагатившись коштовним досвідом, Еней містить сполучник з Латином, царем Лация. Однак пері­мирие порушено з волі богів. Розпалюється війна, що завершується лише після того, як Еней убиває Турна, від­важливого проводиря ворожих сил

На всьому протязі поеми Еней одержує вказівки від бо­гов, висловлені іноді в настільки складній формі, що їхня праця­але зрозуміти. Коли ж героєві вдається їх витлумачити, він нез­менно кориться ім. Саме тому Енею завжди вдається досягти успіху, і на всьому протязі поеми йому супроводжує епітет "благочестивий". Енею захищає мати - бо­гиня любові Венера; він користується прихильністю верховного божества Юпітера, воля якого визначає долю кожного. Од­нако Юнона, могутня дружина Юпітера, виступає проти­ницей Енея, допомагаючи його ворогові Турнуся

Страницы: 1 2 3 4

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. Література Древнього Рима. И в закладках появилось готовое сочинение.

Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. Література Древнього Рима.