Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. «Найчистішої принадності найчистіший зразок» Французький класицизм

Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу

«Найчистішої принадності найчистіший зразок» Французький класицизм Найчистішої принадності найчистіший зразок"

Французький класицизм

"Джерело: a)­ремінним письменникам це визначення не застосовувалося - тільки до античних добутків. Пізніше це слово ста­чи використовувати супротивники романтизму, насамперед у Франції. Словом "класики" визначали великих ав­торів недавнього минулого: Корнеля, Расина, Мольера, Ларошфуко.

"Джерело: a)­пающее свої ідеї з "Поетики" Аристотеля. Також його визначають як літературу епохи абсолютної монархії, що втілює идео­логию абсолютизму

Риси класицизму властиві поемі Н. Буало "" (1674).

"Джерело: a)­ратури мала саме ця дидактична поема в чотирьох піснях. Вона є найбільш повним вираженням поло­жений новокласичної школи. Буало виходить із убежде­ния, що в поезії, як і в інших сферах життя, над усе повинен цінуватися "bo" — розум, якому підкоряються фантазія й почуття. Як за формою, так і по змісту поезія зобов'язана бути зрозуміла всім, однак легкість і доступність не повинні перехо­дить у вульгарність і вульгарність. Стиль зобов'язаний зберігати добірність, бути високим, але залишатися простим, без вичурности.

"Джерело: a)­го прагнення до ясності й точності вираження думки, строгу підпорядкованість правилам, рівняння на високі античні зразки. Зародження й поширення цього напрямку пов'язане із впливом раціоналістичної філософії Рене Декарта.

"Джерело: a)­турних напрямків. Теорія класицизму не зводиться тільки до віршованого трак­тату Буало "Поетичес­яке мистецтво", хоча, безумовно, у першу чергу опирається на нього й на "Поетику" Аристотеля

Класицизм був однієї з важливих складових зле­жественной життя Європи протягом декількох сто­ летий. Строгий відбір, упорядочивание, стрункість компо­зиции були для письменників спробою художнього подолання хаосу й протиріч дійсності. Ог­ромная роль приписувалася силі розуму, можливості "розумом піднестися над заздрістю й злістю". Ця літера­тура не соромилася дидактики й керувалася принци­пом Горация "повчати, розважаючи".

Художня концепція людини в класицизмі - "вихований герой". Провідна колізія в произве­дениях цього напрямку — зіткнення боргу й почуття або боротьба розуму й страсті. Причому перемагають непре­менно борг і розум. Для класицизму характерно стоичес­який настрій, протиставлення порядку хаосу. Людина здатна й повинен приборкати свої власні страсті

"Мислю — отже, існую" — це вираження Де­карта грає в текстах цього періоду роль не тільки інтелекту­ального, але й етичного принципу

Цей художній плин виробив свою ієрархію жанрів. Відповідно до неї існують "вищі" (епопея, ода, траге­дия) і "нижчі" (комедія, сатира, байка) жанри. Причому "низ­шие" жанри бажано "облагородити" — забрати з них фар­совую брутальність і непристойність

Підпорядкування строгим правилам керує стилістикою класицизму у всім — напри­мер, у драматичному жанрі повинне строго дотримуватися правило "триєдності" часу, місця й дії

Поетика класицизму прагне до ясного вираження головної думки. Вона відмовляється від витонченості, метафо­рической ускладненості, стилістичних прикрас. Осо­бої значення мають драматичні добутки й сам ті­атр. Адже, відповідно до загальної установки, він здатний найбільше повно й органічно розважати й одночасно прищеплювати моральні принципи, виправляти вдачі

"Джерело: a)­ми), характери. До жанру роману теоретики й практики клас­сицизма ставилися з підозрою, вона здавався занадто чутливим і особистісним. А в класицизмі обществен­ное повинне було переважати над особистим. Однак появив­шийся в більше пізніше час психологічний шедевр Марі "Принцеса Клевская

Юну героїню видають заміж за принца Клевского. Дівчина, закохана в іншу людину, смиренно приймає вибір ро­дителей і зберігає вірність шановному, але нелюбимому чоловікові навіть після його смерті. Цей роман був екранізований в XX в. - і навіть двічі.

У художній практиці классицисти воліють мно­гословию — лаконічність, туманності й складності вираження — простоту і ясність. Класицизм відкидає все екстравагантне, незвичайне, вихідне за рамки загальноприйнятого. Основним за­коном є художня правдоподібність. Не правда, а саме правдоподібність. Воно докорінно відрізняється від невигадливо правдивого відбиття життя, від історичної або особистої правди. Закон класицизму - література описує яв­ления не в тім виді, у якому вони є, але в тім виді, у ка­кому вони могли б бути або повинні були бути, писали літературні критики. Правдоподібність пов'язане з поняттям моральної норми, благопристойності

Характерним прикладом може з'явитися та ж "

Характери в літературі цього періоду будуються на виделе­нии однієї домінуючої (головної) риси, що сприяє їхньому перетворенню в універсальні загальнолюдські типи

В епоху Освіти особливе значення одержує громадян­ский і інтелектуальний характер конфлікту, його дидактико-моралістичний пафос

"Джерело: a)— Жан Батист Поклен. Він народився в Парижу й був хрещений 15 січня 1622 р. Його батько Жан Поклен і обоє діда були шпалерниками. Судячи з тому, що батько письменника зміг одержати посаду королівського шпалерника й камердине­ра короля, справи його йшли прекрасно. Мати майбутнього драматурга, Марі Крессе, умерла зовсім молодий

Жан Поклен бачив у своєму первістку Жані Батисті преемни­ка фамільної придворної посади й навіть домігся того, що­би король закріпив за ним місце офіційно. Оскільки справа не вимагала особливих знань, Жан Батист до дев'яти років ледь навчився читати й писати. Однак дід, що поважає грамоту й науку, наполіг на тому, щоб хлопчика віддали в Клермонский єзуїтський коледж, де він учився в 1631-1639 гг. У той час це був кращий навчальний заклад у Парижу. Програма включала древні мови, природничі науки, філософію, латинську словесність. Цих знань допитливому Жанові Батисту вистачило, щоб читати в оригіналі римського грудці­диографа Плавта, Теренция, інших античних авторів. За власним бажанням він зробив віршований переклад пое­ми Лукреция "Про природу речей". Мольер одержав диплом ліценціата права й навіть виступав кілька разів у суді як адвокат

Однак ні адвокатом, ні придворним шпалерником він не став. Відмовившись від прав на батьківську посаду й одержавши свою частку з материнської спадщини, парубок від­дався страсті, що повністю їм заволоділа, - театру. З дитячого років юнак мріяв стати трагічним актором

"Блискучому театру"

Трагедія в ту пору ставала провідним жанром благо­даруючи надзвичайному успіху "Сида" Корнеля. "Блискучий ті­атр", на жаль, проіснував недовго, не витримавши суперництва із професійними паризькими трупами. Найбільше стій­кие ентузіасти вирішили спробувати щастя в провінції. Серед них була й обдарована трагічна акторка, кохана Мольера Мадлена Вежар.

За час тринадцятилітніх мандрівок по всій Франції ( 1646-1658) Мольер перекваліфікувався із трагіка в коміка. Фарсові спектаклі як і раніше користувалися особливим располо­жением у провінційної публіки. Необхідність постійно обновляти репертуар змусила Мольера узятися за перо, щоб самому складати п'єси. Так людина, що мріяла грати трагічні ролі Цезаря й Олександра Великого, воп­ ріки своїй волі — і на щастя театру й літера­тури — став комедіантом і комедіографом

Здобувши славу найкращої провинциаль­ний трупи, театр, керований Мольером, вирішив повернутися в Париж. У столиці місця для них заздалегідь не підготували: у театральному де­ле, як і за всіх часів, всі сценічні пло­щадки були вже давно поділені

Не звиклий сумувати, Мольер для нача­ла заручився заступництвом Месье - бра­та короля. Після переговорів комедіограф одержав для свого театру дозвіл нази­ваться "Трупою Месье". Шляхом хитромудрих інтриг він домігся вищої милості: показати Людовику XIV постановку комічної п'єски "Закоханий доктор". Ця п'єса до наших днів не збереглася. Людовику в ту пору б­ло всього двадцять років, і молодий король су­ крейда оцінити мольеровский гумор. З тих пор "Трупа Месье" стала частим гостем у замках короля

Страницы: 1 2 3 4

Нужно скачать сочиненение? Жми и сохраняй - » Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. «Найчистішої принадності найчистіший зразок» Французький класицизм. И в закладках появилось готовое сочинение.

Хаткина Н. В. Світова література від античності до Ренесансу. «Найчистішої принадності найчистіший зразок» Французький класицизм.